Ранні роки та дитинство

Майбутня акторка Сюзан Ебігейл Томалін народилася 4 жовтня 1946 року в Джексон-Гайтс, Квінз, Нью-Йорк, і була найстаршою з дев’яти дітей Ленори Марі (уроджена Кришіоне) та Філіпа Леслі Томаліна, рекламного менеджера, телевізійного продюсера та колишнього співака нічного клубу. Її батько мав англійське, ірландське та валлійське походження з корінням у Гекні, Лондон, і Бридженді, Уельс, а мати була італійського походження з Тоскани та Сицилії. Вихована в католицькій сім’ї, Сюзан навчалася в жіночій граматичній школі Святого Франциска в Метучені, Нью-Джерсі, а згодом у середній школі Едісона, яку закінчила в 1964 році.

Її дитинство пройшло в громаді Стефенвіль у Рарітан (тепер Едісон), Нью-Джерсі, куди сім’я переїхала, коли їй було чотири роки. Сюзан була активною плавчинею, виграючи змагання в клубі Woodside Swim Club, і рано виявила артистичний талант, виступаючи в шкільних виставах, таких як Леді Прешес Стрім і Моя сестра Ейлін. Її описували як “мрійливу”, але відповідальну; вона часто доглядала за молодшими братами та сестрами, що сформувало її емпатичну натуру, яка згодом відобразилася в її акторстві та активізмі.

Освіта

Сюзан навчалася в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, округ Колумбія, з 1964 по 1968 рік, отримавши ступінь бакалавра з драматичного мистецтва під керівництвом тренера з драми отця Гілберта В. Гартке. Під час навчання в коледжі вона познайомилася і в 1967 році вийшла заміж за актора Кріса Сарандона, що вплинуло на її вступ до акторської професії. Щоб утримувати себе, вона працювала на різних роботах, зокрема вичищала лікарняні судна, стригла волосся, прибирала будинки та працювала оператором телефонного комутатора. Час у Католицькому університеті та рання сценічна робота в театрі Wayside у Мідлтауні, Вірджинія, заклали основу її кар’єри.

Кар’єра в акторстві

Акторська кар’єра Сюзан почалася випадково в 1969 році, коли вона супроводжувала свого тодішнього чоловіка Кріса Сарандона на прослуховування для фільму Джо (1970). Хоча Кріса не взяли, Сюзан отримала головну роль Сюзан Комптон, розчарованої підлітки, що стало її кінодебютом. Вона продовжила зніматися в мильних операх Інший світ (1970–1971) і Пошук завтрашнього дня (1972), а також зіграла персонажа, натхненного Зельдою Фіцджеральд, у телевізійному фільмі Ф. Скотт Фіцджеральд і “Остання з красунь” (1974). Її прорив стався з культовим класиком Культове шоу жахів Рокі (1975), де вона зіграла наївну Джанет Вайс, закріпивши своє місце в поп-культурі.

Шлях до слави

У 1980-х Сюзан здобула визнання критиків завдяки головним ролям. Вона отримала свою першу номінацію на Оскар за Атлантик-Сіті (1980) режисера Луї Маля, зігравши працівницю казино, пов’язану з мафією. Її чуттєва, але вразлива гра в Голоді (1983), включаючи суперечливу лесбійську сцену з Катрін Денев, продемонструвала її сміливість. Вона знялася в Відьмах з Іст-Енда (1987) разом із Джеком Ніколсоном, Шер і Мішель Пфайффер, а також досягла статусу зірки першого ешелону завдяки Булл Дарем (1988), де її роль спокусливої Енні Савой разом із Кевіном Костнером і Тімом Роббінсом здобула широку популярність.

Оскар і подальші ролі

1990-ті роки стали піком кар’єри Сюзан із чотирма номінаціями на Оскар за найкращу жіночу роль: Тельма і Луїза (1991), де вона зіграла рішучу Луїзу разом із Джиною Девіс; Олія Лоренцо (1992), як мати, яка шукає ліки для хвороби сина; Клієнт (1994), як адвокатка-початківиця; і Мрець іде (1995), за яку вона отримала Оскар, зігравши сестру Хелен Преджан, черницю, яка консультує в’язня у камері смертників. Режисером останнього був її тодішній партнер Тім Роббінс, а роль підкреслила її здатність передавати емоційну глибину та моральну складність.

