Біографія Семюела Джексона

Майбутній актор Семюел Лерой Джексон народився 21 грудня 1948 року у Вашингтоні, проте дитинство провів у Чаттанузі, штат Теннессі. Його мати, Елізабет Джексон, працювала на фабриці, але мала проблеми з психічним здоров’ям, тому часто перебувала в лікарнях. Вихованням Семюела займалися бабуся та дідусь. Батько майбутнього актора не жив із сім’єю, зловживав спиртними напоями та помер рано. Семюел навчався у школах для афроамериканців. Він мав музичні здібності та грав на валторні та трубі у шкільному ансамблі.

У ранньому віці Семюел Л. Джексон мав труднощі з мовленням і тому регулярно відвідував логопеда.

Після закінчення школи Семюел вступив на архітектурний факультет Morehous College в Атланті, але невдовзі перейшов на драматичний факультет і навіть створив власний театр Just Us Theatre, де грали лише актори афроамериканського походження. У 1972 році він завершив навчання в коледжі та розпочав кар’єру в кіно.

Творчий шлях Семюела Джексона

Першою роботою Семюела стала роль у художньому фільмі «Разом назавжди» (1972), після чого він переїхав до Нью-Йорка та більше десяти років працював у Yale Repertory Theatre, беручи участь у різних виставах. Проте, через його залежність від алкоголю та наркотиків, багато режисерів відмовлялися з ним співпрацювати, і Семюелу Л. Джексону доводилося задовольнятися епізодичними ролями в кіно та на телебаченні.

У 1981 році молодого актора помітив перспективний режисер Спайк Лі, який почав запрошувати Семюела до своїх проектів. Зокрема, він знявся у фільмах «Шкільне здивування» (1988) та «Роби як слід» (1989). Також він виконав невелику роль у фільмі Мартіна Скорсезе «Славні хлопці».

Насправді, після цих зйомок Семуель сильно захопився кокаїном і йому знадобився курс відновлення. Проте, у 1991 році йому дісталася добре знайома роль наркозалежного у стрічці «Тропічна гарячка».

Працю Семуеля Л. Джексона високо оцінили рецензенти, а на Каннському кінофестивалі спеціально для нього запровадили відзнаку «Найкраща чоловіча роль другого плану».

Початок успіху

Після «Тропічної гарячки» справи актора почали налагоджуватися – йому стали довіряти досить значущі ролі у кіно. У період з 1991 по 1994 роки він знявся у комедіях: «Налаштована зброя», «Емос та Ендрю», «Лише бізнес», драмах «Сік» та «Ігри патріотів». Також Семуель з’явився у культовому фільмі Стівена Спілберга «Парк Юрського періоду».

«Кримінальне чтиво» та подальші досягнення

У 1994 році молодий голлівудський режисер Квентін Тарантіно запросив Семуеля Л. Джексона виконати роль у своєму новому фільмі «Кримінальне чтиво». Стрічка швидко здобула статус культової, отримала безліч різноманітних нагород, включаючи «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.

Сам же Джексон був номінований на премію «Оскар» у категорії «Найкращий актор другого плану» та інші особисті відзнаки. Після «Кримінального чтива» було декілька невдалих робіт, але Семуель знову привернув до себе увагу після фільму «Час вбивати» (1996), який не лише зібрав хорошу касу, але й був номінований NAACP за найкращу чоловічу роль другого плану в кіно та «Золотий глобус» у номінації «Найкращий актор другого плану».

У 1997 році він зіграв у трьох сильних фільмах. За роль вчителя у «187» він отримав разом з Кесі Леммонс Independent Spirit Award у номінації Best First Feature за фільм «Притулок Єви», де він також був виконавчим продюсером. У співпраці з режисером Квентіном Тарантіно він знову здобув на Берлінському кінофестивалі «Срібного ведмедя» за найкращу чоловічу роль та четверту номінацію «Золотий глобус» за роль Орделла Роббі у фільмі «Джекі Браун».

У 1998 році Джексон працював з такими акторами, як Шерон Стоун і Дастін Гоффман у «Сфері» та з Кевіном Спейсі у «Переговорнику».

У 1999 році виконавець зіграв у трилері «Безмежна безодня» та втілив образ майстра-джедая Мейса Вінду у кіноепопеї Джорджа Лукаса «Зоряні війни: Епізод I. Прихована загроза 3D».

13 червня 2000 року Джексон отримав власну іменну зірку на Алеї слави в Голлівуді.

