Ранні роки та освіта

Йен Мюррей Маккеллен народився 25 травня 1939 року в місті Бернлі, графство Ланкашир, Англія, у родині інженера-будівельника та мирянського проповідника Деніса Мюррея Маккеллена та домогосподарки Марджері Лоїс (уроджена Саткліфф). Він був другою дитиною в сім’ї, маючи старшу сестру Джин, яка була на п’ять років старша. Незадовго до початку Другої світової війни родина переїхала до Вігана, де Йен провів раннє дитинство, сплячи під залізним столом, що слугував захистом від бомбардувань. У 1951 році сім’я оселилася в Болтоні, коли батько отримав підвищення.

Інтерес до театру в Йена з’явився ще в дитинстві. У три роки батьки взяли його на виставу «Пітер Пен» у Манчестерській опері, а в дев’ять він отримав у подарунок іграшковий театр від Pollocks Toy Theatres. Сестра Джин, яка також захоплювалася театром, познайомила його з Шекспіром, відвівши на аматорську постановку «Дванадцятої ночі» у Вігані. У Болтонській школі Йен активно брав участь у театральних виставах, дебютувавши в ролі Мальволіо в «Дванадцятій ночі» у 13 років. Літні поїздки до Стратфорда-на-Ейвоні, де він бачив виступи Лоуренса Олів’є, Вів’єн Лі та Пола Робсона, лише посилили його пристрасть до сцени.

У 18 років Йен отримав стипендію в Коледжі Святої Катерини Кембриджського університету, де вивчав англійську літературу. У Кембриджі він приєднався до театрального товариства «Марлоу», зігравши в таких п’єсах, як «Генріх IV» і «Доктор Фауст». У 1961 році він здобув ступінь бакалавра мистецтв і розпочав професійну акторську кар’єру.

Сімейне коріння

Йен Маккеллен народився в сім’ї протестантського походження з шотландськими та північноірландськими коренями. Його батько, Денис, був суворим, але справедливим, і заохочував сина до творчості. Мати, Марджері, померла, коли Йену було 12, залишивши глибокий слід у його житті. Сестра Джин, яка активно займалася аматорським театром, стала для нього прикладом і підтримкою. Пізніше його батько одружився вдруге, але Йен підтримував тісний зв’язок із сестрою до її смерті. Сьогодні Йен проживає в Лаймхаусі, Лондон, і не має власних дітей, але підтримує близькі стосунки з родиною та друзями.

Театральна кар’єра

Йен Маккеллен дебютував на сцені в 1961 році в Белградському театрі в Ковентрі, зігравши в п’єсі «Людина на всі часи». У 1965 році він вперше виступив у Вест-Енді в спектаклі «Запах квітів». У 1969 році його запросили до Prospect Theatre Company, де він зіграв головні ролі в «Річарді II» Шекспіра та «Едварді II» Марлоу, здобувши визнання критиків. У 1970-х він став провідним актором Королівської шекспірівської компанії та Національного театру Великої Британії, отримавши п’ять премій Олів’є за ролі в п’єсах «Стовпи суспільства» (1977), «Алхімік» (1978), «Бент» (1979), «Дикий мед» (1984) і «Річард III» (1995).

Його бродвейський дебют відбувся в 1965 році в п’єсі «Обіцянка», але справжній тріумф прийшов у 1981 році, коли він отримав премію «Тоні» за роль Антоніо Салері в «Амадеї». У 2019 році Йен очолив рейтинг The Stage 100 як найвпливовіша людина британського театру після успіху його сольного шоу «Йен Маккеллен на сцені», яке зібрало понад 5 мільйонів фунтів для регіональних театрів. Його недавні ролі включають Фалстафа в «Королях-гравцях» (2024) і Гамлета у віці 80 років у фільмі 2024 року.

