Дитинство і юність

Майбутня акторка Наомі Еллен Воттс народилася 28 вересня 1968 року в Шорхемі, графство Кент, Англія. Її мати, Майфанві Робертс, була дизайнеркою інтер’єрів і антикваркою, а батько, Пітер Воттс, працював звукорежисером легендарного рок-гурту Pink Floyd. Дитинство Наомі було непростим: коли їй було сім років, її батьки розлучилися, а в 1976 році, коли дівчинці було лише 14, її батько помер від передозування героїну. Ця втрата залишила глибокий слід у її житті, але також навчила її цінувати кожну мить.

У 1982 році, у віці 14 років, Наомі разом із матір’ю, братом Беном і сестрою переїхала до Австралії, у Сідней, де її мати отримала нову роботу. Там Наомі навчалася в Північній середній школі для дівчаток і почала відвідувати акторські курси. Її першим натхненням стала австралійська актриса Ніколь Кідман, з якою вона познайомилася в юності та згодом подружилася. Саме Ніколь стала для Наомі прикладом того, що акторська кар’єра можлива навіть для дівчини з маленького містечка.

Початок кар’єри

Перші кроки в акторстві Наомі зробила в Австралії, дебютувавши в 1986 році у фільмі «Тільки заради кохання» в невеликій ролі. Хоча стрічка не мала великого успіху, вона дала молодій актрисі перший досвід перед камерою. Протягом 1980-х і початку 1990-х вона знімалася в австралійських телесеріалах, таких як «Повернення додому» (1990) і «Наречена Христа» (1990), а також у фільмі «Флірт» (1991), де зіграла разом із Ніколь Кідман і Тенді Ньютон.

Переїхавши до Лос-Анджелеса на початку 1990-х, Наомі зіткнулася з труднощами: Голлівуд виявився не таким гостинним, як вона сподівалася. Вона брала участь у численних прослуховуваннях, але отримувала лише епізодичні ролі в таких проєктах, як «Діти кукурудзи IV» (1996) і «Небезпечна краса» (1998). Цей період був для неї випробуванням, адже вона часто сумнівалася в собі, але не здавалася.

Прорив із «Малголленд Драйв»

Справжній прорив відбувся в 2001 році, коли Наомі отримала головну роль у фільмі Девіда Лінча «Малголленд Драйв». Спочатку проєкт задумувався як телесеріал, але після відмови каналу ABC Лінч переробив його в повнометражний фільм. Роль Бетті Елмс/Діани Селвін стала для Наомі справжнім тріумфом: її гра вразила критиків своєю глибиною, чутливістю і здатністю передати складний психологічний стан героїні. Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» в Каннах за режисуру, а Наомі здобула міжнародне визнання. Ця роль відкрила їй двері до Голлівуду і стала поворотним моментом у кар’єрі.

Зірковий успіх

Після «Малголленд Драйв» кар’єра Наомі стрімко пішла вгору. У 2002 році вона зіграла головну роль у фільмі жахів «Дзвінок», американському ремейку японської стрічки. Її героїня, журналістка Рейчел Келлер, стала культовою, а фільм зібрав у прокаті понад 249 мільйонів доларів. Успіх «Дзвінка» закріпив за Наомі статус провідної актриси, а її вміння передавати страх і напругу зробило її однією з улюблениць жанру трилера.

У 2003 році Наомі отримала номінацію на премію «Оскар» за роль у драмі Алехандро Гонсалеса Іньярріту «21 грам», де вона зіграла разом із Шоном Пенном і Беном Дель Торо. Її героїня, Крістіна Пек, переживає трагедію втрати сім’ї, і гра Наомі була настільки переконливою, що критики назвали її однією з найкращих акторських робіт року.

У 2005 році Воттс знялася в епічному ремейку Пітера Джексона «Кінг-Конг», зігравши Енн Дерроу. Фільм став комерційним хітом, зібравши 562 мільйони доларів у прокаті, а Наомі отримала премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль. Її співпраця з Джексоном продовжилася у 2010 році в трилері «Мати й дитя», де вона зіграла разом із Аннетт Бенінг.

Серед інших знакових робіт – «Розмальована вуаль» (2006), де вона зіграла разом із Едвардом Нортоном, «Порок на експорт» (2007) Девіда Кроненберга, «Пташник» (2014), де її комедійна роль Елен Вілшир стала новим викликом, і «Неможливе» (2012), за який вона отримала другу номінацію на «Оскар». У «Неможливому» Наомі зіграла Марію Белон, жінку, яка пережила цунамі 2004 року, і її емоційна гра вразила глядачів у всьому світі.

Останні роботи

У 2010-х і 2020-х роках Наомі продовжувала активно зніматися, обираючи різноманітні ролі. Вона зіграла Валері Плам у трилері «Гра без правил» (2010), Мері Портман у психологічній драмі «Ти зустрінеш таємничого незнайомця» (2010) Вуді Аллена, а також з’явилася в серіалі «Твін Пікс» (2017), повернувшись до співпраці з Девідом Лінчем. У 2022 році вона зіграла Нору Брэннок у серіалі Netflix «Спостерігач», а в 2024 році виконала роль Елізабет Спаркс у серіалі «Вовчиця». Її найновіший проєкт – роль у серіалі «Фейд» (2025), приквелі до «Дюни», де вона зіграла мати Пола Атрідеса.

Сімейне життя

Наомі Воттс виросла в творчій сім’ї, але її дитинство було затьмарене втратою батька. Вона завжди згадує свою матір як джерело натхнення та підтримки. З 2005 по 2017 рік Наомі перебувала в стосунках із актором Лівом Шрайбером. У них народилося двоє синів – Олександр (Саша, 2007) і Семюел (Кай, 2008). Хоча пара розлучилася, вони залишилися друзями заради дітей. З 2017 року Наомі перебуває в стосунках із актором Біллі Крудапом, а в червні 2023 року вони одружилися.

Майбутнє і амбіції

Наомі Воттс продовжує активно працювати, обираючи ролі, які дозволяють їй досліджувати нові грані акторської майстерності. Її участь у серіалі «Фейд» (2025) свідчить про інтерес до масштабних фантастичних проєктів. Вона також планує розвивати продюсерську кар’єру, підтримуючи проєкти, які піднімають важливі соціальні теми, такі як психічне здоров’я та права жінок.

Наомі Воттс – це актриса, чия кар’єра є прикладом того, як наполегливість і талант можуть подолати будь-які перешкоди. Від скромних ролей в австралійських серіалах до номінацій на «Оскар» і головних ролей у голлівудських блокбастерах, вона довела, що справжнє мистецтво – це про людяність і глибину. Її роботи в «Малголленд Драйв», «21 грам» і «Неможливе» назавжди залишаться в історії кіно, а її харизма та чутливість продовжують надихати мільйони шанувальників по всьому світу.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”