Дата і місце народження

19 квітня 1994 року в селі Поток Київської області, де весняні лани шепотіли перші колискові, народився Вадим Яценко – хлопчик, чиї перші звуки були не словами, а мелодіями, що згодом зачарують мільйони.

Школа і освіта

Дитинство в скромній сільській хаті – це школа любові до музики, де мама наспівувала колискові, а Вадим повторював “а-а-а” ще до перших слів. У 9 років – переїзд до Києва, сльози туги за домом і вступ до Київського музичного ліцею імені Миколи Лисенка, де голоси вчили його слухати серцем. Далі – диригентський факультет Київської національної музичної академії імені Петра Чайковського, клас професора Євгена Савчука, Народного артиста України: магістратура й асистентство, де паличка стала продовженням руки, а хор – сім’єю. Лауреат Всеукраїнського конкурсу диригентів хорових колективів – диплом, що відкрив двері до великих сцен.

Кар’єра

Карьєра Яценка – це симфонія від підвалів до філармоній: почав як артист хору “Київ”, де голоси вчили його бути одним з багатьох. З 24 травня 2015-го – диригент камерного хору Intermezzo, де малював інтимні полотна звуків. Керував вокальним ансамблем Esthetic Voice, а з квітня 2018-го – диригент Rock Symphony Orchestra, де рок пульсує з класикою. Перший телевізійний ризик – “Голос країни”, де юний диригент не пройшов сліпих прослуховувань, але це стало трампліном до справжніх перемог. 

Серпень 2023-го – поворот: головний диригент і художній керівник хору “Гомін” (Львівський міський хор), де оновив склад, додав сучасні аранжування – від Леонтовича до поп-хітів. Жовтень 2023-го – тріумф у Швеції на Міжнародному хоровому фестивалі в Лунді. Хвиля слави 2025-го: мільйони переглядів у TikTok, концерти в Колонній залі Національної філармонії (серпень), всеукраїнський тур. Хормейстер Львівської національної опери та балету, проєкт “Всі хорові твори Леонтовича” до 150-річчя (план до 2027-го). Нагороди? Не гонитва, але популярність – як медаль: “Гомін” – один з найпопулярніших ансамблів, де хорова мініатюра оживає в колаборах з сучасними композиторами. Під час війни – бронювання для творчості, бо “культура – це фронт без кулеметів”.

Сім’я

Сім’я Яценка – це тиха гармонія за кулісами слави: мама Світлана, співачка, що віддала сина в музику, попри сльози розлуки, і досі пишається “своїм диригентом”. Батько мобілізувався – символ сили в часи війни. Особисте – як приватний речитатив: одружений, виховує 6-річного сина, якому вже прищеплює любов до музики, розповідаючи про перші ноти в ліжечку. Близькі тримають його на плаву: “Родина – це хор, де кожен голос важливий, навіть якщо не чутно за аплодисментами”.

Наш час

У 31 Вадим – на піку: “Гомін” гримить туром Україною, де кожен концерт – вибух емоцій, від Львова до Києва. Паралельно – хормейстер у Львівській опері (“Богема” Пуччіні), диригент Rock Symphony, плани на Леонтовича: “Тимчасовий бум, але ми працюємо для вічності”. Волонтерить духом – концерти для єдності, бо “хор – це тимчасово, перемога – назавжди”. Живе між Києвом і Львовом, де сирени – пауза в репетиціях, а мрії – про повний зал без порожніх крісел. “Ми молоді – робитимемо все зараз”, – каже, махаючи паличкою в бік майбутнього.

Інформації про Вадима Яценка достатньо – його шлях від сільської хати до мільйонних переглядів задокументований концертами, інтерв’ю й аплодисментами. Біографія виходить повною, як його хорові партії, де кожна нота – крок до серця.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”