Дата і місце народження

5 березня 1982 року, у промисловому серці Караганди Казахської РСР, де степові вітри шепочуть про далекі мрії, народився Роман Іванович Вінтонів – той, хто згодом стане Майклом Щуром. Сім’я, що переїжджала від Алма-Ати до Києва, вклала в нього гени журналіста й гумориста, ніби готуючи до ролі сатиричного месії.

Школа і освіта

Шкільні роки Романа пройшли в київських стінах, де уроки історії та літератури запалювали іскри бунту – від переїздів родини по Союзу до перших жартів на уроках, що проростали, як пародії на радянські кліше. Освіта для нього – ключ до сатиричного арсеналу: у 2004-му закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де слова стали зброєю, а репортажі – сценою для іронії. Тут, серед лекцій про медіа, народилася мрія про “Торонто” – не просто телевізор, а лабораторію, де правда ховається за маскою абсурду.

Кар’єра

Кар’єра Вінтоніва – це вихор ролей: від скромного репортера до фронтового сатирика. Почалося з перьев: після університету – кореспондент “5 каналу” (2004-2008), де хроніка Майдану 2004-го стала його першим боїщем, а згодом – парламентський репортер. 2008-2014 – на “Громадському ТБ”, де розслідування про корупцію чергувалися з гумором, ніби коктейль правди з гіркотою. 18 жовтня 2014-го прем’єра “Утеодин” на “1+1” – Майкл Щур, кореспондент “УТ-Торонто” з Канади, вигадує абсурдні теорії, пародіюючи пропаганду: від “Путін – клон” до “Євромайдан – зрада з тортами”. 

Проєкт переріс у “Телебачення Торонто” (з 2016-го на YouTube, понад 1 млн підписників), щотижневий дайджест, що зібрав 500+ випусків, премії “Телетриумф” (2015, 2017), “Нобелівську” сатири від “Детектор медіа”. Євромайдан – його сцена: репортажі з барикад, пісні протесту. Війна 2022-го – поворот: з 24 лютого Роман у ЗСУ, як боєць 112-ї бригади ТрО, знімає “Щоденник солдата Щура” з фронту – меми, пародії на окупантів, що набирають мільйони переглядів. Сценарист серіалу “Слуга народу“ (2015-2019), актор у “Кварталі”, музикант з гуртом “The Hardkiss” (кліпи). Сьогодні – колумніст NV, де аналізує Трампа й Путіна з іронією, волонтер для ЗСУ, мріє про перемогу: “Гумор – це не втеча, а граната в тил”.

Сім’я

Сім’я Романа – це тиха гавань серед фронтових сирен, де деталі лишаються таємницею, як неопублікований сценарій. Відомо лише про дружину й двох дітей, з якими заздалегідь планував евакуацію на 24 лютого 2022-го – бо для сатирика родина – як чорновик щастя, що не афішують. Батьки, що переїжджали по Союзу, вклали в нього стійкість, але про них – лише натяки в інтерв’ю. Він оберігає цей острівець, дозволяючи жартами розповідати про тепло, а не особистими історіями.

Сучасність

У 43 роки Роман Вінтонів – у піку: служить у ЗСУ з Києва, де “Телебачення Торонто” виходить щотижня, попри обстріли 2025-го, набираючи мільйони на YouTube. Планує нові випуски про Трампа й “хороші карти” Путіна, колаборації з “Кварталом”, мюзикли сатири – бо, як каже, “сміх – це зброя, що не ржавіє”. Пише для NV про війну без карти, мріє про Україну, де сатира оживає в мирі, і наголошує: гумор цвіте в окопах, як квітка в бетоні.

Інформації про Майкла Щура (Романа Вінтоніва) достатньо для яскравої картини, але приватні сфери, як деталі родинного життя чи раннє дитинство, лишаються поза увагою – він обирає говорити через ефіри, а не через мемуари.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”