Дитинство та сім’я.

Сильвестр народився 6 червня 1946 року, в один день з Джорджем Бушем-молодшим. Проте, на відміну від дитинства майбутнього президента США, його юні роки були далекі від безтурботності.

Родовід майбутнього актора доволі складний. Його мати Жаклін Лейбофіш народилася в родині успішного вашингтонського юриста Джона Лейбофіша, чиї предки-євреї наприкінці XIX століття емігрували до Штатів з Одеси, та француженки Жанни Клерек. Джекі володіла салоном краси та захоплювалася астрологією.

Невідомо, що спонукало дівчину, яка виросла в достатку, пов’язати долю в 1945 році з надзвичайно запальним сицилійцем Френком Сталлоне, чия сім’я переїхала до США в 1932 році. Він володів невеликою мережею перукарень, а у вільний час захоплювався поло: грав сам і любив спостерігати за змаганнями з трибун. Френк вирізнявся поганим характером, не пропускав жодної жінки, любив випити. Він жорстоко бив своїх коней, не оминала важка рука і домашніх.

Сильвестр був первістком цього союзу. Під час пологів у Жаклін почалися ускладнення, акушерам довелося використовувати щипці. Поширена лікарська помилка тих часів – інструмент перетиснув нерв, ліва половина обличчя Сильвестра залишилася паралізованою на все життя.

Перші роки життя Сильвестр здебільшого проводив у будинку пані з Куїнса, яку найняли як няню для хлопчика.
Вона привозила його додому у вихідні, проте знайомства батьків із сином відбувалися у стриманій атмосфері. Сильвестр відчував, що його не шанують. На початку 50-х у родині з’явився молодший син Френк, але, незважаючи на нові витрати, їхній достаток почав збільшуватися. Сталлоне переїхали у більш респектабельний район, батько відкрив косметичний салон, а за кілька років придбав ферму та почав розводити поні. Та це не змінило його вдачу – він як і раніше був грубим з дружиною та не звертав уваги на дітей.

У 1956 році Жаклін, виснажена постійними сварками чоловіка, подала на розлучення. 9-річний Сильвестр та його молодший брат Френк залишилися жити з нею. Їхній розрив, як і тендітна статура та спадковий дефект серйозно вплинули на характер Слая. Однокласники не любили цього шепелявого та зарозумілого хлопчика і передбачали йому смерть на електричному стільці, він відповідав їм тим же. У 15 років він опинився у Військовій академії Шарлотт-Холл для важких підлітків з діагнозом «синдром дефіциту уваги».

У цей час у юнака виявився хист до малювання. Його роботи оцінив навіть батько, який до цього був переконаний, що його старший син росте безталанним. Також в академії-інтернаті він почав займатися боксом, захопився футболом і вперше відчув насолоду, яку відкривало жіноче тіло.

Трохи подорослішавши, він майже постійно перебував у спортивному залі, і незабаром хлопці зі школи вже не наважувалися знущатися з нього. У 16 років він провалив усі іспити, і мати влаштувала його у свій салон краси. Здобувши зрештою атестат, він вступив до Майамі-Дейд коледжу.

Початок кар’єри.

Ще у 1968 році ворожка передбачила Сильвестру, що він неодмінно стане відомим. Під час навчання він несподівано відкрив талант до акторської майстерності. Дебютувавши у студентській виставі «Смерть комiвояжера», до закінчення коледжу він твердо вирішив стати актором.

Йому вдалося отримати незначну роль у спортивній драмі «Швидкий спуск» з Робертом Редфордом (чоловік, який сидить за столиком головних героїв). Інші спроби з’явитися на екрані не мали бажаного результату, для існування він заробляв доглядачем, охоронцем у ресторані і навіть прибиральником кліток у звіринці.

Перша поява Сталлоне у кіно.

Кінокар’єра Сильвестра Сталлоне розпочалася… з відвертої еротики. У 1970 році йому дісталася головна чоловіча роль у фільмі «Італійський мустанг» (оригінальна назва «The Party at Kitty and Studs»). Незадовго до цього Сильвестра виселили з житла через несплату оренди, і три тижні він ночував на Нью-Йоркському автовокзалі. «Тоді мені було байдуже – знятися у фільмі чи пограбувати когось», – згадував актор. За участь у фільмі йому обіцяли 200 доларів.

