Дитинство та юність

Майбутня акторка Рейчел Ханна Вайс народилася 7 березня 1970 року у Вестмінстері, Лондон, Великобританія. Вона виросла в престижному районі Хемпстед Гарден Субурб у родині інтелігентів. Її батько, Джордж Вайс, угорський єврей за походженням, був інженером-винахідником, який розробляв медичне обладнання, зокрема респіратори. Мати, Едіт Рут (уроджена Тейх), австрійка за походженням, була психоаналітикинею, яка народилася у Відні та мала італійське коріння.

Обидва батьки емігрували до Великобританії напередодні Другої світової війни, щоб уникнути переслідувань нацистів. Мати Рейчел виховувалася в католицькій церкві, але перейшла в юдаїзм після одруження з Джорджем. У Рейчел є молодша сестра, Мінні Вайс, яка стала відомою художницею та фотографкою.

Сім’я Вайс цінувала мистецтво та інтелектуальні дискусії, що сформувало в Рейчел любов до творчості та критичне мислення. Вона навчалася в престижних школах: спочатку в North London Collegiate School, потім один рік у Benenden School, а згодом закінчила St Paul’s Girls School, отримавши високі оцінки на іспитах A-levels. У 1984 році, у віці 14 років, Рейчел почала працювати моделлю, що принесло їй першу увагу публіки. Вона навіть отримала пропозицію знятися у фільмі «Король Давид» разом із Річардом Гіром, але відмовилася, щоб не виділятися серед однолітків і зосередитися на навчанні.

У 1988 році Рейчел вступила до Трініті-Холл у Кембриджському університеті, де вивчала англійську літературу. Під час навчання вона захопилася театром, заснувавши разом із друзями студентську театральну групу Cambridge Talking Tongues. У 1991 році їхня імпровізаційна вистава «Slight Possession» здобула нагороду Guardian Student Drama Award на Единбурзькому фестивалі. У Кембриджі вона також познайомилася з відомими особистостями, такими як Саша Барон Коен, Емілі Мейтліс і Бен Міллер, з яким у неї були короткі романтичні стосунки. Рейчел закінчила університет у 1993 році з відзнакою другого класу вищого рівня.

Початок кар’єри

Кар’єра Рейчел Вайс розпочалася на початку 1990-х із невеликих ролей на телебаченні. У 1992 році вона з’явилася у телефільмі «Advocates II» і зіграла епізодичну роль у серіалі «Інспектор Морс». У 1993 році вона взяла участь у серіалі «Скарлет і Блек» разом із Юеном МакГрегором, а також у телефільмі «Dirty Something». Її театральний дебют відбувся в 1994 році в постановці п’єси Ноела Коварда «Design for Living» у театрі Гілгуда, де її роль Гільди принесла їй нагороду London Critics’ Circle Award як найперспективнішій новій актрисі.

Першою кінороллю Рейчел стала невелика поява у фантастичному фільмі «Машина смерті» (1994). У 1996 році вона зіграла у трилері «Ланцюгова реакція» разом із Кіану Рівзом і Морганом Фріменом, хоча фільм отримав негативні відгуки. Того ж року вона з’явилася у фільмі Бернардо Бертолуччі «Краса, що вислизає», де її роль Міранди Фокс принесла їй прізвисько «англійська троянда» за вишукану красу та шарм. Ця роль привернула увагу критиків і відкрила двері до більших проєктів.

Міжнародний прорив Рейчел Вайс відбувся в 1999 році з роллю єгиптологині Евелін Карнахан у блокбастері «Мумія» разом із Бренданом Фрейзером. Фільм, хоч і не отримав високих оцінок критиків, став касовим хітом, зібравши 260 мільйонів доларів по всьому світу. Її героїня, розумна та відважна бібліотекарка, стала улюбленицею глядачів, а Рейчел повторила цю роль у сиквелі «Мумія повертається» (2001), який зібрав 433 мільйони доларів. Ці фільми зробили її зіркою Голлівуду, хоча сама актриса зізнавалася, що комедійні елементи ролі були для неї викликом.

Прорив у кіно

У 1999 році Рейчел також зіграла у п’єсі Теннессі Вільямса «Раптово минулого літа» у театрі Donmar Warehouse, отримавши схвальні відгуки за роль Кетрін. Того ж року вона з’явилася у фільмі «Сонячне світло» разом із Ральфом Файнсом, зігравши роль угорської єврейки в історичній драмі. Її театральна кар’єра продовжилася в 2001 році з роллю в п’єсі Ніла Лабута «Форма речей» в Almeida Theatre, де вона також познайомилася з режисером Дарреном Аронофскі, своїм майбутнім партнером.

