Дитинство в Занзібарі та Індії

Майбутній співак Фаррух Булсара народився 5 вересня 1946-го року в Стоун-Тауні, Занзібар (тоді британський протекторат), в сім’ї парсів – Бомі (1908–2003) та Джер Булсара (1922–2016), які були вихідцями з Індії та сповідували зороастризм.

Його батько працював касиром у Верховному суді Занзібару, а мати займалася вихованням Фарруха та його молодшої сестри Кашміри (нар. 1952). У дитинстві Фаррух захоплювався музикою, слухаючи індійські та західні платівки на старому програвачі. У віці семи років він почав брати уроки гри на фортепіано, демонструючи неабиякий талант.

У 1954 році Фарруха відправили до пансіону St. Peter’s School у Панчгані, Індія, де він отримав прізвисько «Фредді» через складність вимови його імені. Там він створив свій перший гурт The Hectics, виконуючи кавери на рок-н-рол. У школі він також захоплювався мистецтвом, театром і спортом, зокрема боксом і тенісом.

У 1963 році, після політичних заворушень на Занзібарі, сім’я Булсара переїхала до Лондона, де Фредді продовжив освіту в “Isleworth Polytechnic” і здобув диплом із графічного дизайну в “Ealing Art College” (1969). Саме в Лондоні він почав формувати свій сценічний образ і псевдонім Фредді Мерк’юрі.

Музична кар’єра: Народження Queen і світова слава

У 1969 році Фредді приєднався до гурту “Ibex” (пізніше “Wreckage”), але справжній прорив стався в 1970 році, коли він став вокалістом “Smile”, гурту Браяна Мея та Роджера Тейлора. З приходом басиста Джона Дікона в 1971 році гурт перейменували на “Queen”, а Фредді створив їхній культовий логотип, натхненний зороастрійськими символами.

Дебютний альбом Queen (1973) отримав схвальні відгуки, але комерційний успіх приніс альбом Queen II (1974) із синглом «Seven Seas of Rhye».

У 1975 році вийшов альбом “A Night at the Opera“, який став переломним завдяки пісні «Bohemian Rhapsody», написаній Фредді. Ця шестихвилинна рок-опера поєднала оперні елементи, баладу та хард-рок, очолила чарти у Великобританії та стала однією з найвпливовіших пісень в історії. Альбом продався тиражем понад 6 мільйонів копій. Наступні альбоми – “A Day at the Races” (1976), “News of the World” (1977) із гімнами «We Will Rock You» і «We Are the Champions», “Jazz” (1978) із хітом «Don’t Stop Me Now» – закріпили Queen як глобальних зірок.

Сольна кар’єра та співпраця

Паралельно з “Queen” Фредді випустив два сольні альбоми: “Mr. Bad Guy” (1985) із синглом «I Was Born to Love You» та “Barcelona” (1988), записаний у дуеті з оперною співачкою Монсеррат Кабальє. Пісня «Barcelona» стала гімном Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні, хоча Фредді не дожив до її виконання на церемонії. Він також співпрацював із Девідом Бові, записавши хіт «Under Pressure» (1981), який став класикою.

Легендарні виступи

Фредді прославився своїми енергійними виступами, зокрема на концерті “Live Aid” у 1985 році на стадіоні Вемблі, який вважається одним із найкращих в історії рок-музики. Виступ Queen перед 72 тисячами глядачів і 1,5 мільярда телеглядачів увійшов до анналів. Останній концерт Фредді з Queen відбувся 9 серпня 1986 року в Небворті, де він виступив перед 120 тисячами фанатів.

Сім’я та особисте життя

Фредді Мерк’юрі був дуже прив’язаний до своєї сім’ї, зокрема до сестри Кашміри та батьків. Він часто телефонував їм із турів і підтримував фінансово. Його особисте життя було складним і часто привертало увагу ЗМІ. У 1970-х роках він мав стосунки з Мері Ості, яка працювала в бутику Biba. Вони жили разом сім років, і хоча їхній роман закінчився, коли Фредді визнав свою бісексуальність, Мері залишилася його найближчою подругою. Він називав її «любов’ю мого життя» і присвятив їй пісню «Love of My Life». Фредді залишив їй половину свого статку та будинок у Лондоні.

З 1985 року Фредді мав стосунки з перукарем Джимом Хаттоном, який залишався з ним до кінця життя. Джим доглядав за Фредді під час його хвороби, а їхні стосунки були сповнені взаємної поваги. Фредді також мав короткі романи, зокрема з австрійською актрисою Барбарою Валентин, але завжди підкреслював, що найважливішими для нього були Мері та Джим.

Хвороба та спадщина

У 1987 році Фредді діагностували ВІЛ, а згодом СНІД. Він приховував хворобу від публіки, продовжуючи працювати над альбомами Queen (The Miracle, 1989; Innuendo, 1991) і записав легендарний кліп до «These Are the Days of Our Lives», де його тендітна постать стала символом мужності.

За день до смерті, 23 листопада 1991 року, він публічно оголосив про свою хворобу, щоб привернути увагу до проблеми СНІДу. Фредді помер 24 листопада 1991 року у своєму будинку в Лондоні від бронхопневмонії, спричиненої СНІДом, у віці 45 років.

Після його смерті Queen випустили посмертний альбом “Made in Heaven” (1995), який включав треки, записані Фредді в останні місяці. У 1992 році відбувся триб’ют-концерт пам’яті Фредді на Вемблі, де виступили Девід Бові, Елтон Джон, Енні Леннокс та інші. Концерт зібрав кошти для фонду боротьби зі СНІДом “Mercury Phoenix Trust“, заснованого учасниками Queen.

Спадщина Фредді Мерк’юрі

Фредді Мерк’юрі залишив незгладимий слід у музиці. Queen продали понад 300 мільйонів альбомів, а їхні пісні, як-от «Bohemian Rhapsody», «Somebody to Love» і «Don’t Stop Me Now», залишаються гімнами. Його життя стало основою для біографічного фільму «Богемна рапсодія» (2018), де Рамі Малек отримав «Оскар» за роль Фредді. Фільм зібрав 900 млн доларів у прокаті, попри змішані відгуки критиків.

Фредді Мерк’юрі – це не лише голос із діапазоном у чотири октави, а й символ свободи самовираження. Від хлопця із Занзібару до легенди, яка підкорила світ, він довів, що музика може ламати бар’єри та об’єднувати серця.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”