Зрідка забувати де поклали ключі чи не згадувати ім’я знайомого – звична справа для багатьох. У сучасному світі, де ми постійно багатозадачні та перевантажені інформацією, це може бути просто наслідком втоми чи стресу. Але як відрізнити звичайну забудькуватість від більш серйозних проблем, таких як деменція? Лікар-невролог Ольга Бутенко розповідає, на які “червоні прапорці” варто звернути увагу.
Забудькуватість – це нормально? Наш мозок, як і будь-який м’яз, потребує відпочинку. Постійний стрес та необхідність “встигати все” змушують мозок економити ресурси, зокрема, увагу. А пам’ять тісно пов’язана з увагою. Пропущена зустріч, забутий день тижня чи загублені окуляри – це не деменція, а сигнал перевантаження. У такому разі допоможе повноцінний сон, відпочинок та зниження рівня тривожності.
Як розпізнати деменцію? Головна відмінність – вплив на повсякденне життя. При звичайній забудькуватості людина може щось забути, але згодом згадає; переплутати день тижня, але швидко зорієнтується; не губиться в просторі та не плутає, де її квартира. При деменції страждає не лише пам’ять, а й цілий комплекс функцій. Це проявляється у втраті здатності самостійно виконувати звичні дії, у погіршенні мовлення та мислення.
Коли варто насторожитися? Зверніть увагу на такі зміни: людина постійно повторює одні й ті самі запитання, не пам’ятає нещодавні розмови; губиться в знайомих місцях, наприклад, дорогою додому; плутає дати та не може розібратися з оплатою покупок; забуває вимкнути плиту або кілька разів поспіль приймає ліки. Також може спостерігатися втрата інтересу до колишніх захоплень, підозрілість, дратівливість або апатія.
Старіння пам’яті – це не деменція. З віком пам’ять дійсно може сповільнюватися, але це інше. Людина може довше згадувати ім’я чи дату, але при цьому зберігає логічне мислення та здатність до самостійного життя.
Не панікуйте! Не ставте собі діагнози самостійно. Погіршення пам’яті може бути наслідком стресу, дефіциту вітамінів, проблем із щитовидною залозою або побічною дією ліків. Якщо ви помітили у себе або близької людини кілька “червоних прапорців”, не зволікайте з візитом до лікаря. Почніть з терапевта, а потім зверніться до невролога та психіатра. Рання діагностика дозволить визначити причину та, можливо, усунути її, а також організувати правильне лікування та підтримку.
