Майбутня акторка Мелані Гріффіт народилася 9 серпня 1957-го року в Манхеттені, Нью-Йорк. Вона є дочкою акторки та музи Альфреда Гічкока – Тіппі Гедрен, а також колишнього актора і рекламного менеджера Пітера Гріффітса.
Батьки розлучилися, коли Мелані було чотири роки, і вона поділяла свій час між Каліфорнією, де жила з матір’ю, та Нью-Йорком, де мешкав її батько.
Мелані навчалася в Голлівудській професійній школі, а також знімалася в рекламних роликах і працювала дитячою моделлю.
Проте вона рано залишила цю сферу, щоб зосередитися на навчанні, і завдяки своїм здібностям закінчила школу у 16 років.
Першою появою Гріффіт у кіно була роль у фільмі “Smith!” (1969), проте її справжнім дебютом стала стрічка “Night Moves” (1975).
У наступні роки вона знімалася в різних фільмах, де її зовнішність грала головну роль, але справжнє визнання прийшло після фільму “Body Double” (1984).
Згодом акторка отримала номінації на «Золотий глобус» за ролі у “Something Wild” (1986) та “Working Girl” (1988).
Останній фільм приніс їй премію «Золотий глобус» і номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль.
Після цього кар’єра Гріффіт змінилася, і вона почала зніматися у більш серйозних та високо оцінених проєктах.
Серед них – мінісеріал “Buffalo Girls” (1995), фільми “Two Much” (1996), “Lolita” (1997), “Celebrity” (1998), “Crazy in Alabama” (1999), “Stuart Little 2″ (2002) та “The Disaster Artist “(2017).
Крім кінематографа, Мелані також працювала на телебаченні, з’явившись у таких серіалах, як “Hawaii Five-0”, “Nip/Tuck“ та “Hot in Cleveland“.
У 2003 році вона дебютувала на Бродвеї в ролі Роксі Харт у мюзиклі “Chicago”, отримавши схвальні відгуки критиків.
У 1973 році 14-річна Гріффіт познайомилася з 22-річним актором Доном Джонсоном, і невдовзі між ними зав’язався роман.
У січні 1976 року вони одружилися, але їхній шлюб тривав лише шість місяців. Після цього вона зустрічалася з актором Райаном О’Нілом, який був старший за неї на 16 років.
У 1981 році Гріффіт вийшла заміж за свого партнера по фільму She’s In The Army Now – Стівена Бауера.
У серпні 1985 року в них народився син Александр Гріффіт Бауер.
Проте шлюб розпався у 1988 році, і в цей період акторка почала боротися із залежністю від алкоголю та кокаїну.
Після проходження реабілітації Мелані возз’єдналася з Доном Джонсоном, і вони знову одружилися в 1989 році.
Того ж року у них народилася донька Дакота Джонсон, яка також стала акторкою. Проте у 1996 році вони остаточно розлучилися.
Того ж року Гріффіт вийшла заміж за Антоніо Бандераса, з яким знімалася у фільмі Two Much.
У вересні 1996 року у них народилася донька Стелла. Під час цього шлюбу акторка зіткнулася з серйозними проблемами зі здоров’ям, включаючи рак шкіри, що потребував реконструктивної хірургії обличчя.
Шлюб із Бандерасом тривав до 2015 року. Незважаючи на розлучення, вони залишилися близькими друзями та разом виховували доньку.
З 2015 року Мелані Гріффіт вибрала собі життєву стратегію тиші і поступового відновлення – і хоча гучних новин про неї майже не було, вона продовжує жити цікаво й натхненно.
Після завершення стосунків із Антоніо Бандерасом, Мелані свідомо відійшла від активної світської уваги. Але це не було “відступом”: вона обрала глибину замість миттєвих заголовків.
Замість червоного хідника – вечірнє світло у власному гніздечку. Замість інтерв’ю – спокій із близькими. Замість прем’єр – читання сценаріїв у затишку дому.
У цей період вона приділяла особливу увагу психологічному й фізичному здоров’ю – пом’якшенню стресу, скульптурі власного світогляду й тілесного благополуччя. Йоги, домашні прогулянки, розмови з друзями й регулярні оздоровчі практики – її щоденні «ритуали відновлення».
Мелані не зникла з екранів – хоча й рідко, але з’являлася в незалежних арт-проєктах. Авторські короткі фільми, камерні постановки, режисерські гострі вигуки на зйомках – вона все ще в курсі кіно, але без шуму й задачливої активності.
За кулісами ощасливленого будинку Мелані працювала над мемуарами – начерки, нотатки, важливі віхи та внутрішня рефлексія. Хоч офіційного релізу ще не було, фанати чуткували про щось «гостре й роздумливе». Цей внутрішній автопортрет – її спосіб поставити собі й світу підсумок: «Ми живемо – і здатні перетворювати біль у творчість».
Серед її нових пріоритетів – важлива роль наставниці й меценатки. Вона підтримувала молодих акторів, допомагала режисерам із мінімальним бюджетом і розділяла досвід із поколіннями, які йдуть слідом. Ніби тиха поштова служба добра – без пресрелізів, але з впливом, що росте.
Так, у 2025‑му Мелані – не зірка на кожній обкладинці, але вона живе на повну, іноді показуючись на культурних вечорах, частує дописами про улюблені книги, смаки й фільми. Її образ – як у ранкової зорі: тихий, але з невидимою силою, що підіймає день.
З 2015 року Мелані Гріффіт обрала свій особистий шлях: без камер, зате з присутністю. Життя їй – не гонитва за ролями, а майстерня душі. Вона, як добре відремонтований ретро-автомобіль, рідко виїжджає на шоу‑рум, але вмить зачаровує, коли з’являється під прожекторами.
Сьогодні Мелані – символ внутрішнього щастя, яке важче здобути, ніж славу. І вона вже знає: найгучніші сцени – ті, що не знімають на плівку.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис