Ранні роки

Марісоль Маларет Контрерас народилася 13 жовтня 1949 року в Утуадо, Пуерто-Рико, у сім’ї Антоніо Маларета Гонсалеса (1913-1961) та Лідії Контрерас Сільви (1911-). Вона була молодшою з двох дітей; її старший брат Хесус страждав на церебральний параліч через травму під час пологів. Марісоль втратила обох батьків у віці 10 років: батько помер, а мати боролася з хронічною хворобою, залишивши Марісоль і брата на піклуванні тітки Естер Контрерас. Щоб допомогти сім’ї, Марісоль почала працювати з раннього віку, прибираючи будинки та миючи вікна. Її дитинство в повоєнному Пуерто-Рико сформувало її дисциплінованість, працьовитість і сильний характер.

У підлітковому віці Марісоль працювала виконавчою секретаркою в Puerto Rico Telephone Company, демонструючи свою організованість і відповідальність. Вона захоплювалася музикою, танцями та читанням, що розвинуло її артистичність. Її зріст (приблизно 175 см) і струнка статура (вага близько 57 кг) підкреслювали її природну грацію, а руде волосся та блакитно-зелені очі робили її помітною. Пуерториканська візажистка Кармен Андінья переконала її взяти участь у конкурсі «Міс Пуерто-Рико», організованому Анною Сантістебан. Сильна воля, етика та краса Марісоль зробили її фавориткою публіки. У 1970 році вона виграла титул «Міс Пуерто-Рико», представляючи Товариство дітей і дорослих з інвалідністю, що відкрило їй шлях до «Міс Всесвіт».

Шлях до корони

11 липня 1970 року Марісоль представляла Пуерто-Рико на конкурсі «Міс Всесвіт» у Маямі-Біч, Флорида. Незважаючи на труднощі – за кілька днів до конкурсу вона втратила весь свій гардероб, але модель Івонн Колл позичила їй костюми, – Марісоль вразила журі своєю красою, інтелектом і харизмою. Її вечірня сукня, створена пуерториканським дизайнером, поєднувала елегантність із карибськими мотивами, а її виступ у купальнику приніс їй місце в топ-10 конкурсу «Найкращий купальник». Вона обійшла конкуренток із США (Дебора Шелтон), Венесуели, Японії та інших країн, ставши першою пуерториканкою та першою представницею Карибського регіону, яка здобула корону «Міс Всесвіт». Її коронувала попередня переможниця Глорія Діас із Філіппін.

Перемога Марісоль стала національною гордістю: близько 50 000 людей зустрічали її в аеропорту Ісла-Верде (тепер Міжнародний аеропорт Луїса Муньоса Маріна) в Сан-Хуані. Губернатор Пуерто-Рико Луїс А. Ферре, члени Сенату, Палати представників і Верховного суду вітали її в Ла-Форталеза. Через місяць у Нью-Йорку її приймали губернатор Нельсон Рокфеллер і громади в Південному Бронксі та Східному Гарлемі, де вона стала символом пуерториканської діаспори.

Модельна кар’єра

Після титулу «Міс Всесвіт» Марісоль розпочала модельну кар’єру, співпрацюючи з пуерториканськими, американськими та міжнародними брендами. У 1970-1971 роках вона знімалася в рекламних кампаніях для косметичних компаній і модних будинків у Сан-Хуані, Нью-Йорку та Маямі. Її фотосесії з’являлися в журналах, таких як Vea, Teve Guía, Artistas, Estrellas та Estrellitas, де вона демонструвала вечірні сукні, купальники та аксесуари. Її руде волосся, блакитно-зелені очі та тепла усмішка зробили її затребуваною моделлю. Уявно, у 1971 році Марісоль стала обличчям кампанії пуерториканського бренду, що презентував одяг із карибськими мотивами, підкреслюючи її національну ідентичність.

Вона брала участь у показах у Сан-Хуані, Нью-Йорку та Парижі, співпрацюючи з дизайнерами, як-от Oscar de la Renta. Її стиль поєднував пуерториканську енергію з міжнародним гламуром, що зробило її іконою моди початку 1970-х. Модельна кар’єра була відносно короткою, оскільки Марісоль зосередилася на телебаченні та журналістиці, але її образ залишився символом пуерториканської краси.

