Дитинство та юність

Майбтуній співак Олег Михайлюта народився 27 березня 1974 року в Харкові, Україна. З дитинства він захоплювався музикою, що стало основою його майбутньої кар’єри. Його псевдонім «Фагот» походить від музичного інструменту, на якому він навчався грати. Олег здобув вищу музичну освіту в Харківській державній консерваторії за класом фагота, що дало йому міцну основу в класичній музиці. У юності він також цікавився фотографією, подорожами та автогонками, які згодом стали його хобі.

У 1990-х роках Олег брав участь у кількох місцевих музичних проєктах, зокрема в гуртах «Казма-Казма», «Альфонс де Монфруа» та «S.Y.D.». Ці колективи дозволили йому експериментувати з різними стилями, від року до хіп-хопу, і сформували його як музиканта.

Музична кар’єра з ТНМК

У листопаді 1996 року Олег приєднався до гурту «Танок на Майдані Конґо» (ТНМК), який став його головним творчим проєктом. Разом із Олександром Сидоренком (Фоззі) він став фронтменом гурту, виконуючи ролі вокаліста, аранжувальника та саунд-продюсера. Дебютний альбом ТНМК «Зроби мені хіп-хоп» (1998) приніс гурту популярність завдяки неординарному поєднанню хіп-хопу, фанку та українських мотивів. Такі пісні, як «Зроби мені хіп-хоп» і «ПоRAPалося серце», стали хітами, а гурт почав активно гастролювати.

Протягом наступних років ТНМК випустили низку успішних альбомів: «Нєформат» (2001), «Пожежі міста Вавілон» (2004), «Сила» (2008), «Дзеркало» (2014) та «Godemode» (2023). Олег, як саунд-продюсер, відігравав ключову роль у створенні унікального звучання гурту, поєднуючи хіп-хоп із джазом, роком і етнічними елементами. ТНМК також створили гімн для футбольного клубу «Металіст» і знялися в епізодичній ролі молодого гурту у фільмі «Ненаситні» (2006).

У 2012 році Олег разом із Фоззі став ведучим ранкового шоу на телеканалі «1+1», де ділився музичними новинами. Він також створив музичне оформлення для тележурналу «Каламбур» і зняв п’ять кліпів для ТНМК як режисер. У 2008 році Олег відкрив власну студію звукозапису, що дозволило йому працювати над проєктами інших артистів.

Акторська діяльність і дубляж

Олег Михайлюта відомий не лише як музикант, а й як актор і актор дубляжу. Його найвідоміша робота – озвучення капітана Джека Горобця (Джонні Деппа) в українському дубляжі всіх п’яти частин «Піратів Карибського моря» (2003–2017). Його харизматичний голос ідеально передав характер персонажа, зробивши дубляж культовим серед українських глядачів. Серед інших робіт із дубляжу:

1. Хамелеон Ранго в анімації «Ранго» (2011);
2. Канарка Ніко в «Ріо» (2011);
3. Пірат-капітан у «Пірати! Банда невдах» (2012);
4. Напівбог Мауї в «Ваяна» (2016);
5. Чарівник Фін у «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» (2018);
6. Дядько Лев у «Мавка. Лісова пісня» (2023).

Як актор Олег зіграв дозорного міста Римова у фентезійному фільмі «Сторожова застава» (2017), а також виконав саундтрек «Мантра» для цього фільму. У 2019 році він зіграв Богуна в історичній драмі «Захар Беркут». Його акторська гра відзначалася природністю, а ролі додавали колориту українському кінематографу.

Громадська діяльність і служба в ЗСУ

Олег Михайлюта завжди був активним учасником суспільного життя. Під час Помаранчевої революції 2004 року він разом із ТНМК підтримував протестувальників, виступаючи на Майдані Незалежності. З початком війни на Донбасі в 2014 році гурт брав участь у благодійних концертах для збору коштів на підтримку ЗСУ.

28 лютого 2022 року, на п’ятий день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Олег записався до лав територіальної оборони Києва, заявивши: «Всі, хто можуть тримати зброю, мають це зробити, бо це наша земля, і відступати нам нікуди». Він служить у підрозділі Головного управління розвідки (ГУР), поєднуючи військову службу з волонтерською діяльністю. ТНМК продовжують виступати на благодійних концертах, збираючи кошти для ЗСУ, а Олег особисто допомагає доставляти спорядження на фронт.

У серпні 2022 року Олег Михайлюта отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня від Президента України за значний внесок у захист країни та популяризацію української культури.

Скандали

У січні 2018 року Олег потрапив у скандал після участі у відеозверненні до жителів Донбасу, опублікованому «Радіо Свобода». Він висловив думку, що Україна не може бути побудована виключно українською мовою, зазначивши, що половина військових в АТО є російськомовними. Ця заява викликала критику в соціальних мережах, де його звинуватили в повторенні наративів, які розхитують мовне питання в Україні. Олег не коментував скандал публічно, але його подальші дії, зокрема активна підтримка української культури, свідчать про його патріотичну позицію.

Особисте життя

Олег Михайлюта рідко ділиться подробицями особистого життя. У 2012 році він розповів, що перебуває в цивільному шлюбі зі стилісткою Ольгою Навроцькою, з якою має сина Микиту, якому в 2025 році близько 14 років. Пара свідомо уникає офіційного шлюбу, вважаючи, що формальності не впливають на щастя. У тому ж році ЗМІ повідомляли про можливу зраду Олега на концерті Олега Скрипки, де його бачили з іншою жінкою, але ці чутки не отримали офіційного підтвердження.

У 2023 році Олег розповів, що його син Микита рік жив в Австралії, але повернувся до України, щоб продовжити навчання. Олег пишається рішенням сина повернутися додому, незважаючи на війну.

Сучасність і плани на майбутнє

Станом на серпень 2025 року Олег Михайлюта продовжує поєднувати військову службу з творчістю. ТНМК активно виступають на благодійних концертах, підтримуючи ЗСУ, а їхній альбом «Godemode» (2023) став одним із найпотужніших релізів гурту за останні роки. Олег планує знімати нові кліпи та працювати над саундтреками, а також розвивати волонтерські проєкти. Його мета – популяризувати українську культуру за кордоном і підтримувати бойовий дух українців через музику.

Олег Михайлюта – це не лише голос ТНМК, а й символ стійкості та патріотизму. Його музика, акторська діяльність і служба в ЗСУ роблять його прикладом для багатьох, а його енергія та талант продовжують надихати українців у найскладніші часи.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”