Майбутній режисер Олексій Шапарєв народився 13 травня 1974 року в Україні. Ще з дитинства він захоплювався мистецтвом, яке дозволяло розповідати історії та переносити глядача в інші світи. Його любов до кіно зародилася в юності, коли він годинами переглядав класичні фільми та уявляв себе за камерою. У 1992 році Олексій вступив до Санкт-Петербурзького Інституту кіно і телебачення, де протягом п’яти років опановував тонкощі кіновиробництва. Цей період став для нього справжньою школою життя: він не лише здобув фундаментальні знання, але й навчився бачити красу в деталях, що згодом стало його режисерською візитівкою.

Після завершення навчання в 1997 році Шапарєв повернувся до України, сповнений амбіцій і бажання створювать власні проєкти. Його перші кроки в індустрії були пов’язані з роботою в творчому бюро «ElvisPelvis», де він обіймав посаду директора з 2000 по 2004 рік. Цей досвід допоміг йому зрозуміти, як влаштована індустрія зсередини, та навчив знаходити баланс між творчими ідеями та комерційними реаліями.

Професійний злет

У 2004 році Олексій приєднався до компанії «Даймонд філм» у Мюнхені та Києві, де три роки працював креативним продюсером. Ця роль дозволила йому розвинути навички управління проєктами та поглибити розуміння міжнародного кінопроцесу. У 2008 році відбувся його дебют як сценариста – він написав сценарій до анімаційного фільму «Аринка в країні казок», створеного на замовлення компанії «Російський фільм». Цей проєкт став для Шапарєва першим великим кроком у світ анімації, жанру, до якого він ще не раз повернеться.

У 2009 році Олексій заснував студію дитячих і юнацьких фільмів («ДіЮф») імені Олександра Ханжонкова, легендарного піонера кінематографа. Ця ініціатива стала його способом підтримати молоде покоління кінематографістів і створити якісний контент для дітей. Того ж року він став виконавчим продюсером творчого об’єднання «MMG TV & FILMS», що дозволило йому розширити сферу впливу та взятися за більш масштабні проєкти.

З 2011 року Шапарєв очолює компанію «Praktika.pro», яка спеціалізується на виробництві, рекламі та постпродакшені кінопродуктів. Ця платформа стала для нього майданчиком для реалізації амбітних ідей, а також дала змогу співпрацювати з талановитими акторами, сценаристами та режисерами.

Анімація як поклик душі

Одним із найяскравіших досягнень Олексія Шапарєва став анімаційний серіал «Ескімоска», який вийшов у 2012 році. Він не лише став режисером проєкту, але й зіграв у ньому одну з ролей. Серіал розповідає про пригоди маленької дівчинки-ескімоски та її друзів, які знаходять у арктичних водах загадкові предмети й намагаються зрозуміти їхнє призначення. Кумедні ситуації, легкий гумор і тепла атмосфера зробили «Ескімоску» улюбленцем дітей і дорослих. Цей проєкт довів, що Шапарєв уміє створювати історії, які однаково захоплюють різні покоління.

Його анімаційні роботи не обмежилися «Ескімоскою». У планах режисера був ще один амбітний проєкт – серіал «Таємниця Дому сеньйора Бернуллі». Цей 3D-анімаційний серіал мав розповісти про пригоди російського мафіозі, який намагається вкрасти коштовне «Яйце Фаберже», але стикається з опором двох харизматичних домашніх улюбленців – кішки Терпсихори та собачки Фрегата. Хоча проєкт ще не дійшов до реалізації, сама ідея демонструє творчий підхід Шапарєва до створення незвичайних сюжетів.

Кінематографічний прорив

У 2014 році Олексій Шапарєв представив українським глядачам комедію «Київський торт» – фільм, для якого він написав сценарій і виступив режисером. Історія про дівчину з Гайсина, яка приїжджає до Києва в очікуванні перельоту до Америки, сповнена гумору, легкості та щирих моментів. У головних ролях знялися молоді актори – Дмитро Ступка, Діана Сиротіна та Валентин Томусяк, які додали стрічці свіжості й енергії. Хоча фільм отримав змішані відгуки, він став важливим етапом у кар’єрі Шапарєва, адже показав його здатність працювати з різними жанрами.

У 2015 році режисер взявся за більш серйозні теми, створивши військово-патріотичну драму «Гвардія». Серіал розповідає про події Євромайдану та початок війни на сході України, показуючи, як різні люди – від беркутівців до протестувальників – об’єднуються в лавах Нацгвардії, щоб захистити свою країну. Цей проєкт став для Шапарєва способом висловити свою громадянську позицію та віддати шану тим, хто бореться за свободу України.

Того ж року він долучився до роботи над серіалом «Останній коп», який, однак, викликав дискусії через співпрацю з російськими продюсерами. Пізніше Держкіно анулювало прокатне посвідчення серіалу, що стало для Шапарєва уроком про важливість культурної та політичної чутливості в кінематографі.

Історичний епос

Справжнім тріумфом Олексія Шапарєва став фільм «Крути 1918», який вийшов у 2019 році та отримав премію глядацьких симпатій «Золота Дзиґа» у 2020 році. Ця історична драма розповідає про героїчний подвиг студентів, які в 1918 році стали на захист України проти більшовицької армії. Фільм вразив глядачів своєю емоційною глибиною, історичною достовірністю та потужною візуальною складовою. Шапарєв зумів передати дух епохи та трагізм подій, зробивши «Крути 1918» однією з найвизначніших стрічок сучасного українського кінематографа. У 2023 році фільм став доступним на Netflix, що стало ще одним доказом його міжнародного визнання.

Ще одним важливим проєктом став документальний фільм «Між двох вогнів» (2022), який розповідає про волонтерську діяльність під час російської окупації Київщини. Ця робота показала Шапарєва як режисера, який не боїться висвітлювати складні реалії війни, але робить це з повагою до героїв сучасності.

Спорт і драма

У 2016 році Шапарєв зняв спортивну драму «Правило бою», де він також виступив як продюсер. Фільм розповідає про молодого боксера Тараса, який через обставини змушений замінити сина тренера у вирішальному поєдинку. Стрічка поєднує динамічні сцени боїв із глибокою драматичною лінією, що розкриває внутрішній світ героїв. «Правило бою» отримало схвальні відгуки за свою автентичність і акторську гру.

Сімейне життя

Про особисте життя Олексія Шапарєва відомо небагато, адже він віддає перевагу приватності, зосереджуючись на своїй творчій діяльності. Однак у рідкісних інтерв’ю він згадує, що його сім’я завжди була для нього джерелом натхнення та підтримки. Олексій народився в Авдіївці, і цей зв’язок із рідним містом вплинув на його патріотичні погляди та тематику робіт. Він неодноразово наголошував, що родина – це той фундамент, який допомагає йому долати виклики в кар’єрі та залишатися вірним своїм принципам.

Майбутні амбіції

Олексій Шапарєв не зупиняється на досягнутому. У його планах – створення нових проєктів, які поєднують авантюрні сюжети, історичні теми та сучасні технології. Одним із таких є серіал «Рибалки», який розповідає про пригоди рибалок, що полюють за діамантом, захованим у рибі. Цей проєкт обіцяє бути легким і водночас захопливим, із зірковим акторським складом, до якого увійшли Сергій Романюк і Георгій Мартиросян.

Шапарєв також висловлював бажання знімати більше документальних фільмів, які б розповідали про сучасних героїв України. Його бачення кінематографа – це не лише розвага, але й спосіб зберегти історію та передати її наступним поколінням.

Підсумок

Олексій Шапарєв – це режисер, який уміє знаходити баланс між розважальним і глибоким, між комерційним і мистецьким. Його роботи, від кумедної «Ескімоски» до потужних «Крут 1918», показують, що українське кіно може бути різноманітним, емоційним і конкурентоспроможним на міжнародній арені. Завдяки своїй наполегливості, таланту та любові до рідної культури Шапарєв продовжує надихати молодих кінематографістів і доводить, що кожна історія заслуговує бути розказаною.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”