2000-ні роки стали для Рейчел Вайс періодом розквіту. Вона знялася у фільмах «Ворог біля воріт» (2001) разом із Джудом Лоу, «Про хлопчика» (2002) з Х’ю Грантом і «Присяжний» (2003) з Джоном К’юсаком і Дастіном Хоффманом. У 2005 році вона зіграла в містичному трилері «Костянтин» разом із Кіану Рівзом, а також отримала головну роль активістки Тесси Квейл у політичному трилері «Костянтин Гарднер» за романом Джона ле Карре. Ця роль принесла їй Оскар, Золотий глобус і премію Гільдії кіноакторів за найкращу жіночу роль другого плану, а також закріпила її репутацію як серйозної драматичної актриси. У 2006 році вона отримала премію BAFTA Britannia Award як британська артистка року.

У 2006 році Рейчел знялася у фільмі Даррена Аронофскі «Фонтан», де зіграла королеву Ізабеллу разом із Х’ю Джекманом, хоча фільм отримав змішані відгуки. Того ж року вона озвучила дракона Сафіру в фентезі «Ераґон» і відмовилася від ролі в третьій частині «Мумії» через незадоволення сценарієм. У 2009 році вона зіграла головну роль Іпатії Александрійської у історичній драмі «Агора», отримавши похвалу за потужне виконання. Того ж року вона повернулася на сцену, зігравши Бланш Дюбуа в постановці «Трамвай „Бажання“» у Лондоні, за що отримала премію Лоуренса Олів’є за найкращу жіночу роль.

Розквіт кар’єри

У 2010-х роках Рейчел Вайс продовжувала поєднувати ролі в блокбастерах і незалежному кіно. Вона знялася в екшні «Спадщина Борна» (2012) і фентезі «Оз: Великий і могутній» (2013). Її роль у драмі «Глибоке синє море» (2011) принесла номінацію на Золотий глобус, а робота у фільмі «Заперечення» (2016) отримала схвальні відгуки за зображення історика Дебори Ліпштадт. У 2017 році вона зіграла в драмі «Непокора», де разом із Рейчел Макадамс відтворила історію забороненого кохання в ортодоксальній єврейській громаді.

У 2018 році Рейчел зіграла Сару Черчилль у чорній комедії «Фаворитка» разом із Еммою Стоун і Олівією Колман. Її виконання принесло їй премію BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану та другу номінацію на Оскар. У 2021 році вона з’явилася в ролі Меліни Востокофф у фільмі Marvel «Чорна вдова», а в 2023 році зіграла головну роль близнючок-акушерок у серіалі «Мертві дзвони» для Amazon Prime Video, де також виступила виконавчою продюсеркою.

Особисте життя

Особисте життя Рейчел Вайс завжди привертало увагу ЗМІ. У 2001 році вона почала стосунки з режисером Дарреном Аронофскі, з яким познайомилася під час роботи над п’єсою «Форма речей». У 2006 році в них народився син, Генрі Ченс Аронофскі. Пара розлучилася в 2010 році, але залишилася в дружніх стосунках заради спільного виховання сина. У 2010 році Рейчел почала зустрічатися з актором Деніелом Крейгом, відомим за роллю Джеймса Бонда. Вони познайомилися ще в 1992 році під час роботи над виставою, але романтичні стосунки розпочалися під час зйомок фільму «Будинок мрій» (2011). У червні 2011 року вони одружилися на приватній церемонії в Нью-Йорку, де були присутні лише їхні діти та двоє близьких друзів. У 2018 році в подружжя народилася донька. Рейчел стала громадянкою США в 2011 році.

Рейчел відома своєю любов’ю до тварин і підтримкою гуманітарних організацій, таких як Positive Women. Вона також захоплюється мистецтвом, малює та періодично виставляє свої роботи в галереях. Актриса вільно володіє англійською, французькою та німецькою мовами, що допомагає їй у міжнародних проєктах.

Сучасність і плани на майбутнє

У 2025 році Рейчел Вайс продовжує активно працювати в кіно та на телебаченні. Вона готується до ролі Елізабет Тейлор у біографічній драмі «Особливі стосунки», а також знімається у фільмі «Дитя кохання» разом із Коліном Фарреллом і в адаптації роману «Сеанс у вологу погоду» режисера Томаса Альфредсона. Її продюсерська компанія LC6 Productions активно працює над новими проєктами, що свідчить про її амбіції не лише як актриси, а й як творчої продюсерки.

Рейчел Вайс – це актриса, чия кар’єра охоплює три десятиліття, поєднуючи блокбастери, інді-фільми та театральні постановки. Її здатність перевтілюватися в різноманітних персонажів – від сміливих авантюристок до глибоко драматичних героїнь – зробила її однією з найшанованіших актрис сучасності. Її історія – це приклад того, як талант, освіта та наполегливість можуть привести до світового визнання.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”