Майбутній актор Григорій Ігорович Бакланов народився 31 серпня 1994 року в Одесі – місті, відомому своїм колоритом, гумором і творчою атмосферою. З дитинства Григорій ріс у середовищі, де мистецтво було частиною життя. Його мама працювала в Одеському театрі музичної комедії імені Михайла Водяного, що значною мірою вплинуло на вибір майбутньої професії. Саме вона привела маленького Григорія до дитячої театральної школи, де він почав відкривати для себе світ акторства. Уже в 10 років він зіграв свою першу роль – у виставі “Дванадцять стільців” за мотивами роману Ільфа і Петрова, що стало для нього першим кроком до великої сцени.
У шкільні роки Григорій не лише вчився акторській майстерності, а й захоплювався спортом, зокрема баскетболом, і навіть мріяв стати професійним спортсменом. Проте любов до театру перемогла. Після закінчення школи він вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де навчався на курсі Юрія Висоцького. У 2016 році Григорій успішно завершив навчання, отримавши міцну базу для майбутньої кар’єри.
Театр став для Григорія не лише професією, а й способом життя. Ще під час навчання в університеті він почав грати в Київському театрі юного глядача (ТЮГ) на Липках (2014–2016) та Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра (2014–2015). Ці роки були для нього періодом інтенсивного професійного зростання, адже він мав змогу працювати з досвідченими режисерами та акторами.
З 2016 року Григорій став актором Нового театру на Печерську, де його талант розкрився по-новому. У виставах цього театру він зіграв десятки ролей, демонструючи вміння перевтілюватися від комедійних до глибоко драматичних персонажів. Його гра у виставах, таких як “Дванадцять стільців” і “Зойчина квартира”, отримала схвальні відгуки критиків і глядачів. Григорій зізнається, що театр для нього – це місце, де він може експериментувати і бути максимально щирим із собою та публікою.
Кінематографічна кар’єра Григорія почалася ще в студентські роки. Його дебютом стала роль у короткометражному фільмі “Зустріч”, який дозволив молодому актору заявити про себе. Згодом він з’являвся в епізодичних ролях у різних українських серіалах і фільмах, але справжнім проривом стала роль Лавріна у серіалі “Спіймати Кайдаша” (2020). Цей серіал, знятий за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького, став культурним феноменом в Україні, а образ Лавріна – молодшого сина в сім’ї Кайдашів – зробив Григорія улюбленцем мільйонів глядачів. Його герой – веселий, трохи наївний, але щирий хлопець – став одним із найяскравіших персонажів серіалу. Сам Григорій називає цю роль поворотною в своїй кар’єрі.
Серед інших помітних робіт актора – ролі у фільмах “Черкаси” (2019), де він зіграв матроса у драматичній історії про оборону українського корабля під час анексії Криму, “Шляхетні волоцюги” (2018) та “Пекельна Хоругва” (2019). У 2024 році Григорій знявся в серіалі “Тільки живи” та зіграв у драмі “Фанні” – історії кохання Фанні Каплан на тлі революційних подій початку ХХ століття. Його роботи демонструють не лише акторський діапазон, а й уміння працювати з історичними та драматичними ролями.
Особисте життя Григорія Бакланова завжди привертало увагу шанувальників. У 2022 році він одружився з актрисою Анастасією Цимбалару, відомою за ролями в серіалах “Спіймати Кайдаша” та “Кріпосна”. Їхній шлюб здавався гармонійним, адже пара ділилася спільними цінностями та любов’ю до мистецтва. Проте в липні 2024 року Григорій і Анастасія оголосили про розлучення після двох років шлюбу. У коментарі для ЗМІ Григорій зазначив, що причиною стали різні погляди на життя, але вони залишилися в хороших стосунках.
У липні 2025 року в мережі з’явилися чутки про новий роман актора, які він сам підтвердив, заявивши: “Я не ховаюся”. Проте Григорій залишається досить стриманим щодо деталей свого особистого життя, наголошуючи, що головне для нього – це творчість і підтримка рідних.
Мама: Працювала в Одеському театрі музичної комедії, що значною мірою вплинуло на вибір професії Григорія. Вона була його першим наставником і підтримкою.
Батьки: Хоча інформації про батька Григорія небагато, відомо, що родина виховувала його в атмосфері любові до мистецтва і культури.
Колишня дружина: Анастасія Цимбалару, актриса, з якою Григорій був у шлюбі з 2022 по 2024 рік.
Діти: Наразі у Григорія немає дітей, але він неодноразово зазначав, що мріє про велику сім’ю в майбутньому.
Григорій Бакланов активно підтримує Україну в умовах повномасштабної війни. Він брав участь у благодійних заходах, спрямованих на підтримку ЗСУ, та проходив військову підготовку, щоб бути готовим до захисту країни. У своїх інтерв’ю актор розповідає, як війна змінила його світогляд: “Коли ти близько відчуваєш смерть, то одразу бачиш реальні цінності”. Він зберігає всі свої фото, відео та книги на зовнішньому жорсткому диску, який називає “своєю біографією”, але зазначає, що матеріальні речі втратили для нього значення після початку війни.
Григорій також отримав міжнародне визнання: у 2024 році він здобув нагороду на китайському кінофестивалі за одну зі своїх ролей, що стало важливим досягненням у його кар’єрі.
Григорій Бакланов зіграв понад 30 ролей у кіно і театрі, серед яких:
Його театральна кар’єра налічує десятки вистав у Новому театрі на Печерську, а нагорода на китайському кінофестивалі стала підтвердженням його таланту на міжнародній арені.
Сьогодні Григорій Бакланов – це актор, який не зупиняється на досягнутому. Він продовжує зніматися в нових проєктах, працювати в театрі та розвивати себе як особистість. Його плани включають здобуття другої освіти та участь у міжнародних кінофестивалях. Григорій залишається вірним своїм принципам, підтримуючи Україну та надихаючи інших своїм прикладом.
Його історія – це приклад того, як талант, наполегливість і любов до мистецтва можуть привести до вершин. Григорій Бакланов – це не лише Лаврін із “Спіймати Кайдаша”, а й актор із великим майбутнім, який ще не раз здивує нас своїми ролями та щирістю.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис