Майбутній актор Дмитро Анатолійович Вівчарюк народився 28 вересня 1989 в Києві та закінчив школу №105. Після цього вступив до Київського обласного училища культури та мистецтв, де здобув спеціальність «Диригент-хоровик, викладач фахових дисциплін». Згодом продовжив навчання в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курсі Валентини Зимньої, який закінчив у 2013 році.

З 2009 по 2014 роки Дмитро працював артистом муніципального чоловічого хору духовної пісні «Благовіст» у місті Ірпінь. З 2012 року він став актором Київського академічного Молодого театру, де брав участь у виставах «Янгольська комедія», «Принцеса Лебідь» та «Людина і вічність».

З 2014 по 2023 роки був солістом-вокалістом у Київському національному академічному театрі оперети. З 2018 року співпрацює з «Диким театром», де бере участь у виставах, зокрема в «Кицюні».

У 2024 році Дмитро грав головну роль Режисера у комедії «Гранд-премʼєра або Зіркові пристрасті» та роль Полковника у відновленій виставі «Матінка Кураж» за Бертольдом Брехтом.

Кінематограф

Дебютував у кіно у 2010 році в серіалі «Маршрут милосердя». З того часу знявся в багатьох фільмах і серіалах, зокрема:

• «Віталька» (2012–2016)
• «За законами воєнного часу» (2015)
• «Громадянин Ніхто» (2016)
• «Козаки. Абсолютно брехлива історія» (2020)
• «Довбуш» (2023)
• «Встигнути до 30» (2023)
• «Зв’язок» (2023)

У 2025 році очікується вихід фільмів за його участю: «Сірі бджоли», «Троє», «2000 метрів до Андріївки», «Малевич» та «Каховський об’єкт».

Особисте життя

Дмитро одружений з Ольгою Вівчарюк. У них двоє синів: Захар (нар. 2014) та Любомир (нар. 2018). Старший син має розлад аутистичного спектру, про що Дмитро відкрито розповідає, підкреслюючи унікальність і особливість своєї дитини.

Під час повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Дмитро евакуював свою родину до Німеччини, залишившись сам в Україні. Він продовжує активно працювати в театрі та кіно, а також бере участь у благодійних ініціативах на підтримку українських військових.

Як зізнавався сам Дмитро Вівчарюк, початок масштабної війни сильно позначився на його психічному і тілесному здоров’ї. Митець переживав тяжкий занепад, через що навіть вимушений був вживати антидепресанти. За словами Дмитра, на самому початку війни був повний стан невизначеності: ніхто не розумів, що буде надалі, чи варто планувати, чи є перспективи. Він згадує, як раптом усе змінилося: ще вчора були кошти, зйомки, популярність, а сьогодні війна, і всі прибутки вже не мають жодної вартості, коли на першому місці стоїть виживання – вода, їжа, базові потреби.

У мене був глибокий занепад. Два місяці приймав ліки від депресії. І зараз усвідомлюю, що залишились наслідки. Мене трясло, я не спав, не їв, нічого не бажав. А потім відпустило,  – розповів виконавець.

Попри це, зараз Дмитро поступово оговтується. Він зізнається, що його психологічний стан спричинив низку фізичних проблем, але зараз він вже в порядку. Митець продовжує працювати над своєю кар’єрою та активно допомагає Збройним силам України. Він відкрито заявляє, що готовий стати на оборону країни та піти на передову, якщо буде така потреба, і це його не лякає.

Від цього мені не страшно. Страшно було на початку. Мій батько, який пройшов війну у 2014−2016 роках та має протезування, каже: людина звикає до всього, – зазначив Вівчарюк.

Наразі сім’я Дмитра мешкає в Німеччині. Виконавець зізнається, що його нащадок вже досконало володіє німецькою мовою і навіть опанував місцевий говір. Вівчарюк не заперечує, що відчуває велику тугу за родичами, проте безпека його найдорожчих – це першочергове завдання.

Він підкреслює, що турбота про благополуччя сім’ї є для нього найвищим пріоритетом, попри всі труднощі та розлуку. Можливості, які відкриваються перед його сином завдяки знанню мови, додають оптимізму.

Попри відстань, митець зберігає тісний емоційний зв’язок з близькими. Він прагне забезпечити їм спокій та захист у складні часи.

Нагороди та визнання

• Дипломант V обласного огляду-конкурсу камерної вокальної музики ім. І.С. Козловського у номінації «Солісти» (2008)
  Вікіпедія
• Переможець (Гран-прі) V Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Івана Франка (2012)
• Переможець фестивалю «Молоді таланти України!» у номінації «Молодіжний вокал» (2012).
• Якщо вас цікавить детальніша інформація про конкретні проєкти або інші аспекти кар’єри актора, будь ласка, повідомте.