Дитинство та юність

Гумористка Марина Францівна Поплавська народилася 9 березня 1970 року на землях України, її родичі мешкали в одному з північно-західних міст. Закоренитися в Новограді-Волинському безпосередньо перед народженням дочки сім’я вирішила у середині 1960-х років.

Акторка не любила згадувати ні про батька Франца Поплавського, ні про матір Ніну Пилипівну. Про спорідненість з польським аристократом на ім’я Вікентій Левандовський зірка екрану мовчала протягом тривалого часу.

Зі спогадів молодшої сестри артистки, Людмили, їхній батько майстерно співав, створив відомий гурт «Поліські соколи», був учасником хору в католицькому храмі та належав до об’єднання поляків Житомирської області. Мама, лікар за фахом, була гостинною господинею, саме вона обрала для старшої дочки ім’я – на честь видатниці фігурного катання 50-х Марини Надь.

Сама Марина в інтерв’ю, присвяченому особистому життю, відверто зізналася, що пишається відомим прадідом, який отримав титул барона. Напівжартома вона натякала, що за порадою бабусі-католички в дитинстві розглядала можливість переїхати за кордон.

Вступ до середньої школи змінив погляди Поплавської, і вона постановила залишитися в колі здобутих друзів. Художня весела дівчинка, що захоплювалася літературою, в ранньому віці стала улюбленицею найсуворіших вчителів. За їхньою порадою та підтримки батьків Марина вирушила до Житомира, де для неї відчинилися двері державного університету. Абітурієнтка з гуманітарними схильностями склала вступні іспити на філологічний факультет.

У юні роки Марина прагнула вселити дітям відчуття красивого, за ініціативою гумористки було засновано шкільний театральний гурток. Досвід, здобутий у процесі інсценування класичних вистав, перевернув хід думок і в майбутньому надзвичайно допомогла.

На початку 2000-х, незважаючи на вже насталу популярність, життєпис артистки залишався міцно пов’язаний з вихованням, вона викладала літературу, російську та українську мови. За доброту, почуття гумору та оригінальний підхід до праці Поплавську шанували колеги та любили учні.

Особисте життя

Поплавська намагалася не розголошувати історії з особистого життя, але шанувальники знали про відсутність законного чоловіка та дітей. Одного разу акторка зазначила, що кохає і кохана, але не назвала ім’я обранця, уникаючи зайвих бесід.

Приятелі казали, що Марина була життєрадісною людиною, її часто бачили в компанії племінників та колишніх вихованців. Такому спілкуванню не заважали часті зйомки на телебаченні та слава, яка несподівано з’явилася в середині нульових.

Жінка зі зростом 172 см і вагою під 90 кг завоювала сотні прихильників. Вона стала героїнею національних телешоу, її світлини з’являлися в журналах та соціальних мережах.

Акаунт в Інстаграм акторки регулярно поповнювався кумедними знімками, Поплавська здавалася щасливою в оточенні колег та подруг. Знаменитість, оточена загальною увагою, вміла правильно розважатися та організовувати відпочинок.

Не маючи власних дітей, Марина щиро любила доньок сестри, а для старшої стала хрещеною матір’ю. За спогадами Людмили, її дівчатка постійно телефонували з тіткою, щось шепотіли та щось планували разом – вони її просто обожнювали.

Гумор та творчість Марини Поплавської

В 90-х, будучи студенткою українського державного університету, Марина стала учасницею жіночої команди КВК.

Від цього моменту в житті перспективної вчительки літератури відбулася низка стрімких та дивовижних трансформацій.

Здобувши місце у творчому об’єднанні безпосередніх «Дівчат з Житомира», Поплавська отримала можливість розкрити свій вокальний дар. Після блискучого виступу на «Голосуючому КіВіНі» в Юрмалі педагог здобула офіційне визнання – видатна комедіантка.

Двічі Марина разом із подругами завойовувала Головний приз фестивалю, але у змаганнях у кавээнівській Вищій лізі їм не щастило. Уродженка Новограда-Волинського, ставши керівником команди, усвідомила, що в умовах суперництва досягти успіху непросто.

Доклавши чимало зусиль для розвитку власної кар’єри, акторка максимально віддавалася у кожному окремому номері. Це привернуло увагу кінорежисерів та сприяло появі у фільмах «Повернення блудного чоловіка», «Чотири любові» та «Дні надії» у середині 2000-х років.

Значним кроком для Марини стала участь у телевізійній програмі російського телебачення: проєкт «На трьох» сподобався глядачам країни. Акторка українського походження, на думку досвідчених режисерів, чудово вправлялася з ролями матері, сварливої тещі або дружини.

У 2015-му, остаточно попрощавшись із професією викладача, жінка знялася у серіалі під назвою «Це любов». Партнери по скетчам Яна Глущенко, Ольга Голдис та Інна Приходько стверджували, що Марина – природжена зла свекруха.

Після цього, Поплавська співпрацювала з українськими телеканалами, з’являлася у шоу студії «Квартал-95». Програма «Країна У», спродюсована майбутнім президентом України Володимиром Зеленським, об’єднала акторів, здатних жартувати та талановито грати.

Одночасно Марина працювала у знімальній групі «Дизель-шоу», телеконцерти в комедійному стилі зробили з неї зірку.

Мистці, відзначені нагородами, неодноразово підкреслювали, що пані серйозно ставилася до праці.

У 2010-х роках українка спробувала себе у написанні сценаріїв та віршів для музичних творів, які змушували публіку голосно сміятися. У цей період, за думкою багатьох, колишня вчителька з Житомира досягла всього, про що у юності могла несміливо мріяти.

Найбільше захоплення у глядачів викликали ліричні пісні та мініатюри з повсякденного життя пригніченого чоловіка та домінуючої деспотичної дружини. Тандеми з Євгеном Сморигіним, Яною Глущенко та Вікторією Булітко стали помітними складовими шоу, сповненого оригінальності.

Загибель Марини Поплавської

У жовтні 2018 року «Дизель-шоу» здійснювало турне Україною, а до столиці трупа поверталася зранку двадцятого числа. Акторка важко переносила поїздки в автобусі, тому стояла поруч із водієм і скаржилася на безсонницю. Коли до Києва залишалося близько п’ятнадцяти кілометрів, на дорозі сталася аварія за участю вантажівки. ДТП спричинило раптову кончину Поплавської.

Інші учасники проєкту отримали різні ушкодження, що завадило деяким відвідати похорон. Під час церемонії прощання друзі, знайомі та шанувальники аплодували Марині зі сльозами на очах. Попрощатися з улюбленицею прийшли тисячі її земляків.

Останнім місцем спочинку акторки стало житомирське Корбутовське кладовище, на могилу Поплавської постійно приносять свіжі квіти. Колеги вшанували пам’ять жінки тримісячною перервою у творчій діяльності, що дозволило пережити її втрату.

Згодом родина знаменитості встановила на місці поховання Марини пам’ятник, виконаний одним із колишніх товаришів її батька. Колектив «Дизель Студії» планував розмістити скульптурну композицію на згадку про артистку на одній з вулиць Житомира, але міська рада не схвалила запропонований проєкт.

Фільмографія

• 2004 – «Чотири Любові»
• 2007 – «Повернення блудного чоловіка»
• 2007 – «Дні надії»
• 2015 – «На трьох»
• 2015 – «Країна У»

• 2015–2016 – «Кохання буває»
• 2015 – «Як формувався характер»
• 2015–2018 – «Дизель-студія»
• 2018 – «Прекраса вимагає відданості»

Цікаві відомості

1. Марину Поплавську вважали «нестримною царицею» гумору, жарти у її виконанні тішили безліч людей. Сценка про шейха, показана акторкою на одному з виступів, здобула мільйони переглядів у мережах.
2. Колишня вчителька української мови та літератури активно розширювала фільмографію, «Прекраса вимагає відданості» стала останньою з кіноробіт. Після смерті її відзначили орденом «За заслуги» III ступеня, цієї честі удостоювався лише справжній патріот.
3. Зірка «Дизель-студії» запам’яталася глядачам як обдарована вокалістка, глибокий бархат голосу зачаровував навіть байдужих до мистецтва людей. Твір під назвою «Без тебе», виконаний на вечорі пам’яті, став прощальним дарунком від колег та друзів.