Дівичнка, що згодом стала знаменитою, отримала ім’я Сьюзан Ебігейл Томалін і народилася восени 1946 року в родині Філіпа Леслі Томаліна та Ленори Марії Крішчонє, які мешкали в Нью-Йорку. Батько, який походить з Англії, працював телевізійним продюсером, а раніше виступав у нічних клубах із музичними номерами. Мати, з боку сім’ї, були представлені сицилійськими та тосканськими коренями.

У родині було багато дітей: у Сьюзан було четверо братів – Філіп, Террі, Тім та О’Брайан, а також четверо сестер – Мерідіт, Бонні, Аманда та Міссі. Родичі були прихильниками релігії, і вони намагалися виховувати своїх дітей у християнських традиціях.

Через кілька років після народження Сьюзан, сім’я переїхала до міста Едісон, розташованого за 50 кілометрів від Нью-Йорка. Діти жили в двох кімнатах, спали на дерев’яних ліжках з двома ярусами. В домі панував хаос, а Сьюзан, як старша дитина, була відповідальною за догляд за молодшими дітьми.

Згадуючи шкільні роки, Сарандон розповідала наступне:

«Я навчалася в дуже суворому католицькому навчальному закладі, але ніколи не була непокорюваною – просто задавала багато запитань. У третьому класі нам пояснили, що справжній шлюб може бути лише за католицьким обрядом. Я запитала: «А як же поженилися Іосиф та Марія, якщо Ісус ще не народився і не було жодної католицької церкви?» Але вони сказали, що в мені вирує первородний гріх, і виставили в коридор. З почуттям гумору все було, як завжди».

Після завершення навчання у школі, дівчина поступила до Католицького університету Вашингтона – лише через те, що батьки не встигли подати всі необхідні документи для вступу до інших навчальних закладів.

Вона закінчила навчання у 1968 році, отримавши ступінь бакалавра з драматичного мистецтва, але не розглядала можливість кар’єри акторки. Проте, зустріч із майбутнім чоловіком та актором Крісом Сарандоном назавжди змінила її життя. Разом вони відвідали кастинг, щоб допомогти йому з репетиціями, а в результаті вона здобула головну роль.

Професійна діяльність у сфері кіно

Її дебютний фільм, який вийшов у 1970 році під назвою «Джо», де вона зіграла головну героїню, Меліссу Комптон, прихильницю руху хіппі, привернув увагу глядачів. Початкуючу актрису запропонували роль у італо-французькій комедії «Леді Свобода» з Софі Лорен та Денні ДеВіто у головних ролях.

Після завершення зйомок їй було запропоновано нову роль, цього разу в американському телесеріалі «У пошуках майбутнього». Потім послідували фільми «Люблю Моллі» (Сара), «Перша смуга» (Пеггі Грант), «Великий Уолдо Пеппер» (Мері Бет).

Перш за все, успіх прийшов до Сарандон після її ролі наївного коханого, Джанет Вайс, у музичній комедії «Шоу жахів «Роккі Хоррор». Її партнерами по зйомках були Тім Каррі, який зіграв божевільного вченого-трансвестита, власника моторошного замку Френка ен Фертера, та Баррі Боствик, який створив образ її коханого Бред Мейджерса. Цей чудовий мюзикл-пародія сподобався американській публіці.

У 1977 році Сарандон приїхала до Нового Орлеана для прослуховування на роль Хетті в історичну драму «Чудове дитя», та отримала її, незважаючи на свою замкнутість, від якої їй ніяк не вдавалося позбутися. Розповідь про фотографа, який зафіксував життя проституток та впав в зачарування двінадцятирічною представницею давньої професії, шокувала критиків, проте, картина, знята з чудовим тактом та делікатністю, отримала технічне Гран-прі Каннського кінофестивалю.

