Дата і місце народження

Джеймс Мейтленд Стюарт народився 20 травня 1908 року в Індіані, штат Пенсильванія, США. Старший син Александра Стюарта, власника крамниці, та Елізабет Мейтленд, піаністки, він ріс у заможній родині шотландсько-ірландського походження. Дитинство минало в маленькому містечку, де Джиммі, як звали його рідні, грав на акордеоні, будував моделі літаків і мріяв про небо. “Я був сором’язливим, але мрії мав великі”, — згадував він.

Стюарт навчався в середній школі Мерсерсбурга, де був зіркою театру й дебатів, хоч сором’язливість змушувала червоніти перед публікою. У 1926-му вступив до Принстонського університету, вивчаючи архітектуру. Там його захопив театр: він приєднався до клубу Triangle, граючи в п’єсах і співаючи в хорі. У 1932-му отримав диплом бакалавра, але замість креслень обрав сцену. “Принстон дав мені впевненість, але театр — душу”, — казав він. Додаткові уроки акторства в літніх трупах із другом Генрі Фондою відточили його природний стиль.

Школа і освіта

Кар’єра Стюарта — це еволюція від комедій до шедеврів драми. У 1932-му він дебютував на Бродвеї в “Прощай знову”, але слава прийшла в Голлівуді. Перша роль — “Убивство людини” (1935). Прорив — “Містер Сміт їде до Вашингтона” (1939) Френка Капри, де його ідеалістичний сенатор приніс номінацію на “Оскар”. “Філадельфійська історія” (1940) з Кетрін Гепберн закріпила успіх, а “Це чудове життя” (1946) — Джордж Бейлі, що бореться з відчаєм, — стало класикою, хоч спочатку провалилося в прокаті.

Під час Другої світової Стюарт служив у ВПС США, ставши полковником і здійснивши 20 бойових вильотів на B-24 над Європою, за що отримав Військовий хрест. “Я не актор на війні, я був пілотом”, — казав він. Після війни — “Вінчестер ’73” (1950), де він відкрив талант до вестернів, і співпраця з Гічкоком: “Мотузка” (1948), “Вікно у двір” (1954), “Запаморочення” (1958), де його детектив із страхом висоти став іконою. “Гленн Міллер” (1954) приніс ще одну номінацію на “Оскар”.

Кар’єра

За 55 років — 80 фільмів, п’ять номінацій на “Оскар”, перемога за “Філадельфію” і почесний “Оскар” (1985). Стюарт також знявся в “Анатомії вбивства” (1959) і “Людині, яка застрелила Ліберті Веланса” (1962). Його стиль — щирий, трохи незграбний — зробив його улюбленцем поколінь, а ролі вчили вірити в добро.

Сім’я для Стюарта була опорою. У 1949-му, у 41 рік, він одружився з Глорією Маклін, моделлю й вдовою з двома синами, Джуді та Келлі, яких він усиновив. У 1951-му народилися доньки-близнючки Джуді та Келлі. “Глорія — мій найкращий кастинг”, — жартував він. Шлюб тривав 45 років до її смерті в 1994-му від раку легенів. Стюарт був відданим батьком: учив дітей грі на піаніно, брав на риболовлю, розповідав історії про війну. Його дім у Беверлі-Гіллз був сповнений сміху, хоч трагедія вдарила: пасинок Рональд загинув у В’єтнамі в 1969-му. Стюарт рідко говорив про втрату, але присвятив йому благодійний фонд. Сім’я була його “тиловим фронтом”, де він ховався від слави.

Сім’я

Джеймс Стюарт помер 2 липня 1997 року в Лос-Анджелесі від серцевого нападу у віці 89 років, через рік після смерті дружини. Його смерть оплакували мільйони: “Це чудове життя” стало різдвяною традицією. У 2025-му його спадщина жива: реставрації фільмів, як “Вікно у двір”, показують у кінотеатрах, а музей у Індіані зберігає його листи й нагороди. Донька Келлі, професорка антропології, підтримує фонд ветеранів на честь батька. Стюарт — символ: його ролі надихають на віру в себе, а патріотизм і скромність — приклад для сучасних зірок.

Наші дні

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”