Ранні роки: Дитинство в Кембриджі

Майбутній актор Річард Аттенборо народився 29 серпня 1923 року в Кембриджі, Англія, у сім’ї, де освіта та громадська діяльність були високо цінованими. Його батько, Фредерік Леві Аттенборо, був відомим ученим і ректором Університетського коледжу в Лестері, а мати, Мері Клегг, очолювала Жіночий інститут і активно виступала за права жінок. 

Річард був найстаршим із трьох синів: його молодший брат Девід Аттенборо став знаменитим натуралістом і телеведучим, а другий брат, Джон, обрав кар’єру в автомобільній промисловості.

У дитинстві Річард вирізнявся допитливістю та любов’ю до театру. Він навчався в школі Wyggeston Grammar School у Лестері, де вперше взяв участь у шкільних виставах. У 1941 році, у віці 17 років, він вступив до Королівської академії драматичного мистецтва (Royal Academy of Dramatic Art, RADA) у Лондоні, де отримав стипендію Leverhulme Scholarship. Навчання в RADA стало для нього ключовим етапом, адже саме там він розвинув свої акторські здібності та пристрасть до кінематографа.

Під час Другої світової війни Річард приєднався до Королівських повітряних сил (RAF) і служив у кінематографічному підрозділі, де знімав документальні фільми для підтримки бойового духу. Цей досвід поглибив його розуміння кіно як мистецтва та інструменту впливу.

Сім’я: Любов і підтримка

Річард Аттенборо був відданим сім’янином. У 1945 році він одружився з актрисою Шейлою Сім, яку зустрів під час навчання в RADA. Їхній шлюб тривав майже 70 років, до самої смерті Річарда в 2014 році, і став прикладом міцних стосунків у світі шоу-бізнесу. У подружжя народилося троє дітей: Майкл (нар. 1949), Джейн (нар. 1955) і Шарлотта (нар. 1959). Майкл пішов шляхом батька, ставши театральним режисером, Шарлотта обрала акторську кар’єру, а Джейн присвятила себе сім’ї.

Трагедія спіткала сім’ю в 2004 році, коли Джейн разом зі своєю дочкою Люсі та свекрухою загинули під час цунамі в Таїланді. Ця втрата глибоко вплинула на Річарда та Шейлу, але вони знайшли розраду в благодійній діяльності та підтримці одне одного.

Річард також підтримував тісні стосунки зі своїм братом Девідом Аттенборо, відомим завдяки документальним серіалам про природу, таким як Планета Земля. Брати часто ділилися ідеями та підтримували один одного в професійних починаннях, хоча їхні кар’єри пішли різними шляхами.

Кар’єра: Від актора до оскароносного режисера

Річард Аттенборо розпочав свою акторську кар’єру в 1942 році з ролі молодого моряка в патріотичному фільмі “Той, хто служить” (In Which We Serve), де його партнерами були Ноел Кауард і Джон Міллс. Ця роль принесла йому перше визнання та відкрила двері до кінематографа.

У 1947 році він зіграв Пінкі Брауна, молодого гангстера, у класичному трилері “Брайтонський льодяник” (Brighton Rock). Його інтенсивна гра та здатність передати психологічну складність персонажа зробили цю роль однією з найвідоміших у його кар’єрі. У 1950-х роках він знімався в таких фільмах, як “Лондонський Белграно” (The Ship That Died of Shame, 1955) і “Брати по зброї” (Private’s Progress, 1956), де його комедійний талант сяяв у повну силу.

У 1963 році Річард отримав міжнародне визнання завдяки ролі Роджера Бартлетта («Великого Ікс») у культовому фільмі “Велика втеча” (The Great Escape), де зіграв разом зі Стівом Макквіном і Джеймсом Гарнером. Його персонаж, лідер втечі з нацистського табору для військовополонених, став символом мужності та стратегічного мислення.