У 1970 він також знявся у фільмі «Немає де сховатися» («Rebel»). Далі були епізодичні ролі у «Бананах» Вуді Аллена (злодій у метро), фільмі «Клют» (танцівник у клубі), «В’язень другої авеню» (хлопець, якого підозрюють у кишеньковій крадіжці), а також незначні ролі в серіалах «Поліцейська історія» та «Коджак». У 1971 році він взяв участь у театральній еротичній виставі «Очко» («Score»), яку демонстрували у 23 театрах Великого Яблука.

Роккі.

24 березня 1975 року Слай побував на поєдинку Мохаммеда Алі та маловідомого боксера Чака Вепнера. Повернувшись ввечері додому, він не виходив на вулицю наступні 92 години. Саме стільки часу йому знадобилося, щоб написати сценарій фільму про боксера. Згодом Сталлоне заперечував, що на створення історії, яка зробила його відомим у всьому світі, його надихнула поразка Чака Вепнера – на відміну від Роккі, Чак впав у 15-му раунді та програв.

Він спробував продати сценарій кіностудії, де йому запропонували викупити його за 350 тисяч доларів, суму на той час значну. З однією умовою – головну роль мав зіграти Раян О’Ніл, Берт Рейнольдс або Роберт Редфорд. Після тривалих переговорів продюсери погодилися, щоб Роккі став сам Сталлоне – для цього актор погодився на скорочення бюджету стрічки.

Зйомки були важкими, адже актору потрібно було перевтілитися у професійного боксера. Він бив по замороженому м’ясу, зтираючи кісточки в рани, щодня долав десятки кілометрів, навчався витримувати удари. Йому навіть довелось назавжди розлучитися з цигарками, оскільки через задишку він не міг протриматися на рингу й п’яти хвилин. М’ясо було справжнім, Сталлоне працював без підміни.

Успіх відзнятого лише за чотири тижні фільму був приголомшливим. Його висували на премію «Оскар» десять разів, три з яких він здобув, зокрема й у номінації «Найкращий фільм». У прокаті стрічка зібрала понад 220 мільйонів доларів.

Згодом світ побачив ще чотири частини «Роккі»: у 1979, 1982, 1985 та 1990 роках. Попри подібний сюжет, всі фільми про Роккі завжди викликали позитивну реакцію у глядачів. За цей час Роккі Бальбоа зустрівся на рингу з героями Карла Везерса, Дольфа Лундгрена, Містера Ті та Томаса Моррісона.

У 2006 році Сталлоне повернувся до свого легендарного персонажа у фільмі «Роккі Бальбоа». Вже з віком, давно відійшовши від змагань боксера змушують битися з новим чемпіоном у важкій вазі. А у 2015 серію фільмів про Роккі було продовжено («Крід: Спадщина Роккі»), але цього разу центральною постаттю в історії став син давнього суперника Бальбоа Аполло Кріда – Адоніс.

Рембо.

Майже одночасно з третім «Роккі» відбулася прем’єра стрічки «Рембо: Перша кров». Це була вже не надихаюча спортивна драма, а кривавий бойовик, де Сталлоне постав перед глядачами в образі одержимого помстою ветерана В’єтнамської війни, експерта зі зброї, що нищить супротивників без розбору. Фільм був надзвичайно популярним навіть у СРСР, а ім’я Рембо стало загальновживаним.

Цікаво, що на роль Рембо запрошували декількох відомих акторів. Так, ймовірним кандидатом був Аль Пачіно, який планував перетворити Рембо на справжнього божевільного, що не сподобалось Сталлоне, автору сценарію. Дастін Гоффман відмовився сам, прочитавши сценарій, який видався йому надмірно жорстоким (замість цього він погодився на роль жінки у «Тутсі»).

Клінт Іствуд був залучений до зйомок іншого проєкту, а Джона Траволту відхилив особисто Сталлоне через особисту неприязнь.

Друга частина стрічки з’явилася у 1985 році та стала продовженням сюжету першої. Проте, критики висловлювали сумніви. Ще більш холодно сприйняли третю частину (1988). Чекати на продовження довелося майже 20 років, і повернення героя на екрани не викликало особливого захоплення.

