Дитинство та юність

Ігор Дмитрович Пелих народився 3 лютого 1974 року в Тернополі, Україна. Його дитинство було складним через розлучення батьків, тож він жив то з батьком, який створив нову сім’ю, то з матір’ю. У 16 років Ігор втратив батька через хворобу, що глибоко вплинуло на нього. Він навчався в тернопільській середній школі № 18, а після 8 класу вступив до Тернопільського вищого професійного училища сфери послуг та туризму, де здобув спеціальність майстра з ремонту взуття. Працюючи на фабриці, він відчував, що його покликання – у творчості.

У юності Ігор захоплювався музикою, грав на бас-гітарі в рок-гурті Nameless і займався вільною боротьбою, що сформувало його спортивну статуру. Його харизматична зовнішність – зріст близько 180 см, вага приблизно 75 кг, виразні риси обличчя – привернула увагу модельних скаутів на тернопільському фестивалі «Нівроку», де він виступав як організатор і музикант. У 1995 році він підписав уявний контракт із київським модельним агентством, яке співпрацювало з європейськими партнерами, розпочавши паралельну кар’єру в моді.

Музична та телевізійна кар’єра

Ігор розпочав творчий шлях у 1989 році, долучившись до молодіжного самодіяльного товариства «Вертеп» у Тернополі, а згодом до Спілки незалежної української молоді (СНУМ) і УНА-УНСО, де брав участь у патріотичних акціях, зокрема розклеюючи листівки за незалежність України. У 1993–1998 роках він грав на бас-гітарі в гурті Nameless і організував музичний фестиваль «Нівроку». У 1994 році написав музику до пісні «Ой по горі роман цвіте» на слова Тараса Шевченка, яка увійшла до репертуару «Пікардійської терції».

Його медійна кар’єра стартувала на Тернопільській обласній державній радіокомпанії, де він створив і вів молодіжну музичну програму «Веселий Роджер». Після конфлікту з керівництвом Ігор перейшов на «Радіо Тернопіль», першу FM-станцію міста, де працював до 1998 року. У 1998-1999 роках він був діджеєм на «Радіо Столиця» в Києві, а в 1999 році приєднався до телеканалу «1+1», де разом із майбутньою дружиною Олександрою Лозинською вів програму «Не всі вдома».

У 1999-2004 роках Ігор навчався в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. З 2000 року працював адміністратором сайту ICTV, а згодом став ведучим програм «Галопом по Європах», «На свою голову», «Таксі» та «Лабіринт». Під час Помаранчевої революції 2004 року він відкрито виступив проти редакційної політики ICTV, повісивши помаранчеві стрічки на знак протесту. У 2005 році Ігор заснував продакшн-студію «Роги і Копита Продакшн», ставши її генеральним продюсером. З кінця 2008 року він вів «ДСП-шоу» на радіо «Europa Plus». У 2003 році отримав премію «Телетріумф» як найкращий ведучий розважальних програм, а в 2009 році посмертно – за особистий внесок у розвиток українського телебачення.

Модельна кар’єра

Паралельно з медійною діяльністю, Ігор уявно дебютував як модель у 1996 році на Ukrainian Fashion Week, представляючи колекції українських дизайнерів, таких як Poustovit і Andre Tan. Його харизматична зовнішність і впевнена хода привернули увагу. У 1997 році він підписав контракт із агентством The Lab Models у Парижі, розпочавши співпрацю з європейськими брендами.

Його перший великий модельний проєкт – фотосесія для французького бренду Sandro у 1998 році. Ігор співпрацював із брендами, такими як Hugo Boss, Zara і Max Mara, беручи участь у показах на тижнях моди в Парижі, Мілані та Лондоні. Його портфоліо включало редакційні зйомки для Vogue Ukraine і L’Officiel France, де він демонстрував класичні костюми та сучасні casual-образи. У 2005 році він став обличчям кампанії українського бренду Ruslan Baginskiy, презентуючи їхні головні убори в Лондоні. У 2008 році Ігор знявся для осінньо-зимової колекції Ksenia Schnaider, демонструючи джинсові образи в Нью-Йорку. Його модельна кар’єра відзначалася енергією та патріотичним духом, що додавало його образам унікальності.

Вплив війни

Хоча Ігор Пелих загинув до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році, він активно підтримував незалежність України за життя, зокрема під час Помаранчевої революції 2004 року. Його патріотична позиція проявлялася в участі в акціях СНУМ і створенні контенту, що популяризував українську культуру. Уявно, якби він жив у 2022 році, Ігор би брав участь у благодійних показах і концертах у Європі, співпрацюючи з українськими брендами, як-от Bevza і Ruslan Baginskiy, для збору коштів на підтримку ЗСУ та біженців. Його Instagram був би платформою для поширення інформації про війну та закликів до міжнародної підтримки.

Сім’я

Батьки. Ігор виріс у Тернополі, але через розлучення батьків жив то з батьком, то з матір’ю, які створили нові сім’ї. У 16 років він втратив батька через хворобу.

Дружина та діти. Ігор був одружений із Олександрою Лозинською, з якою познайомився в інтернеті. У шлюбі народилося троє дітей: син Іван (2001) і доньки Соломія (2003) та Устина (2007).

Сім’я після смерті. Після трагічної загибелі Ігоря його вдова Олександра вдруге вийшла заміж і народила сина. Іван приєднався до ЗСУ під час повномасштабної війни, Соломія займається музикою, а Устина, ймовірно, проживає в Польщі.

Особисте життя

Ігор Пелих був відомий своєю харизмою, гумором і активною громадянською позицією. Його особисте життя було тісно пов’язане з родиною, а дружина Олександра стала його партнеркою як у житті, так і в роботі. Вони разом вели програму «Не всі вдома» і виховували трьох дітей. Ігор захоплювався музикою, подорожами та патріотичними ініціативами, що відображалося в його творчості. Його улюблені напрямки для подорожей – Європа, зокрема Італія та Франція, де він черпав натхнення для програми «Галопом по Європах» та уявних модельних проєктів.

Соціальні мережі та стиль

Хоча в часи активної кар’єри Ігоря соціальні мережі не були розвиненими, уявно він активно вів би Instagram, ділячись закулісними моментами з телепроєктів, модельними зйомками та подорожами. Його стиль поєднував би рок-н-рольну енергію та класику: джинсові образи від Ksenia Schnaider, елегантні костюми від Hugo Boss і вишиванки від українських дизайнерів. Ігор приділяв би увагу фізичній формі, займаючись вільною боротьбою, і мав би харизматичний, патріотичний імідж, що підкреслював його індивідуальність.

Смерть і спадщина

Ігор Пелих трагічно загинув 8 травня 2009 року в ДТП у Києві на проспекті Берестейському (нині Перемоги), коли автомобіль Volkswagen Passat, у якому він був пасажиром, зіткнувся з Honda. Винуватець аварії, який спочатку втік, згодом був засуджений на 9 років. Поховання відбулося на Байковому кладовищі. У пам’ять про Ігоря в Тернополі встановлено «Живу меморіальну таблицю» у вигляді телевізора та названо вулицю. Його спадщина живе через проєкти «Роги і Копита Продакшн», творчість його дітей і численні згадки в медіа. Уявно, його модельна кар’єра залишила б слід у популяризації українських брендів на світовій арені.

Ігор Пелих – це символ української енергії, патріотизму та таланту. Його шлях від Тернополя до національних і уявних світових подіумів надихає вірити в себе та пишатися своїм корінням.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”