У 1960-х і 1970-х роках Аттенборо продовжував зніматися, зокрема в “Доктор Дуліттл” (1967), де зіграв Альберта Блоссома, і “Парк Юрського періоду” (1993), де втілив Джона Гаммонда, засновника парку. Його роль у “Парку Юрського періоду та його сиквелі Загублений світ” (1997) принесла йому нове покоління шанувальників.

Режисерська кар’єра: Ганді та інші шедеври

Хоча Річард Аттенборо був талановитим актором, його режисерська кар’єра стала справжнім внеском у кінематограф. Його дебютом як режисера став мюзикл “О, яка прекрасна війна!” (Oh! What a Lovely War, 1969), сатирична картина про Першу світову війну, яка отримала премію BAFTA за найкращий фільм.

Справжнім тріумфом став його фільм “Ганді” (1982), біографічна драма про життя Махатми Ганді з Беном Кінгслі в головній ролі. Фільм отримав вісім премій «Оскар», зокрема за найкращий фільм і найкращу режисуру, і став кульмінацією 20-річної мрії Аттенборо розповісти історію Ганді. Цей проєкт вимагав величезних зусиль, адже Річард особисто збирав фінансування та долав численні перешкоди.

Серед інших режисерських робіт Аттенборо – Міст надто далеко (A Bridge Too Far, 1977), епічна військова драма з Шоном Коннері та Майклом Кейном, Крик свободи (Cry Freedom, 1987) про боротьбу проти апартеїду в Південній Африці, і Чаплін (1992), біографічний фільм про його друга та кумира Чарлі Чапліна з Робертом Дауні-молодшим у головній ролі. Кожен із цих фільмів відображає гуманістичний підхід Аттенборо до режисури та його прагнення розповідати історії, що надихають.

Продюсерська діяльність і меценатство

Річард Аттенборо також був успішним продюсером. Разом із партнером Браяном Форбсом він заснував компанію Beaver Films, яка випустила такі фільми, як Свист по вітру (Whistle Down the Wind, 1961) і Сеанс дощового вечора (Séance on a Wet Afternoon, 1964). Як продюсер, він підтримував молодих режисерів і сприяв розвитку британського кінематографа.

Аттенборо був активним меценатом. Він обіймав посаду президента RADA, був головою Британської академії кіно і телебачення (BAFTA) у 1969-1982 роках і президентом Британського інституту кіно (BFI). Він також заснував благодійний фонд для підтримки молодих акторів і режисерів.

Особисте життя: Гуманізм і відданість

Річард Аттенборо був відомий своєю добротою, щедрістю та гуманістичними поглядами. Він активно підтримував благодійні організації, зокрема UNICEF, і був послом доброї волі цієї організації. Його любов до мистецтва проявлялася не лише в роботі, а й у колекціонуванні кераміки та живопису.

Аттенборо був пристрасним футбольним уболівальником і довічний президент футбольного клубу Челсі. Він також цікавився історією та літературою, що впливало на вибір його режисерських проєктів.

У 2004 році цунамі в Таїланді забрало життя його доньки Джейн і онуки Люсі, що стало великим ударом. Річард і Шейла заснували фонд на їхню пам’ять, спрямований на підтримку жертв стихійних лих. Попри особисту трагедію, Аттенборо залишався оптимістом і продовжував працювати до останніх років життя.

Річард Аттенборо помер 24 серпня 2014 року у віці 90 років у будинку для літніх людей у Лондоні, залишивши по собі величезну спадщину.

Людина, яка змінила кіно

Річард Аттенборо був не просто актором чи режисером – він був візіонером, чиї фільми розповідали історії про людяність, боротьбу та надію. Від ролей у Брайтонському льодянику та Великій втечі до режисерських шедеврів, як Ганді та Крик свободи, він залишив спадщину, яка надихає покоління кінематографістів. Його доброта, відданість сім’ї та любов до мистецтва зробили його легендою не лише на екрані, а й у житті.

Хоча Річард Аттенборо покинув цей світ у 2014 році, його фільми та ідеї продовжують жити, нагадуючи нам про силу кіно змінювати світ.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”