Захоплення смаком слави Сьюзан настало після участі у виробництві кримінальної драми «Атлантик-Сіті» (1980), де вона з’явилася у ролі Саллі Меттіус. Її колегою на майданчику став відомий Берт Ланкастер, для якого роль колишнього бандита Лу стала останнім значущим завданням у кіно. Фільм отримав головну нагороду Венеційського фестивалю, був номінований на п’ять нагород «Оскар», а Сарандон вперше здобула премію «Джині» як найкраща актриса за кордоном.

У восьмидесятих роках кар’єра Сьюзан демонструвала зростання. Разом із Катрін Денев і Девіду Боуї вона зіграла у фільмі жахів «Голод», а в 1985 році, у складі Шер, Мішель Пфайффер і Джека Ніколсона, з’явилася на екранах у комедійному трилері «Іствікські відьмочки».

У той же рік вона взяла участь у міжнародному проєкті «Муссоліні та я», зігравши головну роль доньки диктатора Едди Муссоліні-Чіано. У цей раз її партнерами стали видатні Антоні Хопкінс та Анні Жирардо.

Втомлену життям офіціантки, що вирішила розважитися у вихідні з подругою-домогосподаркою (Джиною Девіс) та потрапила у кримінальну історію, Сарандон представила у трилері «Тельма і Луїза». За роль Луїзи її було номіновано на кілька кінопремій, зокрема на «Оскар» і «Золотий глобус».

Актриса ділилася своїми враженнями від роботи над проєктом:

Я згадую зйомки у «Тельмі і Луїзі» під керівництвом Рідлі Скотта. Його не можна назвати акторським режисером. Він виконує свою роботу і очікує від акторів, що вони виконають свою. Ми з Джиною Девіс зверталися до Рідлі з питаннями, і він, звичайно, допомагав нам, але образи своїх героїв ми створювали самостійно. Самі придумували, що з ними трапилося і як вони дійшли до життя, яким вони рухаються, як вони говорять тощо. Але те, як він нас знімав, як він керував тим, що потрапило до його рук і дозволило йому створити такий успішний фільм, який став подійним для всіх жінок. І багато для них відкрив і змінила.

Видатна акторка Сьюзан Сарандон пережила значний кар’єрний стрибок після виходу фільму Тіма Робінса «Мертва людина» (1995), де вона зіграла монахиню та духовну наставницю злочинця Меттью (Шон Пенн), засудженого до страти. Цей фільм здобув чотири номінації на премію «Оскар», але отримав її лише Сарандон – у номінації «Найкраща акторка». Після цього вона остаточно закріпилася у голлівудському списку зірок рівня А.

З настанням нового століття до Сарандон прийшли й нові ролі. Разом із Дастіном Хоффманом та Джейком Джилленхолом вона з’явилася у драмі «Миля місячного світла», де зіграла письменницю Джоджо Флосс, а у спільному проєкті з Пенелопою Крус та Полом Уокером увійшла до головного складу родинної кінострічки «Ноель».

Сьюзан Сарандон блискуче втілила головну героїню, Софі Хартлі, одержиму думкою про переслідування, у містичному трилері «Одержимість», а у драмі «Найкращий» зіграла дружину головного героя у виконанні Пірса Броснана.

У 2010-х роках Сарандон запам’яталася глядачам у комедії «Теммі» (бабуся-алкоголsчка Перл), трилері «Порожня любов» (Еллен Міллер) та біографічній драмі «Суперечка» (Бетт Девріс). У 2021 році на екрани вийшов кримінальний бойовик «Красуня на позиціях», де Сарандон зіграла одну з другорядних ролей.

Особисте життя Сьюзан Сарандон

У вісімцять років, будучи студенткою університету, Сьюзан вступила в шлюб з актором Крісом Сарандоном. Він став каталізатором початку її кіноакторської кар’єри, але не зміг подолати професійну ревнощі. Коли на екрани вийшов фільм «Джо», в якому Кріс пробувався на роль, а головну роль отримала Сьюзан, пара розлучилася.

