Дитинство та юність: Мрія про медицину

Майбутня телеведуча Оксана Михайлівна Марченко народилася 28 квітня 1973-го року в селі Чабани Київської області в родині медтехніка Михайла Андрійовича та Тетяни Григорівни. Вона росла в скромній сім’ї, маючи сестру Діану по материнській лінії, сестру Анну по батьківській та молодшого брата Андрія, який народився, коли Оксані було 15.

У дитинстві Оксана мріяла стати хірургом, надихнувшись книгою Федора Углова «Серце хірурга». Після 8-го класу вона вступила до медичного училища, але покинула навчання, щоб допомагати матері доглядати за новонародженим братом.

Після школи Оксана змінила плани й вступила на історичний факультет Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, який закінчила з червоним дипломом у 1995 році. Під час студентських років вона брала активну участь у протестах 1990-х, зокрема голодувала на майдані, відстоюючи свої переконання.

Кар’єра на телебаченні: Від дебюту до слави

У 1992 році 19-річна Оксана перемогла в конкурсі непрофесійних телеведучих і стала обличчям телеканалів ЮТАР та УТ-1, ведучи програми «Стримані вівторки» та «Доброго ранку, Україно!». На зйомках вона познайомилася з першим чоловіком Юрієм Коржем.

У 2000 році заснувала телекомпанію «Омега-ТВ» і вела шоу «Моя професія» та політичне ток-шоу «Час» на УТ-1. У 2003 році Оксана ініціювала документальний цикл «Імена» про відомих особистостей, пов’язаних з історією України, який отримав премію «Золоте перо» в 2004 році.

З 2007 року вона стала авторкою та ведучою «Шоу Оксани Марченко» на ТЕТ, девізом якого було «Настав час бути щасливою». Проєкт надавав підтримку жінкам у скрутних ситуаціях і супроводжувався створенням благодійного фонду.

З 2009 по 2014 рік Оксана вела шоу «Україна має талант» на СТБ, а з 2010 по 2017 рік – «Х-фактор», ставши однією з найпопулярніших ведучих України. У 2017 році вона вела програму «Час будувати» на «Інтері», а в 2018 році взяла участь у «Танцях із зірками» на «1+1», але покинула шоу через травму. Її участь викликала скандал через проросійські погляди її чоловіка Віктора Медведчука.

У 2021 році Оксана презентувала релігійний проєкт «Паломниця», знятий за підтримки УПЦ МП. У ньому вона відвідувала монастирі, але проєкт критикували за пропагандистський зміст, зокрема за звинувачення України в «братовбивчій війні» на Донбасі.

Чоловік і сім’я: Два шлюби та кума Путіна

Особисте життя Оксани Марченко тісно пов’язане з її кар’єрою та скандалами. У 1995 році під час зйомок вона познайомилася з бізнесменом Юрієм Коржем, сином політика Віталія Коржа. У 1997 році в них народився син Богдан, але шлюб розпався через особисті проблеми. Богдан нині навчається у Франції.

У 1999 році на церемонії «Людина року», яку вела Оксана, вона познайомилася з Віктором Медведчуком, на той час впливовим політиком і головою адміністрації президента Леоніда Кучми. У 2003 році вони одружилися в Фороській церкві в Криму.

У 2004 році народилася їхня донька Дарина, хрещеними батьками якої стали Володимир Путін і Світлана Медведєва. Дарина навчалася в Києві, але планувала вступити до Женевського університету, хоча через візові проблеми обрала інший виш.

Оксана також є хрещеною матір’ю дітей телеведучої Слави Фролової, актора Євгена Сморигіна та боксера В’ячеслава Узєлкова. Вона регулярно відвідує Святогірський Свято-Успенський Зимненський монастир і передає подарунки монахиням.

Бізнес і санкції: Від телеведучої до ворога України

Оксана Марченко стала однією з найбагатших телеведучих України завдяки активам, переписаним на неї Віктором Медведчуком. Вона є бенефіціаркою офшорних компаній, які володіють частками в «1+1», «2+2», «Львівобленерго», «Прикарпаттяобленерго» та нафтовидобувних підприємствах у Росії, зокрема «НЗНП Трейд». У 2018 році розслідування «Схем» викрило її нафтовий бізнес у Росії, а в 2023 році вона відкрила кіностудію «Вервица Фильм» у РФ.

19 лютого 2021 року РНБО України запровадила санкції проти Марченко за фінансування тероризму та російської агресії. Її активи, включно з нерухомістю в Криму та земельними ділянками на Львівщині, арештували, а в 2023 році СБУ оголосила її в розшук за підозрою у фінансуванні російських сил у Криму.

У відповідь Оксана вступила до партії «Опозиційна платформа – За життя», заявивши, що санкції змусили її взяти «політичну зброю».

18 лютого 2022 року, перед початком повномасштабного вторгнення Росії, Марченко втекла до Білорусі. Після арешту Медведчука СБУ в квітні 2022 року вона звернулася до Зеленського та Ердогана з проханням звільнити чоловіка.

Цікаві факти про Оксану Марченко

• Медична мрія: У дитинстві Оксана лікувала ляльок і збирала медичне приладдя, мріючи стати хірургом.
• Студентський активізм: У 1990-х вона голодувала на майдані, відстоюючи свої переконання.
• Кума Путіна: Хрещеними доньки Марченко є Володимир Путін і Світлана Медведєва.
• Нагороди: Її проєкт «Імена» отримав «Золоте перо», а в 2010 році вона здобула «Телетріумф» як найкраща ведуча.
• Танці та травма: У «Танцях із зірками» Оксана травмувалася, що стало приводом покинути шоу на тлі скандалу.
• Паломниця: Її релігійний проєкт критикували за пропаганду, а Олександр Усик назвав його «дурнею».
• Багатство: Активи Марченко оцінюють у мільярди, зокрема через офшори та бізнес у Росії.
• Кіт Кокосик: У Instagram Оксана часто публікує історії про свого кота, який пережив серцевий напад.

Сучасність: Де Оксана Марченко зараз?

У 2025 році Оксана Марченко перебуває поза межами України, ймовірно в Росії чи Білорусі, після втечі в лютому 2022 року. Її активи в Україні арештовані, а СБУ завершила розслідування щодо її фінансування російських сил. Вона залишається в розшуку, а її політична та бізнес-діяльність у Росії лише поглиблює її статус ворога України. Попри це, Марченко продовжує вести Instagram, де публікує релігійний контент і уникає прямих коментарів про війну.

Її шлях від улюбленої телеведучої до фігурантки санкцій – це історія амбіцій, багатства та трагічного вибору.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”