Втім, Сталлоне це не зупинило від роздумів про п’яту частину. Про те, що «Рембо-5» має право на існування, він заявив ще у 2014 році. «Це буде оповідь про боротьбу Джона Рембо з наркокартелем та работорговцями, які викрали маленьку дівчинку», – поділився планами Слай.

У грудні 2015 року канал FOX спільно з виконавчим продюсером у особі Сталлоне розпочав роботу над серіалом «Рембо: Нова кров». У центрі сюжету – складні стосунки Джона Рембо та його сина, який взяв приклад з героїчного батька та вступив на службу до морської піхоти. Дата прем’єри серіалу поки що невідома.

У 2010 році Сталлоне зібрав «стару гвардію» та представив глядачам щось феноменальне – бойовик «Нестримні», який об’єднав у акторському складі Джейсона Стейтема, Джета Лі, Дольфа Лундгрена та Міккі Рурка. Сюжет був побудований навколо загону найманців, яким дісталося завдання усунути тиранію в одній з країн третього світу. Незважаючи на номінацію Сталлоне на «Золоту малину» як найгіршого режисера року, фільм отримав високі рейтинги та тричі окупився в прокаті.

Через два роки відбулася прем’єра сиквела. Він вийшов ще більш видовищним, адже до акторського складу приєдналися Чак Норріс, Жан-Клод Ван Дамм та Арнольд Шварценеггер. Суперкоманді знову належало врятувати світ та принести творцям 300 мільйонів доларів.

Особисте життя Сильвестра Сталлоне.

Коли Сталлоне святкував 50-річчя, журналісти щотижневого видання Star зробили йому досить оригінальний подарунок – альбом з усіма жінками актора. Їх виявилося – ані багато, ані мало – 595.
“Ого! Як мені вдалося затягнути шість сотень красунь до ліжка“, – здивувався Слай.

На початку своєї діяльності його любовним пригодам заважала дружина Саша Зак, з якою він поєднався шлюбом у 1974 році, ще до того, як на нього звалилася популярність. Тоді він не міг повірити власним очам – чарівна Саша, манекенниця, схожа на молоду Бріджит Бардо, муза Енді Ворхола, прийняла його пропозицію руки та серця! Більше того, вона відмовилася від низки вигідних ролей, щоб допомагати чоловікові з роботою над першою частиною «Роккі».

У шлюбі з нею у Слая народилося двоє синів, Сейдж і Серджіо. Ставши матір’ю, Саша офіційно заявила про завершення кар’єри та присвятила весь час вихованню синів. Тим паче, що молодший, Серджіо, потребував особливої уваги – у 3 роки йому діагностували аутизм. Сейдж помер від атеросклерозу значно пізніше, у 2012 році, встигнувши з’явитися в «Роккі 5», «Денному світлі» та ряді менш відомих стрічок.

Саша заплющувала очі на численні зради з моделями, але роман з 22-річною Бріджит Нільсен не змогла вибачити. У 1985 році вона подала на розлучення, вимагаючи компенсацію в $33 мільйони. Перед цим вона публічно вдарила іншу коханку чоловіка, Стефані Бічем.

Одразу після розлучення актор оформив стосунки з Бріджит, але шлюб не тривав і двох років. На прощання колишня дружина відсудила в нього мільйон доларів – її апетити були скромнішими, та й спільних дітей у них не було.

Після розлучення актор віддався всім забаганкам. Найбільш «продуктивним» для нього став 1988 рік – за 365 днів через його ліжко пройшло 88 моделей, зокрема Наомі Кемпбелл, Лінда Євангеліста та Сінді Кроуфорд. Усі вони працювали в модельному агентстві «Еліт».

У 1990 році вже немолодий актор, здавалося, заспокоївся. Він зустрів модель і свою шанувальницю Дженніфер Флавію. Довго вмовляти дівчину не довелося – вона сама кинулася в його обійми. В інтерв’ю він називав її своїм ідеалом: безкорислива, любляча і така терпляча!

Проте солодка казка змусила його занудитися.