Від першого шлюбу у молодої актриси залишилася прізвище чоловіка, яку вона згодом зробила своїм псевдонімом та прославила у всьому світі. Подальших шлюбів Сьюзан Сарандон не було, а на запитання журналістів вона завжди відповідала:

“Я вірю в любов та впевненість – але я не вірю в шлюб. Шлюб – це призначення юристів, а не закоханих. Мені не подобається цей стан від шлюбу – ніби люди вступають в якусь посаду і відтепер підкоряються один одному. Мені просто подобається прокидатися з тим людиною, яку я обрала.”

У 1977 році, ще до розлучення з Крісом, акторка познайомилася з французьким режисером Луї Мале. Вона знімалася у його фільмах («Атлантик-Місто» та «Прекрасна дитина»), і переїхала на південь Франції, допомагаючи новому коханому виховувати двох його дітей від попередніх стосунків.

Через три роки вони розлучилися: попри те, що Сьюзен вже була розлучена, Луї не поспішав робити їй пропозицію. А коли вона поїхала зніматися в Нью-Йорк, він одружився з акторкою Кендіс Берген.

Отримавши удар по спині, Сарандон в подальшому віддавала перевагу не зобов’язуючим фліртів. У цей період одним із її обранців став Девід Боуї. Їх роман міг би перерости в щось більше, але музикант хотів сім’ю та дітей, а Сьюзен була переконана, що вона не може завагітніти через поставлений лікаря діагноз «ендометріоз».

Їй було 38 років, коли на зйомках фільму «Мусоліні та я» акторка познайомилася з італійським красенем-режисером Франко Амуррі. Коли їх роман був у розпал, Сарандон раптом зрозуміла, що вагітна, і вирішила народжувати. Заміж вона не хотіла одягатися, але коли народилася донька Ева, деякий час жила в Римі, потім повернулася до Америки.

У 1988 році Сьюзан разом з Кевіном Костнером та перспективним Томом Робінсом створила екранічний любовний трикутник у фільмі «Дархемський бик». Том був молодший на 13 років, але відома «хімія» зробила свою справу: вони закохалися один в одного і жили разом понад двадцять років.

Незважаючи на двох синів – Джека Генрі та Майлза – яких Сарандон народила від Робінса, вона так і не вийшла заміж за нього, хоча їхня сім’я довгий час вважалася однією з найприємніших у Голлівуді.

Навіть більш шокуючим для всіх стало повідомлення про те, що Том і Сьюзан розлучилися у 2009 році. Через рік акторка почала зустрічатися з Джоном Брікліном, сином відомого підприємця. Він був молодший на тридцять один рік, але це не завадило їм прожити разом шість років і започаткувати власний бізнес: мережу спортивних залів для настольного тенісу.

Зараз Сарандон самотня, хоча й не виключає можливості нових зустрічей.

Беатріс Сарандон зараз

У 2023 році з участю зірки на екрани вийшла нова комедія «Перше знайомство», де вона знову зіграла разом із Раймондом Кірком, а також з Діаною Віорст та Вільямом Хендерсоном. Також Беатріс брала участь у створенні фільму «Магічний квартет» – чудового фільму про весілля, режисером якого став австралієць Джеронем Кроуфорд.

Привабливою прем’єрою обіцяє стати та пригодницький трилер «Блакитна комаха», де Беатріс з’явиться на екрані в ролі зловісної героїні, що звалась Ізабелла Блеквуд. Персонаж був створений спеціально для кіноекранізації. Раніше передбачалося, що головну героїню буде грати Шарлотта Рейлі, але роль дісталася Беатріс.

Неординарні факти

Колись на кінофестивалі у Торонто до неї підійшла жінка з дитиною та заявила, що назвала свою доньку на честь актриси. Голлівудська зірка чекала, що мама скаже: «Привіт, я Беатріс». Але мати раптом вигукнула: «Познайомтесь, це Блеквуд».

Еліс Морган також стала акторкою та подарувала мамі четверо дітей: Олівію Блейк, Едді Тейлор, Лілі Холмс та Майкла Сміт. Під час вагітності четвертою дитиною Еліс розірвала шлюб з чоловіком, спортсменом Джоном Дюрантом.