Нову декаду творчості він розпочав роллю полковника морської піхоти у стрічці «Правила бою», знявся разом з Брюсом Віллісом у напруженому трилері «Непереможний», а також виконав головну роль у відродженні фільму 1971 року «Шафт». Згодом з’явилося продовження відомої космічної саги «Зоряні війни: Епізод II – Атака клонів» (2002), картини «XXX» (2002), «S.W.A.T.: Місто янголів» (2003), «Вбити Білла 2» (2004), «Тренер Картер» (2005), «Дім хоробрих» (2006) та інші.

Джексон також брав участь у створенні документальних фільмів. Окрім різноманітних ролей у кіно, він займався озвученням анімаційних стрічок. 30 січня 2006 року актора відзначили премією Китайського театру Граумана. Він став сьомим афроамериканцем серед 191 актора, який отримав таку пошану. У період з 2007 по 2010 роки Семюел знявся у фільмах «Прибиральник» (2007), «Телепорт» (2008) і у драматичній стрічці «Помста» (2008), «Мати і дитина» (2009), «Немислиме» (2009), «Поліцейські на пенсії» (2010) та інші.

У 2008 році Семюел з’явився в епілозі фільму «Залізна людина», започаткувавши новий етап у своїй кар’єрі в ролі Ніка Ф’юрі – персонажа коміксів Marvel Comics. Актор у той час підписав угоду на участь у дев’яти фільмах з цим героєм і зіграв його у продовженні пригод Тоні Старка – «Залізна людина – 2» (2010), стрічках «Тор» (2011), «Перший месник» (2011), «Месники» (2012), «Перший месник: Інша війна» (2014), «Месники: Ера Альтрона» (2015).

Крім того, в образі Ніка Ф’юрі Семюел з’явився у двох серіях серіалу «Агенти Щ.И.Т.» та озвучив цього героя для низки відеоігор.

Семюел Л. Джексон зараз

Станом на червень 2025 року Семюел Л. Джексон залишається одним із найактивніших і найвпливовіших акторів Голлівуду. З 2018 року він знявся в десятках фільмів і серіалів, продовжуючи вражати глядачів своєю харизмою та професіоналізмом.

Основні кінопроєкти (2018–2025):

• «Avengers: Infinity War» (2018) та «Avengers: Endgame» (2019) – повернення до ролі Ніка Ф’юрі в епічних блокбастерах Marvel.
• «Captain Marvel» (2019) – розширення історії персонажа Ф’юрі в контексті походження Керол Денверс.
• «Shaft» (2019) – продовження культової франшизи, де Джексон зіграв головну роль.
• «The Banker» (2020) – драма про афроамериканських підприємців, які борються з расовою дискримінацією в 1960-х роках.
• «Spiral: From the Book of Saw» (2021) – трилер у всесвіті «Пила», де Джексон виконав роль детектива.
• «The Hitman’s Wife’s Bodyguard» (2021) – комедійний бойовик, продовження популярного фільму 2017 року.
• «Paws of Fury: The Legend of Hank» (2022) – анімаційний фільм, де Джексон озвучив одного з персонажів.
• «The Marvels» (2023) – чергова поява в ролі Ніка Ф’юрі в кіновсесвіті Marvel.
  EW.com
• «The Kill Room» (2023) – кримінальна драма, де Джексон зіграв одну з головних ролей.
• «Damaged» (2024) – трилер, в якому актор втілив детектива, що розслідує серію вбивств у Шотландії.
• «The Piano Lesson» (2024) – екранізація п’єси Огаста Вілсона, де Джексон зіграв одну з ключових ролей.
• «The Unholy Trinity» (2025) – вестерн, де актор з’явився разом із Пірсом Броснаном.
• «Man of War» (очікується) – майбутній фільм, у якому Джексон зіграє відставного генерала, що повертається до рідного міста.

Телебачення та стримінг

• «The Last Days of Ptolemy Grey» (2022) – мінісеріал Apple TV+, де Джексон виконав головну роль і виступив як виконавчий продюсер.
• «Secret Invasion» (2023) – серіал Disney+, в якому актор знову з’явився в образі Ніка Ф’юрі.

Театр

У 2025 році дружина Джексона, Латаня Річардсон Джексон, зіграла одну з головних ролей у бродвейській п’єсі «Purpose». Семюел підтримував її участь у виставі, демонструючи міцні сімейні стосунки та повагу до творчості один одного.

Визнання та вплив

Семюел Л. Джексон залишається одним із найкасовіших акторів в історії кіно, з фільмами, що загалом зібрали понад $27 мільярдів у світовому прокаті. Його внесок у розвиток кінематографа та популярної культури є неоціненним.

Завдяки своїй невтомній праці, таланту та харизмі, Семюел Л. Джексон продовжує залишатися однією з найяскравіших постатей у світі розваг.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”