Крістофер Джозеф Коламбус (ім’я при народженні) з’явився на світ 10 вересня 1958 року у містечку Спенглер, що розташований в американському штаті Пенсильванія. Його батько Майкл Коламбус у той час був шахтарем, а мати Марі Ірен (Пускар за дівочим прізвищем) працювала на фабриці. Згодом вони переїхали в штат Огайо, де главі сім’ї запропонували посаду робітника на алюмінієвому заводі.

У ранні роки біографії Крістофер захоплювався коміксами Marvel та замислювався про те, щоб стати автором-ілюстратором. Але ця праця передбачала самотність, а хлопцеві подобалось взаємодіяти з людьми. Зрештою він вирішив стати режисером. Значною мірою на нього вплинув перегляд фільму «Хрещений батько» Френсіса Форда Копполи.

Закінчивши середню школу імені Джона Кеннеді, Коламбус вступив до Школи мистецтв Тіш при Нью-Йоркському університеті. У молодості він був змушений підробляти фабричним робітником. У вільний час займався написанням сценаріїв, що зрештою допомогло привернути до себе увагу.

Початок кар’єри

Кар’єру в кіно Кріс Коламбус розпочав як сценарист. Ще на початку 80-х він створив короткометражку «Гадаю, мені тут сподобається», на яку звернув увагу Стівен Спілберг.

Пізніше визнаний режисер зацікавився сценарієм «Гремлінів», написаним Коламбусом, і виступив у ролі виконавчого продюсера комедійного горору.

До речі, кожний потішник – пустотливий дух з народних переказів – був лялькою вартістю до $30 тисяч. У процесі створення картини члени творчої групи вечорами обстежували майданчик, аби ніхто не виніс коштовний “подарунок” з собою.

Згодом Коламбус і Спілберг представили публіці ще два результати спільної праці – стрічки «Бешкетники» та «Юний Шерлок Холмс». Прем’єра останньої відзначилася новаторським досягненням. Проєкт увійшов в історію кінематографу як перший повнометражний фільм, у якому використали повністю комп’ютерного героя – вітражного лицаря, анімованого командою Industrial Light & Magic.

Режисерський старт Кріса Коламбуса відбувся у 1987 році, коли вийшла комедія «Пригоди тимчасової няні». Більше 150 кандидаток намагалися отримати головну роль Кріс Паркер у Далласі, Флориді, Нью-Йорку, Торонто, Чикаго та Лос-Анджелесі. Постановник зрештою обрав Елізабет Шу, яка тоді навчалася в Гарвардському університеті.

«Сам удома»

Перший тріумф прийшов завдяки Джону Х’юзу, який звернувся до Коламбуса з проханням екранізувати його сценарій стрічки «Сам удома». Колеги об’єдналися, щоб створити оповідь про восьмирічного Кевіна Маккалістера у виконанні Маколея Калкіна, якого родина покинула на Різдво і який захищає дім від злодіїв.

Після прем’єри картина стала культурним явищем, різдвяним форматом VHS, уособленням кінематографічного затишку. Окрім того, фільм номінували на дві премії «Оскар» і «Золотий глобус».

Не дивно, що кінематографісти задумалися про створення продовження. У другій частині під назвою «Сам удома — 2: Загублений у Нью-Йорку» перед глядачами постав не лише сам Коламбус, але й Дональд Трамп. Пізніше Кріс розповідав, що це була умова, за якої бізнесмен дозволив зняти епізод комедії в його готелі.

Фільми Кріса Коламбуса

Наступною помітною роботою Коламбуса стала стрічка «Місіс Даутфайр» 1993 року з Робіном Вільямсом у головній ролі. Сценарій, заснований на творі Енн Файн «Мадам Даутфайр», перетворився на симфонію сліз і сміху завдяки блискучій адаптації Ренді Сінгера та Леслі Діксона. Екранізація стала касовим хітом, заробивши понад $440 млн, – рідкісний успіх для сімейної драми, що маскується під фарс.

Наприкінці 90-х режисер знову залучив Вільямса до головної ролі, цього разу у «Двохсотлітній людині». Випущений фільм отримав неоднозначні відгуки критиків, проте з роками набув культового статусу, особливо серед шанувальників серйозної наукової фантастики. Сюжет базувався на романі Айзека Азімова та Роберта Сільверберга «Позитронна людина», який, у свою чергу, заснований на творі Азімова «Двохсотлітній чоловік».

Знову заявити про себе Коламбусу вдалося на початку нового століття. Його дочка перебувала в захваті від творчості Джоан Роулінг, яка писала про чарівника Гаррі Поттера, і наполягала, щоб батько взявся за адаптацію. Ознайомившись з книгами, Кріс зв’язався з агентом і дізнався, що за режисерське крісло борються ще 50 осіб. Але після особистої зустрічі з письменницею він переконав її, що зможе повною мірою реалізувати задум на екрані.

Режисеру довелося створювати чарівний світ з нуля, продумуючи численні декорації та розбираючись у правилах гри в магічний квідич. Але головною проблемою виявилася робота з маленькими акторами, які ледь могли зосередитися на зйомках кілька хвилин.

Але коли стрічка вийшла в прокат, всі старання окупилися сповна. Проєкт став найкасовішим у фільмографії режисера, зібравши понад $1 млрд по всьому світу. Через тиждень після прем’єри «Гаррі Поттера і філософського каменя» Коламбус приступив до роботи над продовженням — «Гаррі Поттер і таємна кімната».

Він замислювався створити цілу серію фільмів, проте усвідомив, що через завантаженість на зйомках не зможе спостерігати за дорослішанням власних дітей, і був змушений відмовитися від цієї ідеї.