Серед її пізніших робіт – Мачуха (1998), Зачарована (2007), Милі кості (2009), Хмарний атлас (2012) і Меддлер (2015). На телебаченні вона отримала номінації на Еммі за ролі в Бернард і Доріс (2008), Ти не знаєш Джека (2010) і Ворожнеча (2017), де зіграла Бетт Девіс. У 2025 році Сюзан дебютувала в театрі Великобританії, висловлюючи як хвилювання, так і тривогу. Її бродвейські роботи включають Вечір із Річардом Ніксоном (1972) і Вихід короля (2009).

Активізм і публічний імідж

Сюзан відома своїм активізмом не менше, ніж акторством. Призначена послом доброї волі ЮНІСЕФ у 1999 році, вона отримала нагороду за гуманітарну діяльність від Action Against Hunger у 2006 році. Вона виступає за права ЛГБТК, екологічну стійкість і антивоєнні ініціативи, часто стикаючись із критикою за свої відверті погляди. У 2016 році вона підтримала Берні Сандерса і проголосувала за Джилл Стейн, критикуючи Гілларі Клінтон, що викликало суперечки. 

Її коментарі на пропалестинському мітингу в 2023 році призвели до розірвання контракту з її агентством UTA, після чого вона вибачилася за невдале формулювання. Сюзан була заарештована за протести, зокрема в 2018 році проти імміграційної політики та в 2019 році за права працівників ресторанів. Її активізм відображає її віру в емпатію та справедливість, що корениться в її ранньому житті та материнстві.

Особисте життя

Сюзан вийшла заміж за актора Кріса Сарандона в 1967 році; вони розлучилися в 1979 році, але залишилися друзями. У кінці 1970-х вона мала короткі стосунки з режисером Луї Малем і народила доньку Єву Амуррі (1985) від італійського режисера Франко Амуррі. З 1988 по 2009 рік вона була у стосунках з актором Тімом Роббінсом, якого зустріла на зйомках Булл Дарем. У них двоє синів: Джек Генрі (1989) і Майлз (1992). Усі троє дітей обрали кар’єру в індустрії розваг, а Єва знімалася разом із матір’ю в кількох проєктах. Сюзан — бабуся трьох дітей Єви і жартує, що “повністю їх балує”.

У 2022 році Сюзан оголосила про свою бісексуальність на шоу The Tonight Show Starring Jimmy Fallon, раніше описуючи свою сексуальність як “відкриту” в інтерв’ю 2017 і 2021 років. Вона висловила інтерес до побачень із людьми різної статі та віку, наголошуючи на інклюзивності. Сюзан захоплюється настільним тенісом, володіючи клубом SPiN у Нью-Йорку, і має чорний пояс із тхеквондо. Вона колекціонує вінтажні окуляри та малює як творчий вихід.

Суперечки

Відвертий активізм Сюзан спричинив суперечки. Її підтримка Ральфа Надера в 2000 році та Джилл Стейн у 2016 році викликала критику з боку деяких демократів, які звинуватили її в підриві прогресивних кандидатів. У 2023 році її агентство розірвало контракт після коментарів на пропалестинському мітингу, які вважалися суперечливими, що змусило її вибачитися за “жахливу помилку” у формулюванні. Попри це, вона залишається відданою своїм принципам, використовуючи свою платформу для просування змін.

Вплив і спадщина

Кар’єра Сюзан Сарандон є свідченням її універсальності та сміливості, від ранніх ролей чуттєвої інженю до актриси з глибокою емоційною силою. Її оскароносна роль у Мрець іде та номінації за Тельма і Луїза і Олія Лоренцо підкреслюють її здатність братися за складні персонажі. Її активізм, хоч і суперечливий, відображає її відданість соціальній справедливості, роблячи її прикладом для наслідування в поєднанні мистецтва та адвокації. 

У 2025 році, у віці 78 років, Сюзан продовжує зніматися, беручи участь у нових проєктах і дебютуючи в театрі Великобританії, підтверджуючи свою тривалу актуальність. Її спадщина як актриси, активістки та матері продовжує надихати, поєднуючи талант із пристрасною відданістю змінам.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”