Лілія Сандулеса народилася 28 лютого 1958 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області УРСР у молдавській родині.

Землячкою Лілії є Софія Ротару, яка також народилася у селі Маршинці. Сім’я Сандулеси мешкала у будинку на головній вулиці, а Ротару жили ближче до периферії села. Софія Ротару старша за неї на 12 років. У дитинстві вона прагнула наслідувати успіх своєї відомої односельчанки: «Вона вже виступала, а я подорожувала з бабусею на базар до Чернівців продавати овочі. А базар тоді був біля філармонії. Пам’ятаю, якось ми приїхали, дивлюся, висить великий плакат, на якому величезними літерами написано: «Співає Софія Ротару». Я кажу: «Бабусю, ось побачиш, і в мене буде така ж афіша», – згадувала Лілія.

Почала працювати з 11-ти років – щоб мати кишенькові гроші трудилася в заготівельній конторі.

За її словами, батьки не надто вірили в її вокальний дар і не надавали моральної підтримки. Їй навіть доводилося їх обманювати, щоб втекти на репетиції сільського хору. Коли ж вона заявила, що буде вступати до музичного училища, вдома спалахнув конфлікт. Але Лілія наполягла на своєму.

Величезну роль у її житті відіграла бабуся, яка допомогла Лілії повірити в себе. «Бабуся навчила мене хорошим манерам. Вона хотіла, щоб я співала. Чого не можна сказати про батьків. Говорили, що це за професія – співачка. Хотіли, щоб я мала «щось серйозне» в руках, якусь важливу спеціальність, скажімо, бухгалтера, економіста», – зазначала Лілія.

Закінчила чернівецьке музичне училище по класу вокалу.

Лілія Сандулеса у юності

У 1977 році Лілія здобула золоту відзнаку на Першому Всесоюзному огляді самодіяльного мистецтва. Там її помітив Юрій Шаріфов і запросив вокалісткою до свого відомого вокально-інструментального гурту «Жива вода». Виступаючи у Чернівецькій філармонії, співачка змогла повністю розкрити свій хист.

З 1980 року вона почала виступати у волинській філармонії в колективах «Світязь» та «Серпанки» разом з Олександром Сєровим. Саме тоді до неї прийшла перша популярність.

У 1981 році стала переможцем премії «Молоді голоси» (Тернопіль), у 1982 – «Артисти естради», у 1983 – «Сочі» (фестиваль на Кавказі). Її почали запрошувати на урядові концерти до Києва та Москви.

У 1982 році знялася у музичному фільмі-казці «Посмішки Нечипорука». У стрічці прозвучали пісні композиторів Раймонда Паулса, Володимира Івасюка, Ігоря Поклада, Олександра Злотника, Андраша Ковача, Івана Поповича, Андрія Зуєва, М. Мусієнка, І. Голяка, Костянтина Руснака на вірші поетів Іллі Рєзніка, Юрія Рибчинського, Володимира Кудрявцева, Зінаїди Бичкової, А. Драгомирецького, Івана Петровця, Іллі Бердника, Михайла Пронька, П. Бука, Д. Матковського, Ігоря Лазаревського.

Лілія Сандулеса у фільмі Посмішки Нечипорука

У 1984 році її запросили на роботу до Київського державного мюзик-холу.

З часом змінила своє прізвище на український лад – Сандулеса.

У 1985 році вийшла до фіналу всесоюзного фестивалю «Пісня року» з композицією Володимира Бистрякова «Гончарний круг». Відома співачка набувала все більшої популярності, її почали запрошувати на різноманітні музичні радіо- та телепрограми, зокрема «Ранкова пошта».

У 1986 році представляла Радянський Союз на Міжнародному фестивалі шлягерів у Дрездені.

У 1987 році співачці було присвоєно звання Заслужений артист Української РСР. Водночас фірма «Мелодія» випустила мільйонним накладом дебютну платівку співачки «Спочатку ти».

Співачка мешкала та працювала у Чернівцях, у вокальному гурті «Серпанки», а також у духовому та естрадно-симфонічному оркестрах України.

Наприкінці 1989 року вона створила власний колектив «Селена». У 1990 році на фестивалі «Пісня року-90» представила свою відому композицію, створену композитором Олександром Морозовим, «Пропади ти пропадом».

З 1990 року проживає у Києві, де працювала у театрі «Етюд».

На початку 1990-х разом з Олександром Злотником вирушила на гастролі до Америки. Вони давали виступи по всій країні, згодом поїхали до Кореї, Франції.

У 1992 році вона сформувала творчий тандем з Іво Бобулом, який був відомим за кордоном, там же вийшов і їхній дебютний альбом «Берег кохання». З Бобулом 2 роки співпрацювала в США.

У 1996 році їй було надано звання Народна артистка України.

У 2002 та 2004 роках випустила сольні платівки «Solo Tu» та «Співає Лілія Сандулеса».

З 2018 року є членом Радикальної партії Олега Ляшка.

У 2020 році презентувала альбоми «Завжди ваша», «Я в твоїх руках» і «Небачені пісні».

Мешкає в Чернівцях.

«Скажу відверто, якби не мій темперамент, почуття гумору, не вистачило б сил витримати всі примхи долі. Але врешті-решт виходить так, що кожен новий удар робить мене міцнішою», – заявляла співачка.

