Аткор, театр. Дата народження: 27 серпня 1997 р.\ Місце народження: м. Бровари, Україна\ Зріст: 182 см.\ Вага: 73 кг.\ Сімейний стан: розлучений\
Майбутній артист народився 27 серпня 1997 року в родині, яка заохочувала його прагнення до мистецтва. З дитинства він демонстрував здібності до танців та музики, проте рідко брав участь у шкільних культурних заходах, надаючи перевагу самовдосконаленню поза школою.
У юнацькому віці Максим не виявляв особливого зацікавлення до навчання. Він виконував домашні завдання між заняттями і не соромився переписувати, водночас активно відвідував секції та гуртки, часто брав участь у змаганнях. Значну роль у цьому процесі відіграла старша сестра, яка залучала його до хорових занять, записувала на конкурси та навіть організовувала домашні виступи.
Попри любов до творчості, думки про кар’єру в театрі чи кіно не приходили Максиму в голову. Він любив дивитися фільми та серіали, часто уявляючи себе на місці улюблених персонажів. Після перегляду серіалу «Доктор Хаус» він замислився про професію хірурга, а під час популярності «Кадетства» мріяв вступити до Суворовського училища.
Напередодні закінчення школи Максим досі не визначився з майбутньою професією. Він відчував невпевненість щодо своїх життєвих цілей і навіть розглядав можливість вступу до коледжу в Нідерландах, де планував вивчати бізнес-адміністрування. Йому вдалося отримати стипендію на навчання, але в останній момент він усвідомив, що підприємництво – це не його шлях.
Зрештою, Максим обрав факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але невдовзі, лише через два місяці, зрозумів, що ця професія його не захоплює. В інтерв’ю він розповідав, як прийняв рішення покинути університет і присвятити себе іншій справі.
Під впливом одного з приятелів, який залучив його до танцювальної групи «Комільфо», Максим відчув справжнє задоволення від танців. Батьки підтримали його рішення та наполягли на відрахуванні з навчального закладу, не чекаючи завершення семестру. Максиму залишалося менше року, щоб визначитися з майбутнім – стати артистом чи спробувати себе на хореографічному факультеті. Зрештою, він вступив до творчої майстерні Юрія Висоцького при Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Вступ відбувся легко – одразу після творчого конкурсу Максим був зарахований на державне відділення. Вже під час навчання він не тільки глибоко вивчав акторську професію, але й почав на практиці опановувати тонкощі театрального та кінематографічного мистецтва.
Особливий початок кар’єри Максима Самчика відбувся на перетині його журналістської та акторської освіти, коли він приєднався до трупи «Комільфо». Тут він брав участь у музичній виставі «Мерлін Монро» та пізніше в кавер-шоу «Майкл Джексон», де танцював у складі балету. Проте до початку навчання в університеті він припинив співпрацю з трупою. Згодом Максиму вдалося зіграти широкий спектр ролей, що стало значним кроком у його професійному зростанні.
Максим завжди намагався знаходити час для театру, незважаючи на успіхи в кіно. На початку 2021 року він виступив на сцені Києва у трьох виставах: «Ван Гог», «Леся Українка» та «Мій Пушкін», продовжуючи вдосконалювати свої театральні вміння.
Одним із найяскравіших та незабутніх кіноперсонажів для актора став Шрам з фільму «Коли падають дерева». Цей герой, на думку Максима, найбільш точно відображає його образ та вдачу. Під час зйомок він згадав кумедний випадок, коли знімалася романтична сцена з героями, які перебували на дереві.
Під час зйомок один із членів команди голосно розсміявся, що збентежило виконавця, оскільки він був оголеним у цій сцені. Проте, сміх виявився пов’язаним з тим, що в об’єктив випадково потрапила подружня пара з дитиною, що стало несподіваним та забавним епізодом.
У 2018 році Максиму надали шанс зіграти провідну роль в українській стрічці «Фокстер і Макс», де він втілив образ злодія на прізвисько Геккон. Для цієї ролі йому довелося навчитися керувати мотоциклом та виконувати акробатичні трюки, що стало справжнім випробуванням. Деякі елементи, особливо складні, виконували професіонали, але більшу частину роботи Максим робив самостійно, зокрема, лазив по стелі.
Широкої популярності Максим Самчик набув після виходу серіалу «Перші ластівки», в якому він зобразив головного героя Федора та його брата-близнюка Сашка Макарова. Участь у проєкті виявилася для нього непростою через складність однієї з сюжетних ліній, пов’язаної з нетрадиційними почуттями його персонажа. В межах цієї ролі йому довелося цілуватися як з актрисами, так і з актором Єгором Суворовим, що додавало емоційної глибини. Тим не менш, Максим зумів точно передати сутність характеру свого героя, який бореться з власними пристрастями.
У 2020 році Максим проявив себе у двох кінороботах — «Життя прекрасне» та «Гра в долю», де знову виконав головні ролі, граючи персонажів з трагічною долею. У цих проєктах він співпрацював з такими акторками, як Клавдія Дрозд, яка зіграла важливу жіночу роль.
У другій частині «Перших ластівок» він знову повернувся до образу дворового хлопця Влада Якименка, де йому довелося зображувати студента-журналіста, а також розмірковувати на тему дорослішання підлітка з неблагополучної родини.
До 2021 року фільмографія Максима поповнилася спортивною драмою «Пульс», де він зіграв одного з шанувальників паралімпійської чемпіонки Оксани Ботурчук, а також став частиною інших цікавих проєктів.
У серіалі «Любов Віри» Максим зіграв Ігоря, сина головного персонажа у виконанні Андрія Чернишова, у віці двадцяти п’яти років.
Водночас з мелодрамою він взяв участь у воєнному фільмі «Сестричка», де виконав роль розвідника Миті, а також у драмі «Солоний поцілунок», де його герой, Герман, потрапив у непросту життєву ситуацію, що привернуло увагу глядачів.
Максим Самчик продовжує вдосконалюватися як актор, прагнучи зіграти ще більш різноманітні ролі та поглибити свої вміння в театрі та кіно.
Це доволі цікава тема. Актор був одружений два роки. Колишня дружина — акторка Ангеліна Трандафілова. Пара розлучилась в травні 2022 року, тож нині серце цього чоловіка вільне.
Після початку війни Самчик вступив до лав добровольців територіальної громади Броварів – цей підрозділ не має відношення до ЗСУ. Проте актор виконував доручення, а згодом, влітку 2024 року, вирішив навчитися керувати безпілотником, вважаючи військові навички необхідними у сучасному світі. Варто зазначити, що за власним бажанням Максим не прагне мобілізуватися. Він зайнятий у театрі та вважає це основою життя і професії.
2018 — «Фокстер і Макс»
2018 — «Коли падають дерева»
2019 — «Перші ластівки»
2019 — «Контакт»
2020 — «Перші ластівки. Залежні»
2020 — «Гра в долю»
2020 — «Життя чудове»
2021 — «Пульс»
2021 — «Сестричка»
2023 — «Солоний поцілунок»
Самчик із задоволенням переглядає драматичні стрічки та стверджує, що саме в цьому жанрі акторам вдається повністю продемонструвати емоції персонажів. Серед улюблених картин виконавця — «Запах жінки», «Форс-мажор» та «Обережно, автомобіль».
Потаємне бажання Максима — пройтися червоною доріжкою в джинсах.
Прогулянкам тихими вуличками актор надає перевагу гірським подорожам, зокрема підкорює вершини на сноуборді.
Увійдіть у свій обліковий запис