У 1993 році він зав’язав стосунки з фотомоделлю Джаніс Дікінсон, які тривали близько року. Дівчина була доволі відкритою особистістю: одночасно зустрічалася з Ліамом Нісоном, Джеком Ніколсоном та Брюсом Віллісом, були в її обіймах і жінки. Під час зв’язку з ним вона завагітніла і чомусь із усіх можливих батьків обрала саме його. Він був готовий подати на розлучення з Флавією, але аналіз ДНК показав негативний результат, і Джаніс була забута.

Після цього у актора були нетривалі взаємини з партнеркою по фільму «Скелелаз» Джанін Тернер, «червоноволосою красунею» Енджі Еверхарт, порнозіркою Пеггі Тернтіні, дизайнеркою Керолін Стенберн та австрійською аристократкою Андреа Візер. Згодом його романтичний запал охолов. У 1995 році він на колінах благав Дженніфер вибачення за всі зради.

Сталлоне й досі одружений з Дженніфер Флавією і вважається зразковим сімейним чоловіком. Подружжя виховує трьох доньок: Сонію (1996), Сістін (1998) та Скарлетт (2002).

Сильвестр Сталлоне зараз.

У 2018 році Сталлоне з’явився у «Вартових Галактики-2» (Стакар Огорд). Також він повернувся до ролі Роккі у продовженні фільму «Крід», де його герой тренував молодого бійця Адоніса Кріда (Майкл Б. Джордан). Цим фільмом, за словами Сталлоне, він завершить свою участь у франшизі «Роккі».

«Це розбиває моє серце, але у всього має бути свій кінець. Я знаю, що Роккі ніколи не помре, бо він живе в кожному з вас», – звернувся актор до шанувальників з цього приводу.

У 2019 році на великі екрани вийшла п’ята частина «Рембо» з промовистою назвою «Остання кров». На думку критиків, фінальна частина «Рембо» вийшла не такою вражаючою, як фінал історії про Роккі. “Рембо застряг в епоху, про яку вже немає потреби пам’ятати“, – писали вони. Однак Слай впевнений, що Рембо як і раніше можна назвати втіленням молодих солдатів, і хоче, щоб хтось із режисерів зняв приквел про дитинство та юність Рембо.

Третю частину фільму «План втечі», що вийшла того ж року, також зустріли з неприйняттям. Глядачі скаржилися, що героїв Сталлоне та Батісти відсунуто на другий план через фінансову підтримку франшизи з боку китайських інвесторів.

У Сталлоне амбітні задуми: він планує створити серіал за мотивами «Нестримних» і знятися в четвертій частині кіноепопеї, а також випустити «жіночу» версію улюбленого глядачами екшену. За чутками, до бою приєднаються Меріл Стріп, Камерон Діаз і Мілла Йовович.

Разом з Рейчел Вайс актор з’явиться у трилері «Голос Господній», виконає роль у кримінальній драмі «Скарпа» та науково-фантастичному фільмі «Самаритянин». Інформація про терміни виходу проєктів поки не розголошується.

З 2020 року Сільвестр Сталлоне продовжив активно працювати в кіно та на телебаченні, не зважаючи на свій вік. У 2021 році він озвучив Короля Акули у супергеройському фільмі «Загін самогубців: Місія навиліт» режисера Джеймса Ганна, де його голос додав гумору та харизми персонажу. У 2022 році актор з’явився в кримінальній драмі «Самаритянин», де зіграв супергероя, що відійшов від справ і змушений повернутись, щоб врятувати місто.

У 2023 році Сталлоне дебютував у телевізійному серіалі «Талса Кінг» на платформі Paramount+, де виконав головну роль мафіозі Двайта Манфреді. Цей проект отримав позитивні відгуки критиків, і глядачі знову змогли побачити актора в образі харизматичного, але жорсткого персонажа. Також у 2023 році вийшов документальний фільм «Sly» на Netflix, присвячений життю та кар’єрі Сталлоне, який відкрив багато особистих і маловідомих сторін його життя.

Станом на 2025 рік, Сталлоне продовжує брати участь у нових проектах та працює над сценаріями. Він також активно ділиться своїми думками в соціальних мережах і підтримує зв’язок із фанатами. Його внесок у світове кіно залишається вагомим, а сам він — символом витривалості, наполегливості та віри в себе.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”