Майбутня співачка Лілія Сандулеса народилася 28 лютого 1958 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області в сім’ї румунського походження. Її односельчанкою була Софія Ротару, з якою Лілія подружилася в дитинстві, хоча, за її словами, «Софія виступала, а я з бабусею продавала овочі».
З дитинства Лілія брала участь у шкільній художній самодіяльності, виступала в районному Будинку культури, демонструючи природний вокальний талант.
У 1977 році Лілія здобула золоту медаль на першому Всесоюзному фестивалі самодіяльної творчості, що стало поворотним моментом у її кар’єрі. Того ж року вона отримала запрошення до ансамблю «Жива вода» Чернівецької обласної філармонії, де почала виступати професійно.
У 1980 році разом із Олександром Сєровим вона перейшла до Волинської філармонії, де співала в ансамблях «Світязь» і «Серпанки». Їхня співпраця супроводжувалася романтичними стосунками, які Лілія згадує як «красивий роман». У 1981 році їхні шляхи розійшлися, і Лілія продовжила кар’єру самостійно.
У 1984 році вона працювала в Київському мюзик-холі, а в 1985 році дійшла до фіналу фестивалю «Пісня року» з композицією Володимира Бистрякова. У цей період вона змінила прізвище на Сандулеса, адаптувавши його до української вимови.
Пік популярності Лілії Сандулеси припав на 1990-ті роки, коли вона почала виступати в дуеті з Іво Бобулом. Їхні спільні пісні, зокрема «На Україну повернусь», «Якщо любиш, кохай» і «А липи цвітуть», стали хітами, які звучали на радіо та телебаченні.
Дует із Бобулом приніс їй широке визнання, а їхні виступи на урядових концертах у Києві та Москві підкреслили її статус зірки. У 1995 році Лілія отримала звання заслуженої артистки України, а в 1996 році – народної артистки України.
У 2000-х роках Лілія продовжувала виступати, записувати нові пісні та гастролювати. У 2008 році вона відсвяткувала 50-річний ювілей у Лас-Вегасі, де влаштувала концерт для гостей із України, Росії та США. У 2013 році вона розповіла в інтерв’ю, що залишається відкритою до нових пропозицій руки і серця, демонструючи свою легкість і самоіронію.
У 2023 році Лілія та Іво Бобул возз’єдналися для спільного туру містами України після 20 років розлуки, що стало подією для шанувальників. У 2024 році, у віці 66 років, Лілія продовжує виступати, викладати вокал і брати участь у благодійних концертах, підтримуючи ЗСУ під час війни.
Особисте життя Лілії Сандулеси було насиченим і часто потрапляло в заголовки ЗМІ. Вона була одружена кілька разів, зокрема з Іво Бобулом, із яким мала сина Данила (нар. 1993). Їхній шлюб тривав 10 років, але завершився розлученням у 2002 році через напружені стосунки. Попри розставання, Лілія та Іво зберегли професійну співпрацю, а в 2023 році возз’єдналися для концертного туру.
Лілія має доньку від іншого шлюбу, яка подарувала їй двох онуків. У 2024 році вона розповіла, що працює викладачкою вокалу, виховує онуків і живе в Чернівцях, де почувалася щасливою попри складні часи.
У 2020 році Лілія згадувала про «шостого коханого», жартуючи про свою любов до числа «сім» і натякаючи на нові романтичні перспективи. Вона залишається відкритою до нових стосунків, зберігаючи свою харизму та оптимізм.
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну Лілія підтримувала країну, виступаючи на благодійних заходах і закликаючи до єдності. Її патріотизм і любов до Буковини залишаються важливими аспектами її життя.
Лілія Сандулеса вважає музику способом вираження душі та збереження культурної спадщини. «Мій голос – це мій зв’язок із людьми», – зазначила вона в інтерв’ю. Її пісні, сповнені лірики та любові до України, стали частиною золотого фонду української естради. Вона уникає попсових трендів, зберігаючи автентичність і вірність своєму стилю.
Під час війни Лілія використовувала свою популярність для підтримки ЗСУ, виступаючи на благодійних концертах. Її творчість і життєва позиція надихають молодих артистів і шанувальників, а її дует із Іво Бобулом залишається символом української естради 1990-х.
Лілія Сандулеса – це не лише талановита співачка, а й символ стійкості, харизми та любові до мистецтва. Від виступів у сільському Будинку культури до статусу народної артистки України – її шлях вражає наполегливістю та талантом. Її голос і пісні, такі як «Білі нарциси» та «А липи цвітуть», залишаються улюбленими для кількох поколінь українців, а її внесок у культуру робить її справжньою легендою Буковини.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис