Сповіщення
Дадлі Мур
Останні новини
ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Дадлі Мур - британський комік, актор і музикант, чия чарівність і талант зробили його зіркою від лондонських сцен до голлівудських екранів. Зі зростом 159 см, він довів, що великий талант не потребує великого зросту. Його ролі в "Артурі" та "10", а також джазові композиції залишили слід у серцях мільйонів. Життя Мура - це суміш гумору, музики й боротьби з особистими трагедіями.
Дата і місце народження
Дастін Лі Гоффман народився 8 серпня 1937 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, США. Син мебельного торговця Гаррі Гоффмана та джазової піаністки Лілліан Голд, він зростав у єврейській родині з українським і румунським корінням. Молодший із двох синів, Дастін провів дитинство в Лос-Анджелесі, де його мрії про музику й театр зародилися під впливом матері.
Гоффман провів два тижні в психіатричній клініці, готуючись до ролі в “Rain Man”, щоб зрозуміти поведінку аутистів, і його гра вразила навіть лікарів.
Школа і освіта
Освіта Гоффмана була нерівною через його сором’язливість і невпевненість. Він навчався в Los Angeles High School, де його вважали “невдахою” через низький зріст (165 см) і непопулярність. Після школи вступив до Santa Monica College, щоб вивчати медицину, але швидко покинув, захопившись акторством. У 1958-му вступив до Pasadena Playhouse, де познайомився з Джином Гекменом, а згодом навчався в Neighborhood Playhouse у Нью-Йорку під керівництвом Лі Страсберга в Actors Studio. Методика Станіславського стала основою його стилю, а роки роботи в театрі загартували його як актора.
На пробах до “The Graduate” він випадково вщипнув Кетрін Росс, що додало їхній хімії автентичності, хоча вона спершу його недолюблювала.
Кар’єра
Кар’єра Гоффмана вибухнула після довгих років боротьби. Дебют – у 1961-му в театрі з п’єсою “A Cook for Mr. General”, але справжній прорив – роль Бенджаміна Бреддока в “The Graduate” (1967), що принесла йому першу номінацію на “Оскар“ і зробила зіркою в 30 років. Його нетипова зовнішність і чутлива гра зламали стереотипи про голлівудських героїв.
У 1970-х він сяяв у “Midnight Cowboy” (1969), “Little Big Man” (1970) і “Straw Dogs” (1971), показуючи діапазон від комедії до драми. “Lenny” (1974) про коміка Ленні Брюса та “All the President’s Men” (1976) з Робертом Редфордом закріпили його як майстра. Пік слави – “Kramer vs. Kramer” (1979), де його роль розлученого батька принесла перший “Оскар”, і “Rain Man” (1988), де гра аутиста Реймонда Беббіта здобула другий “Оскар”. У 1980-х і 1990-х – “Tootsie” (1982), “Hook” (1991) і “Outbreak” (1995). У 2000-х він грав у комедіях (“Meet the Fockers”, 2004) і озвучував мультфільми (“Kung Fu Panda”). З 80+ ролями, сімома номінаціями на “Оскар”, двома перемогами та шістьма “Золотими глобусами” Гоффман став іконою. Його режисерський дебют – “Quartet” (2012). Він казав: “Акторство – це не втеча від себе, а пошук себе”.
У “Tootsie” Гоффман наполіг на реальному гримі, а не накладках, щоб відчути себе жінкою, і плакав, побачивши себе “негарною” в дзеркалі.
Сім’я
Сімейне життя Гоффмана мало злети й падіння. У 1969-му він одружився з танцівницею Енн Бірн, з якою мав дочку Каріну (1966, усиновлену) та дочку Дженну (1970). Шлюб розпався в 1980-му через його кар’єрний тиск. Того ж року одружився з адвокаткою Лізою Готтсеген, яка народила чотирьох дітей: Джейкоба (1981), Ребекку (1983), Максвелла (1984) і Алію (1987). Ліза стала його опорою, а родина живе в Лос-Анджелесі. Гоффман казав: “Сім’я – це мій справжній Оскар”.
Він відмовився від ролі у “Blade Runner” (1982), бо не вірив у наукову фантастику, але згодом шкодував, визнаючи шедевр Рідлі Скотта.
Наші дні
У 2025-му Дастіну Гоффману 88 років, він живе в Лос-Анджелесі, рідко знімаючись, але залишається активним у театрі та менторстві молодих акriв. Його остання роль – у серіалі “Medici” (2019). Спадщина Гоффмана – у фільмах, що змінили кіно: “The Graduate” і “Rain Man” входять до списків найкращих. У 2024-му він отримав почесну нагороду Kennedy Center за вклад у мистецтво. Фанати цитують: “Живи роллю, але не забувай себе”. Гоффман – це доказ, що маленький зріст може кидати величезну тінь.
Гоффман зберігав піаніно матері й грав на ньому перед кожною роллю, кажучи: “Музика – це мій шлях до душі персонажа”.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
