Ранні роки та дитинство

Майбутній співак Андрій Вікторович Кузьменко народився 17 серпня 1968 року в місті Самбір, Львівська область, Україна. Сім’я незабаром переїхала до Новояворівська, де Андрій провів дитинство. Його батько, Віктор Кузьменко, був інженером, а мати, Ольга Михайлівна, – викладачкою музики, яка прищепила синові любов до мистецтва. У дитинстві Андрій захоплювався музикою, спортом і літературою, але не був зразковим учнем, часто потрапляючи в пригоди через свою бунтарську натуру.

У школі Андрій навчався гри на фортепіано в музичній школі, але його справжньою пристрастю стала рок-музика. У підлітковому віці він слухав західні гурти, такі як The Beatles і The Cure, а також радянських виконавців, що надихнули його на створення власної музики. У 1983 році він сформував свою першу групу, граючи панк-рок і нью-вейв у місцевих клубах Новояворівська.

Освіта та початок кар’єри

Андрій закінчив Новояворівську середню школу №1, після чого за наполяганням батьків вступив до Львівського медичного училища, де здобув спеціальність стоматолога. Однак медицина так і не стала його покликанням. Паралельно він навчався на факультеті англійської філології у Львівському державному університеті, але музика залишалася його головною пристрастю.

У 1989 році Андрій разом із друзями заснував гурт «Скрябін» у Новояворівську. Назва гурту походить від прізвища одного з учасників, хоча згодом «Скрябін» асоціювався виключно з Кузьмою. Перші виступи відбувалися на місцевих фестивалях, де гурт виконував панк- roca та нью-вейв композиції. У 1991 році «Скрябін» записав свій перший альбом «Чую біль», але справжній успіх прийшов у середині 1990-х із альбомом «Птахи» (1995), який включав хіт «Танець пінгвіна».

Музична кар’єра

Гурт «Скрябін» пройшов кілька етапів розвитку, від панк-року до поп-року та електронної музики. У 1997 році альбом «Казки» з піснею «Той прикрий світ» приніс гурту першу широку популярність. У 2000-х «Скрябін» випустив низку успішних альбомів, зокрема «Модна країна» (2000), «Танго» (2003) і «Гламур» (2007), які закріпили їхній статус одного з найпопулярніших гуртів України. Пісні, такі як «Спи собі сама», «Мовчати» та «Старі фотографії», стали культовими, а їхні тексти, сповнені іронії та соціального коментаря, резонували з українською аудиторією.

Кузьма був не лише вокалістом, а й автором більшості текстів і музики. Його стиль вирізнявся поєднанням гумору, сарказму та глибоких роздумів про життя, любов і суспільство. У 2010-х він почав сольну кар’єру під псевдонімом Кузьма, випустивши альбом «Я, Побєда і Берлін» (2014), який став саундтреком до однойменної книги. У 2014 році пісня «Лист до президентів» стала гімном Революції Гідності, відображаючи його активну громадянську позицію.

Окрім музики, Кузьма був телеведучим («Шанс», «Шиканемо»), продюсером (гурт «Пающіє труси»), актором (зіграв камео у фільмах «Вечірній квартал» і «Як козаки…») і письменником. Його книга «Я, Побєда і Берлін» (2006) стала бестселером, а автобіографічна «Місто, в якому не ходять гроші» (2013) показала його талант оповідача.

Громадська діяльність

Кузьма був активним учасником громадського життя, особливо після Революції Гідності 2013-2014 років. Він підтримував волонтерський рух, допомагаючи українським військовим на Донбасі. У 2014 році він регулярно відвідував зону АТО, привозячи гуманітарну допомогу та виступаючи перед солдатами. Його патріотизм і відверта критика влади зробили його голосом народу, хоча він уникав політичної кар’єри, вважаючи її «брудною справою».

Смерть і спадщина

2 лютого 2015 року життя Кузьми трагічно обірвалося в автокатастрофі на трасі біля села Лозуватка Дніпропетровської області. Його позашляховик Toyota Sequoia зіткнувся з молоковозом, і Кузьма загинув на місці. Йому було 46 років. Смерть артиста потрясла Україну, а його похорон у Львові відвідали тисячі людей. Слідство встановило, що аварія сталася через перевищення швидкості, але багато фанатів досі вірять у теорії змови, хоча офіційних підтверджень цьому немає.

Після смерті Кузьми гурт «Скрябін» продовжив існування під керівництвом нових вокалістів, але для багатьох шанувальників він залишається нерозривно пов’язаним із Кузьмою. Його пісні, такі як «Мам», «Місця щасливих людей» і «Сука-війна», стали гімнами поколінь. У 2015 році створено благодійний фонд імені Кузьми Скрябіна, який підтримує волонтерські ініціативи та культурні проєкти.

Скандали та контроверсії

Кузьма був відомий своєю відвертістю, що іноді викликало суперечки. У 2014 році його різкі висловлювання про владу та критику корупції призвели до конфліктів із деякими політиками. Його пісня «Лист до президентів» стала гучним протестом проти політичної системи, що викликало критику з боку провладних кіл. Проте Кузьма залишався вірним своїм принципам, не боячись говорити правду.

Після його смерті з’явилися чутки про нібито політичне вбивство, але вони не знайшли підтвердження. Деякі фанати критикували гурт «Скрябін» за продовження діяльності без Кузьми, вважаючи, що без нього гурт втратив свою душу.

Особисте життя та Сім’я

Андрій Кузьменко був одружений із Світланою Бабійчук, художницею, яку він зустрів у 1994 році. Їхній шлюб, укладений у 1997 році, став прикладом міцних і теплих стосунків. У 1997 році в подружжя народилася дочка Марія-Барбара (Барбара), яку Кузьма ніжно називав Бася. Світлана була не лише його коханою, а й музою, яка підтримувала його в усіх творчих починаннях. Кузьма часто говорив, що сім’я – це його головна опора, а дочка – найбільше джерело радості.

Батьки Андрія також відіграли важливу роль у його житті. Мати, Ольга Михайлівна, була його першим музичним наставником, а батько підтримував його, попри скептицизм щодо музичної кар’єри. Після смерті Кузьми в 2015 році його сім’я продовжила зберігати його спадщину, зокрема через благодійний фонд імені Кузьми Скрябіна, створений Світланою.

Андрій Кузьменко був відданим сім’янином. Його стосунки зі Світланою Бабійчук були сповнені любові та взаємопідтримки. Він часто називав дружину своїм «бойовим товаришем», а дочку Барбару – найбільшою радістю. Кузьма уникав публічності в особистих справах, але його пісні, такі як «Мам» і «Спи собі сама», відображають глибокі почуття до сім’ї та близьких.

Спадщина

Хоча Кузьми немає з нами, його творчість продовжує жити. Пісні «Скрябіна» звучать на радіо, в плейлистах і на концертах, а його тексти залишаються актуальними. У 2020 році вийшов фільм «Я, Побєда і Берлін» за його книгою, а в 2025 році планується випуск документального проєкту про його життя. Благодійний фонд імені Кузьми підтримує молодих музикантів і волонтерські ініціативи, продовжуючи його місію.

Кузьма Скрябін – це більше, ніж музикант. Він був голосом України, який через свої пісні, гумор і відвертість розповідав про любов, біль і боротьбу. Його життя, сповнене творчості та патріотизму, обірвалося надто рано, але його спадщина живе в серцях мільйонів. Кузьма залишив нам не лише музику, а й приклад того, як залишатися собою, незважаючи на виклики. Його ім’я назавжди вписане в історію України як символ свободи та щирості.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”