Дата і місце народження

15 червня 1956 року в Москві, у родині авіаінженера Олексія Кисельова, з’явився на світ Євгеній Олексійович Кисельов. Місто, що пульсувало таємницями холодної війни, стало його першим полем битви: батько вчив точності розрахунків, а Москва – хитрощів виживання в системі, де юний хлопець уже мріяв про голоси, що прорізають тишу.

Школа і освіта

Шкільні роки пройшли в елітній московській школі з поглибленим вивченням англійської, де улюбленими предметами стали географія, історія, економіка та література – дисципліни, що запалили іскру допитливості. У дев’ятому класі батько порадив вступити до “Школи молодого сходознавця” при МДУ, де Євген ковтав знання про Схід, ніби спраглий – оазис. У 1979-му він закінчив історико-філологічний факультет Інституту країн Азії та Африки при МДУ за фахом “історик-сходознавець”, а в 1977–1978 роках стажувався в Ірані, опанувавши перську мову, що згодом відкрила двері в афганські хащі як перекладача під час радянсько-афганської війни.

Кар’ера

Карьера Кисельова – це епопея медійних повстань, де кожен канал ставав фортецею проти цензури. Початок у 1984-му – редакція мовлення на східні країни Радіо Москва, де репортажі про Афганістан і Іран лунали як виклик імперії. У 1987-му стрибок на телебачення: “Вести” на РРТ, де він став голосом перебудови, а з 1993-го – ведучий “Ітогів” на новонародженому НТВ, першому незалежному каналі, що розкривав корупцію Єльцина з аудиторією в мільйони. 

Як один із засновників НТВ у 1992-му, він очолив його в 2000-му, але в 2001-му, після рейдерського захвату Газпромом, пішов з командою на ТВ-6, ставши гендиректором – шоу “Ітоги” продовжилися, але канал закрили. Далі – ТВС у 2002-му, де “Свобода слова” дратувала Кремль, призвівши до закриття. Еміграція до України в 2004-му: “Доброе утро, Украина” на “5 каналі”, “Кисельов” на Інтері, “Свобода слова” на ICTV. З 2017-го – “Реальна політика” на “Прямому”, а після скандалу 2019-го – на “Україна 24″ до 2022-го. Нагороди: “ТЭФИ”, “Золоте перо”, Орден “За заслуги” III ступеня від України. Сьогодні – автор книг про Путіна та колумніст, де слова ріжуть гостріше за сатиру.

Сім’я

Сімейне життя Кисельова – це тиха гавань серед публічних штормів, де кохання витримало випробування еміграцією та цензурою. Одружений з 29 листопада 1973-го, з часів шкільних років, з Мариною Гелієвною Шаховою – журналісткою, що поділила з ним мандри від Москви до Києва. 

Проти волі батьків, які вважали шлюб завчасним, вони стали подружжям у 19, переживши сварки та розлуки, але міцнішаючи, ніби сталь у горні. Мають сина Максима (нар. 1974), талановитого фахівця в медіа, що успадкував батьківську гостроту розуму. Родина – його компас: “Марина – моя опора, а син – продовження боротьби”, – зізнається Євгеній, тримаючи приватність за щит від софітів.

Сучасність

У 2025-му, на 69-му році, Євгеній Кисельов – невгамовний борець ефірів: з 2019-го веде YouTube-канал @evgeny.kiselev з мільйонами підписників, де розбирає путінські ігри та українські надії з іронією та глибиною, а “Реальна політика” оживає в онлайн-форматах після закриття “України 24”. Колумніст для “Газети.Ru” та “Еха Москви”, автор книг про кремлівські лабіринти, він коментує глобальні кризи з позиції емігранта-патріота, надихаючи на опір. Активний у соцмережах, де нещодавно, у вересні, його аналіз “медіавійни” розпалив дебати про свободу слова. Як ментор молодих, перетворює досвід на зброю: “Журналістика – це не кар’єра, а війна за правду”, – і в часи тіней продовжує палати, ніби маяк для поколінь.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”