Дитинство та родина

Майбутня акторка Юлія Сергіївна Пересільд народилася п’ятого вересня 1984 року у Пскові (РФ). Прізвище акторки має естонське коріння (Peresild) по батьківській лінії: її бабуся та дідусь були вислані з Естонії до РСФСР у 40-х роках. Прізвище має два тлумачення – «їжак» або «сімейний міст».

«Моя сестра мешкає у Таллінні, хоча й народилася у Пскові. Ми всі родом з Пскова. Ми – псковські. У балтійських країнах я почуваюся комфортно. Мені там добре, вони спокійні люди, не метушаться. Я кажу постійно, що коли мені приємно, лагідно, ніжно, я завжди сімейний міст, але іноді цей міст розводиться і там їжак», – розповідала вона в інтерв’ю.

Батьки та їхні захоплення

Мати майбутньої акторки працювала у дитячому садку, а батько був іконописцем. Юлія відзначала таланти батька. Окрім іконопису, батько створював меблі та грав на гітарі:

“Він був людиною-антибізнесом. Людиною, яка якщо бралася за гітару – чудово грала на гітарі, за дерево – значить, всі меблі вдома зроблені руками, за фарби – значить, намалював ікони та поїхав кудись там фрески малювати в монастир. Він міг все. Але ні в чому не досяг успіху. Чи то така натура, коли ти талановитий у всьому, коли у тебе все виходить легко, і ти ні в що не занурюєшся. Він почав займатися якоюсь справою, варив джинси, щось кудись возив… Потім у певний момент у нього щось не виходило, а людина, яка звикла до того, що у неї все виходить… Почався якийсь легкий алкоголь, друзі якісь. Людина втратила свою сутність. І це завершилося миттєво.”

Коли Юлії було одинадцять років, його життя обірвалося. Акторка не володіє деталями події, навіть не намагалися виявити винних у трагедії.

Невдовзі після цього мати одружилася з іншим чоловіком – Сергієм Вяльцевим. Саме він взяв на себе відповідальність за виховання Юлії. У розмовах зірка неодноразово підкреслювала, що вітчим ставився до неї як до рідної дитини. Навіть зараз Сергій підтримує Юлію і разом з дружиною відвідує прем’єри фільмів. Також він полюбляє проводити час із онуками.

Згадаємо шкільні роки відомої особистості. У ті часи вона займалася творчою діяльністю, брала участь у виставах та співала. У віці одинадцяти років Юлія взяла участь у конкурсі юних талантів «Ранкова зірка».

“Вона завжди була обдарованою, надзвичайно енергійною, доброзичливою, людяною”, – розповідала заступниця директора псковської школи № 24 Тетяна Михачева, де навчалася Пересільд.

Після закінчення школи вона вступила до Псковського педагогічного інституту на факультет російської філології, де провчилася один рік, а потім вирушила до Москви – вступати до театрального. Насправді Юлія до вступу до педагогічного подавала документи до МХАТ, але не пройшла вступні іспити. Тому, щоб не гаяти час, навчалася в педагогічному.

“Я вступала (до МХАТ) до Костянтина Аркадійовича Райкіна. Пам’ятаю, коли читала щось серйозне, комісія починала сміятися. Це мене дуже зачепило… Я навіть хотіла сказати їм, що в них немає нічого людського. Потім мене попросили прочитати щось смішне. Я прочитала. Потім запитали, чи можу я зняти светр. Це взагалі мене образило. Кожен їхній коментар ранив мене”.

Друга спроба вступити до театрального виявилася вдалою: в ГІТІСі абітурієнтці запропонували одразу два факультети на вибір – акторський та режисерський. У 2006-му Пересільд стала випускницею режисерської майстерні Олега Львовича Кудряшова.

Юлія Пересільд: кар’єра

Вона почала зніматися у кіно, будучи студенткою. У 2003 році відбулася прем’єра сімейного серіалу з дванадцяти епізодів «Ділянка» за участю Сергія Безрукова, де вісімнадцятирічна Юлія зіграла сільську дівчину Наталю Кублакову.

Через декілька років вона знову зустрілася з Безруковим на знімальному майданчику. Тоді велася робота над проєктом «Єсенін». У ньому Пересільд виконала роль сестри поета.

Роль у мелодрамі «Принц і жебрак»

У 2005 році студентці надали головну роль у мелодрамі «Принц і жебрак». За зізнанням акторки, ця робота залишила у неї важкі спогади – через початкову відсутність взаєморозуміння з режисером Дмитром Месхієвим.

«Ми не одразу відчули один одного. А якщо актор із режисером не збігаються у поглядах, то першому потрібно вмикати мислення та наполегливо, зухвало, іноді зі сварками добиватися того, що він вважає правильним. Інакше виходить такий результат, як у «Принцесі та жебраку».

Я взагалі не люблю цю свою роботу. Тут багато проводили наді мною експериментів. Є актори, яких необхідно сильно докоряти, щоб вони добре грали. Ось зі мною так не треба, бо я сама собі найсуворіший критик. Як не дивно, зараз я йому вдячна: після роботи над цим фільмом у мене «виросли зуби».

Театральна діяльність

Щодо театральної діяльності, ще на першому курсі Пересільд запросили до Театру на Малій Бронній. А після того, як їй вдалося запам’ятатися багатьом у виставі «Figaro. Події одного дня», пропозиція надійшла з Театру Націй. Акторка зізнається – найбільше їй подобається грати на сцені, але, тим не менш, саме кіно зробило її відомою.

З 2007 року Юлія співпрацює з Державним театром Націй. У ньому вона з’являлася у виставах «Електра», «Останнє літо», «Гроза», «Дядя Ваня», «Шведська сірник» та інших.