Особисте життя Лілії Сандулеси:

За словами виконавиці, вона була одружена шість разів, офіційно – чотири рази. Вперше вийшла заміж у віці 16 років. Лілія розповідала, що обранцем став музикант, який жив у її селі. У першому шлюбі народився син Іван.

З першим чоловіком прожила п’ять років. Потім співачка усвідомила, що закохалася не в людину, а в уявний образ: «Я покохала цей образ – чоловіка з баяном, який розбирався в музиці. Мабуть, тоді ще не розуміла, що таке справжні почуття. Що таке любов у моєму розумінні? Підтримка, повага, увага та розуміння».

Поруч має бути хтось, хто підтримає. У першому шлюбі цього не відбувалося».

Тривалий час перебувала у стосунках зі співаком Олександром Серовим, з яким познайомилася в Чернівецькій філармонії. Серова запросили до Чернівців музичним керівником ансамблю «Черемош». Вона згадувала: «Вперше я побачила його в репетиційній залі. Якраз проходила коридором і раптом почула, що хтось сам собі акомпанує та чудово співає. Відчинила двері, а там Серов: «Заходь». Так ми й зустрілися. Я закохалася в нього спочатку як у вокаліста, а потім у нас був шалений роман. Серов бажав, щоб я працювала в його колективі, але сестри Ротару були рішуче проти. Це був непростий час, ми жили як на пороховій діжці».

Пізніше вони разом вирушили до Луцька – у Волинську філармонію, де працювали в ансамблі «Свитязь» у Василя Зінкевича.

За словами Лілії, у них із Серовим була велика пристрасть. Але Олександр виявився надмірно заздрісним: «Саша – божевільний ревнивець. Якщо помічав на мені чийсь погляд, то ввечері не обходилося без сварки. Я не завжди могла спокійно на це реагувати. Серов залицявся до мене кілька місяців, при цьому дуже наполегливо: з подарунками, квітами. Буквально носив на руках. Але коли я приїхала за ним на Волинь, у наших особистих стосунках щось пішло не так. За той час, поки мене не було, його вже почали «обробляти». До того ж Саші наговорювали на мене. В результаті після двох років спільного життя ми розійшлися. Звичайно, спочатку було важко, але робота зцілила. Адже кожна жінка хоче вийти заміж раз і назавжди. Щоб її кохали і вона кохала, але чомусь це вдається вкрай рідко. Любов для мене – підтримка, увага, розуміння іншої людини. А інтим – це зовсім інше».

Лілія Сандулеса та Олександр Сєров

Далі жила з відомим режисером-постановником Валентином Козаченком. Він організовував безліч концертів Лілії, між ними виникли почуття. Однак поступово відносини зіпсувалися.

Протягом десяти років її чоловіком був співак Іво Бобул. У 2001 році вони розлучилися.

Про цей шлюб вона згадувала: «Коли ми зустрілися, Іво перебував у скрутному становищі, не міг впоратися з творчими труднощами. Я тоді йому сказала: «Я допоможу, ми все подолаємо, зробимо». І він «відродився». Через певний час підтримка знадобилася мені, але він не йшов на поступки. Наша прихильність розбилася об нерозуміння один одного. Я була потрібна Іво лише в певний період. До того часу я вже працювала в Київському мюзик-холі, гастролювала країною. Отримала свою першу двокімнатну квартиру в Києві. Вона була на Троєщині.

Невелика, але дуже затишна. Я була щаслива. До того ж саме Київ став для мене відправною точкою до Москви. Після знайомства з Володею Бистряковим записала пісню «Гончарний круг». Іво почав вередувати, все його не влаштовувало, почалося непорозуміння, якого не повинно бути в родині. Я давала йому можливість: давай спробуємо ось так або ось так. Адже кожна жінка прагне мати сім’ю, а не розлучатися вперше, вдруге і навіть втретє. Тому й жила надією. Але ми так і не змогли порозумітися». У 2013 році Лілія Сандулеса розповідала, що знайшла нового супутника життя. Його звати Валентин і він молодший за неї на п’ять років.

Співачка розповідала, що була одружена шість разів, проте лише чотири з цих союзів були офіційними. Її перший шлюб відбувся у віці 16 років, а вже через рік у неї народився син Іван.

Згодом її життя пов’язала з російським артистом Олександром Сєровим, який є вихідцем з України. Сьогодні він активно підтримує окупацію українських територій.

Для Іво Бобула артистка стала третьою дружиною. Хоча подружжя й прожило 10 років разом, проте спільних дітей у пари так і не було.

Сьогодні знаменитість також виконує роль бабусі, чим сама поділилася в соціальних мережах.

Де зараз Лілія Сандулеса

Співачка продовжує концертну діяльність.

Виступає з концертами для військових у різних куточках України. Сторінку в інстаграмі не оновлює, оскільки останній запис датується 2023 роком. Проте на фейсбук-сторінці регулярно з’являються свіжі світлини та звіти про діяльність Сандулеси.

Фільмографія Лілії Сандулеси:

1982 – Посмішки Нечипоренка – запрошена акторка

Дискографія Лілії Сандулеси:

1987 – Спершу ти
1993 – Вирій Кохання (разом з Іво Бобулом)
2000 – З прихильністю.
2002 – Лише Ти
2004 – Співає Лілія Сандулеса
2020 – Завжди твоя
2020 – Я у твоїх долонях
2020 – Неопубліковані композиції

Відзнаки та почесні звання Лілії Сандулеси:

– Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1987);
– Народний артист України (1996);
– Похвальна відзнака Верховної Ради України (2018).