Дата і місце народження

Майбутній режисер Педро Альмодовар Кабальєро народився 25 вересня 1949 року в Кальсада-де-Калатрава, провінція Сьюдад-Реаль, Іспанія. Його батько, Антоніо Альмодовар, був виноробом і торговцем, а мати, Франциска Кабальєро, – домогосподаркою, яка читала сусідам листи, що надихнуло його любов до історій. Дитинство в сільській Ла-Манчі, серед релігійних традицій і післявоєнної бідності, сформувало його чутливість до жіночих персонажів і бунту проти консерватизму. У 8 років Педро навчався в католицькій школі, але втік до Естремадури, де захопився кіно, дивлячись фільми Луїса Бунюеля та Джона Форда в місцевих кінотеатрах.

Школа і освіта

Альмодовар навчався в релігійних школах у Касересі та Оропесі, але ненавидів їх за строгість і лицемірство. У 16 років він покинув дім і переїхав до Мадрида без атестата, працюючи продавцем на блошиному ринку. Формальної освіти в кіно не мав – його “університетом” стали мадридські кінотеатри та богемне життя 1970-х під час La Movida Madrileña, культурного руху після смерті Франко. У 1972–1980 роках він працював у Telefonica, телефонній компанії, що дало йому стабільність, але вечорами писав оповідання, знімав короткометражки на Super 8 і виступав у панк-групі Almodóvar & McNamara. Самоосвіта через фільми Фелліні, Бергмана та Хічкока сформувала його еклектичний стиль.

Кар’єра

Кар’єра Альмодовара – це 22 повнометражні фільми, що поєднують кітч, драматизм і соціальну сатиру. Дебют “Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата” (1980), знятий за 500 тисяч песет, став хітом андеграунду. “Лабіринт пристрастей” (1982) з Антоніо Бандерасом відобразив дух La Movida. Прорив настав із “Чим я це заслужила?” (1984), комедією про домогосподарку, яка отримала міжнародне визнання. “Матадор” (1986) і “Закон бажання” (1987) ввели його фірмові теми: сексуальність, гендер і пристрасть.

Світова слава прийшла з “Жінками на межі нервового зриву” (1988), що отримали номінацію на “Оскар” і зібрали 50 мільйонів доларів. “Зв’яжи мене!” (1990) з Бандерасом і “Високі підбори” (1991) зміцнили його репутацію. “Кіка” (1993) шокувала провокацією, але “Квітка моєї таємниці” (1995) повернула ліризм. “Все про мою матір” (1999) здобуло “Оскар” за найкращий іноземний фільм і “Золоту пальмову гілку” за режисуру, зібравши 67 мільйонів. “Поговори з нею” (2002) отримало “Оскар” за сценарій і BAFTA. “Погане виховання” (2004) з Гаелем Гарсією Бернелем і “Вольвер” (2006) з Пенелопою Крус (номінація на “Оскар” за актрису) показали його майстерність у драмі. “Розірвані обійми” (2009), “Шкіра, в якій я живу” (2011) і “Джульєтта” (2016) експериментували з жанрами. “Біль і слава” (2019) з Бандерасом отримало 2 номінації на “Оскар” і приз Канн за акторську гру. Останній фільм, “Паралельні матері” (2021), зібрав 20 мільйонів і номінацію на “Оскар” за Крус.

Альмодовар заснував продакшн El Deseo з братом Агустіном, продюсуючи молодих режисерів. Його стиль – яскраві кольори, сильні жіночі персонажі, музика Альберто Іглесіаса – вплинув на Гільєрмо дель Торо й Альфонсо Куарона. Фільми зібрали понад 600 мільйонів доларів, він отримав 2 “Оскари”, 5 призів Канн, 4 BAFTA і “Золотого лева” за внесок (2019).

Сім’я

Альмодовар відкрито гей, але тримає особисте життя в тіні. Він ніколи не був одружений і не має дітей. Його найближча сім’я – брат Агустін, продюсер усіх його фільмів, і мати Франциска, яка знімалася в епізодах і надихала жіночі образи. Після її смерті в 1999-му він присвятив їй “Все про мою матір”. Альмодовар живе в Мадриді з партнером, фотографом Фернандо Іглесіасом, але уникає деталей, кажучи: “Моя сім’я – це мої актори й знімальна група”. Він любить іспанське вино, моду й музику Болеро, а його квартира в Мадриді – музей поп-арту й кіномеморабілії.

Сучастність

На жовтень 2025 року 76-річний Педро Альмодовар мешкає в Мадриді й активно працює. У 2024-му він випустив англомовний дебют “Кімната по сусідству” з Тільдою Свінтон і Джуліанною Мур, який отримав “Золотого лева” у Венеції та зібрав 15 мільйонів доларів за перший місяць. Він готує новий фільм “La Ermita” про містичну Іспанію, зйомки якого стартують у 2026-му. 

El Deseo продюсує серіал про La Movida для Netflix, а 4K-реставрації “Жінок на межі” й “Вольвер” показали в Каннах 2024-го. Альмодовар очолює журі Каннського фестивалю 2025-го й виступає за права ЛГБТ у Європі. Його вплив бачимо в роботах Луїса Ортеги й Себастьяна Леліо, а цитата “Життя – це мелодрама з хорошим саундтреком” стала його девізом.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”