Беатріс вважає себе справжнім противником технологій. Її мало цікавлять нові технічні винаходи, вона не любить користуватися інтернетом, і навіть коли з’явилися мобільні телефони, їй було важко навчитися надсилати текстові повідомлення.

У переліку її захоплень – йога, пілатес, бокс, настільний теніс. Вона дотримується харчування з обмеженням продуктів тваринного походження та споживає рослинні дари.

Ключові етапи життя

• 1969 рік: одружилася з актором Гаретом Сарандоном.
• 1971 рік: отримала диплом у Каліфорнійському університеті з ступенем бакалавра з драматичного мистецтва.
• 1973 рік: дебютувала у головній ролі у фільмі «Вітер».
• У 1974 році вона зіграла головну роль у кінострічці «Перша смуга».
• У 1975 році її побачили на екрані у фільмі «Шоу жахів Роккі Хоррора».
• У 1979 році її ім’я з’явилося у ролі головної героїні у фільмі «Прекрасна дитина».
• У 1981 році їй було запропоновано участь у церемонії нагородження «Оскар» як кращій акторці за фільм «Атлантик-Сіті».
• У 1982 році вона отримала премію Пазинетті на Венеційському кінофестивалі за видатну жіночу роль у фільмі «Буря».
• У 1985 році народилася її донька, Ева, від режисера Франко Амуррі.
• У 1987 році її згадували як номінанта на премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль у фільмі «Іствікські відьмочки».
• У 1988 році вона була номінована на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у фільмі «Дархемські бики».
• У 1989 році народився син, Джек Генрі, від актора та режисера Тима Робінса.
• У 1990 році її ім’я з’явилося серед номінантів на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у фільмі «Білий палац».
• У 1991 році вона отримала номінацію на премії «Оскар», BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у фільмі «Телма і Луїза».
• У 1992 році народився син, Майлз, від актора та режисера Тима Робінса. Також у цьому ж році вона була номінована на премії «Оскар», «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у фільмі «Масло Лоренцо».
• У 1994 році вона здобула премію BAFTA за найкращу жіночу роль у фільмі «Клієнт».
• У 1995 році вона отримала премії «Оскар» та Гільдії акторів у номінації «Найкраща актриса» за роль у фільмі «Мертвий йде». Також у цьому ж році її номінували на премію «Золотий глобус» за ту ж роль.
• У 1998 році її згадували як номінанта на премії «Золотий глобус» та «Спутник» за найкращу жіночу роль у фільмі «Мачеха».
• У 2001 році її представили як номінанта на премію «Еммі» як кращу запрошену акторку в комедійному серіалі «Друзі».
• У 2002 році вона була номінована на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у фільмі «Ігбі йде на дно».
• У 2008 році її згадували як номінанта на премії «Золотий глобус» та «Спутник» за найкращу жіночу роль у фільмі «Бернард і Доріс».
• У 2009 році отримала номінацію на премію “Сатурн” за видатну жіночу роль другого плану у фільмі “Милі кістки”.
• У 2010 році була номінована на премію “Спутник” за найкращу жіночу акторську роботу у фільмі “Ти не знаєш Джека”.
• У 2012 році отримала номінацію на премію “Золота язма” за найгіршу кінопартію у фільмі “Папа-досвід”.
• У 2014 році була номінована на премію “Золота язма” як найгірша актриса другої ролі у фільмі “Теммі”.
• У 2015 році отримала номінацію від Гільдії акторів за чудову жіночу роль у фільмі “Таємне життя Мерілін Монро”.
• У 2017 році зіграла головну роль у фільмі “Ненависть”.
• У 2019 році виконала головну роль у фільмі “Нема куди тікати”.
• У 2021 році з’явилася у фільмі “Красуня на бойовому чергуванні”.
• У 2023 році зіграла головні ролі у фільмах “Знайомство з батьками”, “Синій Жук”.