Кінематографічна кар’єра

Кінокар’єра Маккеллена почалася з невеликих ролей у 1960-х, але світову славу йому принесли ролі в «Річарді III» (1995), де він також виступив співавтором сценарію, і Джеймса Вейла в «Боги і монстри» (1998), за яку він отримав номінацію на «Оскар». Його образ Магнето в серії «Люди Ікс» (2000–2014) і Гандальфа у трилогіях «Володар перснів» (2001–2003) та «Хоббіт» (2012-2014) зробили його улюбленцем масової аудиторії. За роль Гандальфа він отримав премію Гільдії кіноакторів і другу номінацію на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану.

Серед інших знакових ролей – Шерлок Холмс у «Містер Холмс» (2015), сер Лі Тібінг у «Код да Вінчі» (2006) і Когсворт у live-action адаптації «Красуні і чудовиська» (2017). У 2024 році вийшов трилер «Критик», де Маккеллен зіграв головну роль, підтверджуючи свою активність у кіно. Його телевізійні роботи включають «Распутіна» (1996, премія «Золотий глобус»), «Вулицю Коронації» (2005) і ситком «Vicious» із Дереком Джекобі.

Активізм

Йен Маккеллен є відкритим геєм і активним захисником прав ЛГБТ-спільноти. Він здійснив камінг-аут у 1988 році на BBC Radio 4, протестуючи проти закону «Секція 28» Маргарет Тетчер, який обмежував права геїв. Як співзасновник організації Stonewall UK, він бореться за рівність і підтримує такі ініціативи, як LGBT History Month і Pride London. У 2014 році він отримав звання Почесного громадянина Лондона за свою активістську діяльність. Маккеллен також є покровителем English Touring Theatre і Little Theatre Guild, підтримуючи аматорські театри.

Особисте життя

Маккеллен був у двох серйозних стосунках: із учителем історії Браяном Тейлором (1964–1972) і режисером Шоном Матіасом (1978-1988). Хоча ці стосунки закінчилися, він зберіг дружбу з Матіасом, співпрацюючи з ним у театрі та кіно. У 2006 році в Йена діагностували рак простати, але регулярні обстеження дозволяють йому контролювати хворобу без лікування. Він відомий своєю любов’ю до випічки, колекціонування магнітів із подорожей і пристрастю до фантастики та фентезі.

Інтересні факти

Перший гей-поцілунок на ТБ. У 1970 році Маккеллен зіграв у телеверсії «Едварда II», де його поцілунок із Джеймсом Лоуренсоном став першим гей-поцілунком на британському телебаченні.

Шекспірівська спадщина. Він зіграв майже всі головні ролі Шекспіра, включно з Гамлетом у 80 років.

Відмова від ролей. Маккеллен відмовився озвучувати Когсворта в анімаційній «Красуні і чудовиську» (1991), але погодився на роль у live-action версії 2017 року.

Кумедний автограф. Одного разу він підписав автограф політику Майклу Говарду фразою «Fuck off, I’m gay».

Інтернет-піонер. Його сайт McKellen.com, запущений у 1997 році, був одним із перших акторських сайтів, а його щоденники стали раннім прикладом блогу.

Сучасність і вплив

У свої 86 років Йен Маккеллен залишається активним у театрі та кіно. У 2025 році він готується до зйомок у новому фільмі «Полювання за Голумом» із серії «Володар перснів», повернувшись до ролі Гандальфа. Його нещодавня роль у «Королях-гравцях» і фільмі «Критик» демонструють, що він не планує завершувати кар’єру. Маккеллен продовжує підтримувати ЛГБТ-ініціативи та театральне мистецтво, залишаючись патроном численних організацій.

Йен Маккеллен – це не лише актор, а й символ універсальності, мужності та відданості мистецтву. Його здатність поєднувати шекспірівську глибину з голлівудським розмахом робить його унікальним. Його життя – це натхнення для тих, хто прагне бути собою та змінювати світ через творчість і активізм.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”