Варто відзначити, за гру у виставі «Варшавська мелодія» за п’єсою Леоніда Зоріна у 2010 році Юлію нагородили (у номінації «Найкраща жіноча роль») престижною премією «Кришталева Турандот». Заради отримання нагороди їй навіть довелося призупинити гастролі в Амстердамі.

У 2018 році мисткиня здійснила постановку вистави «Каштанка» у Псковському академічному театрі драми імені Пушкіна. Ця робота стала її першим кінодосягненням як режисера.

До речі, сама Пересільд вперше переступила поріг театру лише після переїзду до столиці:

«Я потрапила до театру у вісімнадцять років, коли переселилася до Москви, навчалася у театральному інституті. Тому мені б дуже хотілося, щоб ті, хто йдуть за нами, познайомилися з театральним мистецтвом якомога раніше».

Важливі роки в кар’єрі

Для професійної діяльності акторки визначальним став 2015 рік. Тоді з її участю вийшли одразу дві стрічки: «Битва за Севастополь» та «Людмила Гурченко». Друга була номінована у кількох категоріях кінопремії «Золотий орел», а Юлію відзначили як виконавицю найкращої жіночої ролі. Щодо «Битви за Севастополь», то Пересільд отримала премію Уряду РФ. Саме цю нагороду акторка вважає найзначнішою у своїй кар’єрі.

Політ до зірок

Не можна не згадати фільм Клима Шипенка «Виклик» 2023 року, зйомки якого відбувалися у космічному просторі. Для цього Юлія багато тренувалася на вестибулярному кріслі, проходила гіпоксичні випробування (нестача кисню), ознайомилася з усіма книгами з кіоску ЦПК (Центру підготовки космонавтів), вивчала відеоматеріали та обладнання.

Після прем’єри Юлія повідомила – стрічка зібрала безліч захоплених відгуків у Пекіні: «Прем’єра фільму «Виклик» у Пекіні. Зацікавленість величезна! Глядач у захваті. 12 інтерв’ю за день на всіх головних телеканалах, вчора майже стільки ж. Прийшли науковці, люди, безпосередньо пов’язані з космосом. Задають надзвичайно цікаві питання. Дякую, Пекіне».

Відзначимо, на МКС Пересільд і Шипенко перебували разом з космонавтом Антоном Шкаплеровим. Їхня кіноподорож з космодрому Байконур відбулася п’ятого жовтня на кораблі «Союз МС-19». Команда повернулася на Землю через 12 днів.

Спогади про політ

У тому ж році Юлія видала книгу про свій політ під назвою «Це космос, дитинко!» – саме цю фразу виголосив космонавт Олег Новицький, коли на МКС сталася невелика тряска.

«Кажуть, що космос не для жінок. Звісно, ми не можемо сперечатися з Сергієм Павловичем Корольовим.»

“Проте насправді жінка у невагомості – це надзвичайно привабливо. Все піднімається вгору, виглядаєш ніби після догляду в салоні краси. Волосся розвівається, як у Венери на полотні Боттічеллі”, – ділилася кінозірка.

Юлія ніколи не була у шлюбі, проте має двох доньок від режисера Олексія Учителя, який старший за неї на 33 роки. Їх дочок звуть Ганна (2009) та Марія (2013). Вони носять прізвище матері, оскільки Юлія дала обіцянку дідусю продовжити рід Пересільд.

“Олексій – чудовий батько, який піклується про доньок. Я дійсно не люблю говорити про приватне життя. Іноді колеги одружуються, створюють сім’ї, а потім демонструють це на обкладинках. І якщо це люди, які мені близькі, я думаю: «Ой, мамочко! Навіщо ви це зробили?»”, – розповідала Юлія.

Дівчата пішли шляхом матері та знялися у кількох кінострічках: Ганна здобула популярність після участі у серіалі «Слово пацана. Кров на асфальті» (її персонаж – скрипалька Айгуль). У соціальних мережах вона зізнавалася, що батько був проти зйомок у серіалі через складність ролі та сценарію. Марія, своєю чергою, знялася з мамою у фільмі «Імператриця». Їй дісталася роль Єлизавети Петрівни в дитинстві.

Пересільд таємно зустрічалася з Учителем протягом декількох років, незважаючи на те, що він був одружений (і зараз перебуває) з продюсеркою Кірою Саксаганською. У них є двоє спільних дорослих синів – Андрій та Ілля.

Нові стосунки та розставання

У 2022 році Пересільд почала зустрічатися з актором Михайлом Тройником. Вони познайомилися на зйомках «Виклику», де зіграли подружжя. За сюжетом герой Михайла загинув в автокатастрофі.

Разом артисти з’являлися на світських заходах, публікували спільні фотографії та відпочивали. Проте у 2024 році Тройник перестав з’являтися з коханою, через що виникли чутки про розрив. У квітні цього року стало відомо – актори розійшлися.

“Ми розійшлися. З вдячністю та повагою один до одного ми прийняли таке рішення певний час тому. Щоб уникнути пліток та домислів, яких вже чимало – говоримо про це зараз самі. Ніхто не винен.”

Вони розійшлися без образ, без ворожнечі, без неприязні, без зради, без невірності, без бруду. Відверто та мирно. “Не вдалося, не узгодили, не знайшли спільної мови… Не склалося…”, – зізналася Пересільд.

Відбулося припинення стосунків без взаємних дорікань, без негативних емоцій, без конфліктів, без підступів, без зради, без нечистих вчинків. Чесно та виважено. Не змогли продовжити, не досягли компромісу, не мали схожих поглядів… Не вийшло…

Слова Пересільд свідчать про зріле та відповідальне ставлення до ситуації, де обидві сторони прагнули завершити стосунки гідно, без непотрібних страждань та взаємних звинувачень.