Кар’єра на телебаченні та в журналістиці

Після завершення терміну як «Міс Всесвіт» Марісоль стала відомою телеведучою в Пуерто-Рико. Вона вела шоу на каналі Telemundo, зокрема Noche de Gala, і брала участь у програмах, як-от Festival de la Canción OTI (1972) і The Merv Griffin Show (1972). Її харизма та артистичність зробили її популярною ведучою. У 1986 році вона заснувала журнал Imagen, перший і найвпливовіший жіночий журнал Пуерто-Рико, а в 1992 році – журнал Caras, який очолювала до 2002 року. Її редакторська робота підкреслювала моду, культуру та жіночу емансипацію, надихаючи пуерториканок.

Підприємництво

Марісоль також досягла успіху як підприємиця. Вона співзаснувала бутік високої моди La Femme разом із актрисою Гледіс Агуайо, який став популярним серед еліти Сан-Хуана. Пізніше, разом із донькою Сашою, вона відкрила магазин європейських меблів En Casa, що пропонував розкішні інтер’єрні рішення. Її діловий хист і креативність зміцнили її репутацію як успішної бізнесвумен.

Громадська діяльність

Марісоль була активною в благодійності, виступаючи мотиваційною спікеркою для молодих жінок і початківців у бізнесі. Вона підтримувала ініціативи, пов’язані з освітою, правами жінок і допомогою людям з інвалідністю, відображаючи її особистий досвід догляду за братом. У 2017 році її вшанували зіркою на Алеї слави (Paseo de la Fama) в Сан-Хуані за внесок у культуру та суспільство. Уявно, якби Марісоль жила під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році, вона підтримувала б українські гуманітарні ініціативи, співпрацюючи з брендами, як-от Bevza, для організації благодійних показів моди на підтримку біженців. Її діяльність відображала прагнення допомагати громаді та просувати пуерториканську гордість.

Сім’я

Батьки. Марісоль виросла в Утуадо в сім’ї Антоніо Маларета та Лідії Контрерас, які померли, коли їй було 10 років.

Брат і сестри. У неї був старший брат Хесус із церебральним паралічем і п’ятеро єдинокровних братів і сестер: Джозеф, Алісія, Рита, Антоніо та Рауль.

Чоловіки та діти. Марісоль була одружена тричі: з моделлю Батчем Джеймсом, музикантом Коркі Строманом, від якого народила доньку Сашу Строман (сценаристку), і кубинським інженером Франком Куе, який помер через п’ять місяців після неї, 16 серпня 2023 року.

Підтримка рідних. Сім’я, особливо донька Саша та тітка Естер, була її опорою.

Особисте життя

Марісоль віддавала перевагу приватності, але була відкритою до спілкування. У рідкісних інтерв’ю вона розповідала про свою любов до музики, зокрема сальси, і подорожей. Її улюблені напрямки включали США, Кубу та країни Карибського басейну. Вона також захоплювалася модою та дизайном інтер’єрів. Її стійкість і доброта, сформовані складним дитинством, надихали багатьох. У 2012 році вона згадувала, як тітка навчила її, що «суть у мені самій», що стало її життєвим кредо.

Соціальні мережі та стиль

У 1970-х роках соціальних мереж не існувало, але уявно Марісоль вела б Instagram, ділячись кадрами з телезйомок, модних подій і благодійних заходів. Її стиль поєднував би пуерториканську енергію з гламуром 1970-х: сукні від Oscar de la Renta, аксесуари від місцевих ювелірів і зачіски в стилі того часу. Вона приділяла увагу догляду за собою, використовуючи натуральну косметику, і підтримувала форму завдяки танцям. Її образи випромінювали б грацію, силу та пуерториканську гордість.

Смерть і спадщина

Марісоль Маларет померла 19 березня 2023 року в Сан-Хуані, Пуерто-Рико, у віці 73 років від ускладнень, спричинених легеневою хворобою. Її чоловік Франк Куе та донька Саша Строман були поруч у її останні години. Її смерть викликала хвилю скорботи: Даянара Торрес (Міс Всесвіт 1993) назвала її своїм кумиром, а президентка Miss Universe Organization Пола Шугарт відзначила її грацію та мудрість. Марісоль залишила спадщину як перша пуерториканська «Міс Всесвіт», що надихала жінок своєю стійкістю, інтелектом і добротою. Її внесок у моду, журналістику та благодійність зміцнив пуерториканську ідентичність на світовій арені. Її історія – це приклад того, як сила духу та талант можуть подолати будь-які труднощі.

Марісоль Маларет – це втілення краси, стійкості та пуерториканської душі. Її шлях від Утуадо до світових подіумів і телеекранів надихає вірити в себе та залишатися вірною своїм цінностям.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”