Згодом Коламбус займався виробництвом таких масштабних стрічок, як «Ніч у музеї» та «Фантастична четвірка». Остання стала однією зі спроб Marvel представити відомих героїв на великому екрані до формування власної кінематографічної імперії.

Пізніше режисер взявся за екранізацію першої книги Ріка Ріордана з серії «Персі Джексон та олімпійці» під назвою «Персі Джексон і викрадач блискавок». Фільм, на думку глядачів та критиків, виявився неглибоким, позбавленим сутності — того міфологічного та емоційного запалу, який зробив би його культовим. Та й сам Ріордан скептично відгукувався про проєкт і, прочитавши сценарій, навіть не став дивитися екранну версію.

«Пікселі» Кріса Коламбуса — кіно, що виникло на перетині поп-культури, дитячих спогадів та голлівудського розмаху. Постановник вирішив зняти комедійно-фантастичний блокбастер про вторгнення відеоігор, базуючись на короткометражному фільмі француза Патріка Жана 2010 року. Сюжет перетворився на грандіозну виставу, де Донкі Конг та Пакман не лише оживають — вони руйнують Нью-Йорк.

Починаючи з 2019 року режисер зосереджувався на продюсерській діяльності, і яскравим прикладом цього є «Маяк» Роберта Еггерса. Це не просто фільм жахів, а кінематографічний експеримент, що занурює глядача в безодню людської психіки. Оповідь перегукується з міфами про Прометея та Протея, а також з «Серцем темряви» Джозефа Конрада, де подорож всередину себе обертається кошмаром.

На початку 2024 року відбулася прем’єра містичної картини «Носферату», виконавчим продюсером якої виступив Коламбус. Режисер Роберт Еггерс зберіг дух німецької оригінальної експресіоністської стрічки «Носферату, симфонія жаху» 1922 року, поєднуючи його з сучасними кіноприйомами.

Особисте життя

Особисте життя кінематографіста склалося вдало.

У 1983 році він одружився з балериною Монікою Деверо. Подружжя має четверо дітей: син Брендан та дочки Віолетта, Ізабела та Елеонора. Знімки дружини та нащадків часто Коламбус демонструє у соціальних мережах.

Кріс Коламбус сьогодні

Наразі творчість американського кінорежисера, як і раніше, високо цінується глядачами по всьому світу. Навесні 2024 року Netflix придбав права на екранізацію популярного роману «Клуб любителів злочинів по четвергах» британського автора Річарда Османа, а режисером однойменного кінофільму став Коламбус. Головні ролі довірили Хелен Міррен, Пірсу Броснану та Бену Кінґслі. Прем’єра планувалася до кінця 2025 року.

У квітні 2025 року західні ЗМІ повідомили тривожні новини щодо долі Коламбуса. В інтерв’ю San Francisco Chronicle він розповів про намір вилучити з комедії «Один вдома — 2: Загублений у Нью-Йорку» уривок з Дональдом Трампом, проте згодом охарактеризував епізод як нездоланне прокляття. Режисер наголосив, що якщо вирішить вирізати епізодичну роль з американським президентом, то має всі шанси бути висланим зі Сполучених Штатів.

Фільмографія

• 1987 — «Пригоди няні»
• 1990 — «Сам удома»
• 1992 — «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку»
• 1993 — «Місіс Даутфайр»
• 1995 — «Дев’ять місяців»
• 1998 — «Мачуха»
• 1999 — «Двохсотлітня людина»
• 2001 — «Гаррі Поттер і філософський камінь»
• 2002 — «Гаррі Поттер і таємна кімната»
• 2004 — «Різдво з невдахами»
• 2010 — «Персі Джексон і Викрадач блискавок»
• 2013 — «Персі Джексон і Море чудовиськ»
• 2015 — «Пікселі»
• 2017 — «Я б’юсь з гігантами»
• 2020 — «Скубі-Ду»
• 2022 — «Повернення до Гоґвортсу»
• 2024 — «Носферату»

Бібліографія

• 2013 — «Дім таємниць»
• 2014 — «Бійка монстрів»
• 2016 — «Зіткнення світів»

Дивовижні відомості

1. Основною вимогою Джоан Роулінг було залучення до стрічки виключно британських виконавців. Проте Кріс Коламбус все ж спромігся долучити до процесу своїх нащадків. При цьому вони не мали реплік.

2. Режисер захоплюється написанням дитячих оповідань, він створив декілька романів у співпраці з Недом Віззіні. У 2021-му керівництво кіностудії «Дісней» проявило зацікавленість в екранізації першої частини серії – «Будинок таємниць».

3. Коламбус володіє кінокомпанією «1492 Pictures». 1492-й – рік, коли Христофор Колумб відкрив Америку. Повне ім’я режисера в точному перекладі звучить подібно до імені мореплавця, тому назва є своєрідним грою слів.

4. У січні 2022-го шанувальники фільмів про Гаррі Поттера отримали дарунок – спеціальний випуск «Повернення до Гоґвортсу», приурочений до 20-річчя виходу першої частини кіносаги. Серед почесних гостей, запрошених на зйомки, опинився і Кріс Коламбус.

5. В інтерв’ю CinemaBlen режисер позитивно відгукувався про колегу Девіда Йейтса, який зняв гучні блокбастери «Гаррі Поттер і Дари Смерті. Частина 1» та «Гаррі Поттер і Дари Смерті. Частина 2». Коламбус зазначив, що не може знайти режисера, який би зробив цей фільм краще.