Ранні роки: Маленька Італія та мрії про сцену

Майбутній актор Роберт Ентоні Де Ніро-молодший народився 17 серпня 1943-го року в Нью-Йорку, в районі Грінвіч-Віллидж, але виріс у Маленькій Італії – серці італо-американської культури. Його батько, Роберт Де Ніро-старший, був талановитим художником-абстракціоністом і скульптором, а мати, Вірджинія Адмірал, – поетесою та художницею. Обоє батьків мали італійське, а також ірландське, німецьке та голландське коріння, але Роберт завжди асоціював себе з італійською спадщиною. Коли хлопчику було два роки, батьки розлучилися через бісексуальність батька, і Роберт залишився з матір’ю, яка заохочувала його творчість.

Дитинство Де Ніро пройшло на вулицях Маленької Італії, де він отримав прізвисько «Боббі-Молоко» через бліду шкіру. У 10 років він дебютував на сцені, зігравши Трусливого Лева в шкільній постановці «Чарівника країни Оз». У 16 років Роберт кинув школу, щоб присвятити себе акторству, вступивши до драматичної студії Стелли Адлер і навчавшись у знаменитій Акторській студії Лі Страсберга. Метод Станіславського, який він опанував, став основою його унікального стилю – повного занурення в роль.

Сім’я: Любов, розлучення та велика родина

Особисте життя Роберта Де Ніро було таким же бурхливим, як і його кар’єра. Він одружувався двічі та має сімох дітей, для яких завжди намагався бути підтримкою, попри напружений графік. У 1976 році він одружився з актрисою Дайанн Ебботт. Пара всиновила доньку Дайанн від попереднього шлюбу, Дрену Де Ніро (1971), яка стала актрисою та продюсеркою.

У 1981 році в них народився син Рафаель, який також спробував себе в акторстві, але згодом став рієлтором. Шлюб із Дайанн розпався в 1988 році, хоча офіційно розлучення оформили лише в 1999-му.

У 1997 році Де Ніро одружився з Грейс Хайтауер, стюардесою, яка стала актрисою та філантропкою. У них народилося двоє дітей: син Елліот (1998), якому діагностували аутизм, і донька Хелен Грейс (2011, народжена через сурогатне материнство). Шлюб із Грейс був непростим – пара розходилася в 1999-му, мирилася, а остаточно розлучилася в 2018 році після судових суперечок.

Крім того, у Де Ніро є близнюки Аарон Кендрік і Джуліан Генрі (1995) від моделі Тукі Сміт, із якою він мав стосунки в 1980-х. У 2023 році, у віці 79 років, Роберт став батьком удев’яте – його партнерка, інструкторка з бойових мистецтв Тіффані Чен, народила доньку Джію Вірджинію.

Де Ніро жартує, що його діти – це «найкраща роль» у житті, хоча визнає, що через роботу часто не мав часу бути ідеальним батьком.

Кар’єра: Від «Хрещеного батька» до комедій

Кар’єра Де Ніро почалася з невеликих ролей у фільмах Брайана Де Пальми, як-от «Весілля» (1969). Справжній прорив стався в 1973 році, коли він зіграв бейсболіста Джонні Боя в «Злих вулицях» Мартіна Скорсезе. Ця роль започаткувала легендарну співпрацю зі Скорсезе, яка подарувала світу шедеври: «Таксист» (1976), «Скажений бик» (1980), «Мис страху» (1991), «Казино» (1995), «Ірландець» (2019). За роль молодого Віто Корлеоне в «Хрещеному батькові II» (1974) Де Ніро отримав свій перший «Оскар», вивчивши сицилійський діалект і провівши місяці в Італії для підготовки.

Його роль боксера Джейка ЛаМотти в «Скаженому бику» принесла другий «Оскар» і стала еталоном акторської відданості: Де Ніро набрав 27 кг для сцен занепаду героя. Він також знімався в різножанрових стрічках: від комедії «Познайомтеся з батьками» (2000) до драми «Пробудження» (1990) і трилера «Сутичка» (1995) з Аль Пачіно. У 1980-х він заснував продюсерську компанію TriBeCa Productions і фестиваль Tribeca Film Festival, підтримуючи молодих режисерів.

Навіть у 80 років Де Ніро не зупиняється: у 2023 році він зіграв у «Вбивцях квіткового місяця» Скорсезе, отримавши номінацію на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Його фільмографія налічує понад 100 ролей, а його вплив на кіно важко переоцінити.

Спадщина та сучасність

Роберт Де Ніро залишається активним у кіно, продюсуванні та благодійності. Він підтримує фонди для дітей з аутизмом і жертв терактів 11 вересня. Його внесок у мистецтво відзначений двома «Оскарами», «Золотим глобусом», премією Кеннеді-центру та Президентською медаллю Свободи (2016).

Де Ніро – це не просто актор, а феномен, який змінив уявлення про акторську гру. Його життя – це історія про те, як хлопець із Маленької Італії став легендою, зберігаючи пристрасть до роботи та любов до сім’ї. Його ролі продовжують надихати, а він сам жартує: «Я ще не зіграв усе, що хочу».

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”