Дитинство та юність: мрії маленької балерини

Майбутня співачка Надія Олександрівна Мейхер народилася 10 квітня 1982 року в невеличкому селі Збручівка Волочиського району Хмельницької області.Її дитинство пройшло в скромних умовах: батько, Олександр Павлович Мейхер (1959), та мати, Галина Анатоліївна Щерба (1963), виховували доньку в любові, але не в достатку. 

Сім’я жила бідно, а батько, за словами Надії, мав проблеми з алкоголем, що ускладнювало життя родини. Коли дівчинці було лише п’ять років, батьки розлучилися, і Надія разом із матір’ю переїхала до райцентру Волочиськ. Там вона пішла до першого класу та почала відвідувати гурток самодіяльності, де захопилася народними танцями.

У дитинстві Надія мріяла стати балериною. Її уява малювала сцени, де вона граціозно танцює на великій сцені, а глядачі захоплено аплодують. Ця мрія привела її до Хмельницького педагогічного училища, де вона вступила на факультет музичного виховання та хореографії. 

Закінчивши училище, Надія взяла материнське прізвище – Грановська – і вирушила до Києва, щоб підкорювати нові горизонти. У столиці вона продовжила освіту, закінчивши факультет англійської мови в Київському коледжі ім. Ушинського, а також почала викладати дітям танці в будинку культури, допомагаючи їм відчувати ритм і володіти своїм тілом.

Цікаво, що в підлітковому віці Надія була великою шанувальницею Майкла Джексона. Його творчість надихала її, формуючи смак до яскравих виступів і хореографії, що поєднує музику та рух.

Шлях до слави: «ВІА Гра» та зірковий прорив

2000 рік став поворотним у житті Надії. Її яскрава зовнішність і харизма привернули увагу продюсерів новоствореного гурту «ВІА Гра». Надія стала однією з перших учасниць колективу, який незабаром завоював серця слухачів у пострадянському просторі. Її сценічний образ – чуттєвої, загадкової брюнетки – став культовим, а пісні, такі як «Попытка №5» та «Бомба», зробили «ВІА Гру» феноменом поп-музики. Надія була частиною так званого «золотого складу» гурту разом із Альоною Вінницькою, а згодом із Вірою Брежнєвою та Анною Сєдоковою, що закріпило її статус секс-символу.

Проте шлях у «ВІА Грі» не був безхмарним. Надія тричі залишала гурт і поверталася: з 2000 по 2002, з 2002 по 2006 і з 2009 по 2011 роки. Перший відхід у 2002 році був пов’язаний із народженням її первістка, сина Ігоря. Вражаюче, але вже через місяць після пологів Надія повернулася на сцену, знявшись у кліпі «Good morning, папа!». Її повернення в 2009 році викликало неоднозначні реакції: дехто вважав, що вона «заздрила» новій учасниці Меседі Багаудіновій, хоча сама Надія пояснювала це бажанням реалізувати себе в улюбленій справі.

У 2006 році Надія вирішила зосередитися на сольній кар’єрі та інших проєктах. Вона стала телеведучою на каналі СТБ, брала участь у російському шоу «Один в один!» (аналог Your Face Sounds Familiar), де демонструвала акторський талант, перевтілюючись у різних зірок. Її харизма та вміння перевтілюватися зробили її улюбленицею глядачів.

Творчі експерименти: поезія, мода та акторство

Надія Мейхер-Грановська – це не лише співачка, але й багатогранна творча особистість. У 2009 році вона випустила збірку віршів «Сиюминутное захоплення», ілюстровану її відвертою фотосесією. Цей проєкт став для неї способом виразити внутрішній світ, адже Надія завжди казала, що ненавидить умовності та рамки. Її поезія – це поєднання чуттєвості, філософських роздумів і жіночої сили.

Окрім цього, Надія спробувала себе як дизайнерка одягу. Її бренд одягу відображає її стиль: елегантний, жіночний, із ноткою провокації. Вона також знімалася в кіно та мюзиклах, демонструючи акторський талант. Її ролі, хоч і не були головними, завжди привертали увагу завдяки її природній харизмі.

У 2014 році, після початку російсько-української війни, Надія зайняла миротворчу позицію, висловлюючи надію на мир між «братніми народами». Ця заява викликала дискусії, адже для багатьох українців така позиція виглядала неоднозначною. Проте Надія завжди підкреслювала свою любов до України та її культури.

Особисте життя: любов, материнство та міцна сім’я

Особисте життя Надії Мейхер-Грановської завжди було під пильною увагою преси, але вона намагалася тримати його в тіні. Її першим серйозним романом були стосунки з київським бізнесменом Олександром, батьком її сина Ігоря, який народився 15 серпня 2002 року. 

Ці стосунки не переросли в шлюб, адже чоловік уже мав сім’ю. Надія зізнавалася, що це був період пристрасті, а не великого кохання, і вона не бачила сенсу зберігати стосунки заради дитини. Проте вона доклала зусиль, щоб у Ігоря були хороші стосунки з батьком.

У 2014 році Надія вийшла заміж за російського бізнесмена Михайла Уржумцева. Їхня історія кохання була непростою: Надія зізнавалася, що не поспішала створювати сім’ю, адже цінувала свободу та незалежність. Проте Михайло змінив її погляди. 

У 2012 році в них народилася донька Анна, а через рік – ще одна донька, Марія. Надія зазначає, що лише з народженням доньки Анни вона відчула себе справжньою жінкою. Сьогодні вона – любляча мати трьох дітей і дружина, яка вірить у міцність своєї родини.

Цікаво, що Надія рідко ділиться подробицями сімейного життя в соціальних мережах. Її Instagram наповнений професійними фото, спогадами з молодості та творчими проєктами, але сімейні світлини з’являються там нечасто. Вона пояснює це бажанням захистити особистий простір своїх близьких.

Сучасність: де Надія зараз?

Після 2011 року Надія остаточно залишила «ВІА Гру» і зосередилася на сольних проєктах. Вона продовжує писати пісні, вірші, займатися дизайном і брати участь у телевізійних проєктах. У 2024 році з’явилися чутки, що Надія покинула Україну та була помічена у Венеції, але вона не підтверджує ці повідомлення, залишаючи своє місце перебування загадкою.

Надія Мейхер-Грановська – це приклад жінки, яка не боїться змінювати себе та світ навколо. Її життя – це постійний рух, творчість і любов до мистецтва. Від маленької дівчинки, яка мріяла про балет, до ікони української сцени – її історія доводить, що справжній талант завжди знайде свій шлях.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”