Дата і місце народження

Генрі Джеймс Фонда народився 16 травня 1905 року в Гранд-Айленді, штат Небраска, США. Єдина дитина Вільяма Брейса Фонди, друкаря, та Герті Воррен, домогосподарки, він ріс у заможній родині нідерландсько-англійського походження. Дитинство минало в Омасі, де юний Генрі захоплювався театром завдяки матері подруги, акторки Дороті Брандо. “Я був сором’язливим, але сцена кликала”, — згадував він.

Фонда навчався в школі Омахи, де був відмінником і спортсменом, але театр захопив його серце. У 1922-му вступив до Міннесотського університету, вивчаючи журналістику, але покинув навчання через брак грошей. Працював клерком і вантажником, поки в 20 років не приєднався до аматорського театру в Омасі. Формальної акторської освіти не мав, але вчився в трупах, гастролюючи з п’єсами. У 1928-му переїхав до Нью-Йорка, де приєднався до University Players, граючи з Джеймсом Стюартом і Маргарет Саллаван. “Сцена була моїм університетом”, — казав він.

Школа і освіта

Кар’єра Фонди — це шлях від Бродвею до голлівудської легенди. Дебют на сцені — “Гра кохання” (1925), але слава прийшла з “Фермером одружується” (1931). У Голлівуді дебютував у “Фермер бере дружину” (1935). Прорив — “Грона гніву” (1940), де Том Джоуд, бунтар із серцем, приніс першу номінацію на “Оскар”. Його щирість сяяла в “Молодому Лінкольні” (1939) і “Моїй любій Клементині” (1946).

У 1940-х Фонда служив у ВМС США, отримавши бронзову зірку за хоробрість. Після війни — “Окс-Боу” (1943) і “Фортеця Апач” (1948) з Джоном Фордом. У 1950-х він блищав у “12 розгніваних чоловіків” (1957), де його присяжний №8 став символом справедливості, і “Війні і мирі” (1956). У 1960-х-1970-х грав у вестернах (“Як підкорили Захід”, 1962) і драмах (“Одного разу на Дикому Заході”, 1968). Вершина — “На золотому озері” (1981) з Кетрін Гепберн і дочкою Джейн, що принесла йому єдиний “Оскар” за найкращу чоловічу роль.

Кар’єра

За 50 років — 85 фільмів, три номінації на “Оскар”, продюсування (“12 розгніваних”). Фонда також повернувся на Бродвей, отримавши “Тоні” за “Містера Робертса” (1950). Його стиль — стримана сила й глибока емпатія — вплинув на Де Ніро й Брандо.

Сім’я Фонди була складною, як драматичний сценарій. Перший шлюб із Маргарет Саллаван (1931-1933) розпався через кар’єру. Другий — із Френсіс Сеймур (1936-1950) — приніс доньку Джейн (1937) і сина Пітера (1940), але закінчився трагедією: Френсіс наклала на себе руки після психічного зриву. Третій шлюб із С’юзен Бланшар (1950-1956) дав доньку Емі, а четвертий — з Афдерою Франкетті (1957-1961) — був бурхливим. П’ятий шлюб із Ширлі Адамс (1965–1982) тривав до його смерті. “Я був неідеальним батьком, — зізнавався Фонда, — але любив їх усім серцем”. Джейн і Пітер стали акторами, але стосунки були напруженими: Джейн мирилася з ним лише на зйомках “Озера”. Фонда любив садівництво й малювання, ховаючись від слави в сімейному колі.

Сім’я

Генрі Фонда помер 12 серпня 1982 року в Лос-Анджелесі від серцевої недостатності у віці 77 років. Його смерть оплакували колеги й шанувальники: Джейн прийняла його “Оскар” зі сльозами. У 2025-му спадщина Фонди жива: “Грона гніву” й “12 розгніваних” транслюють на стрімінгах, а документальний “Фонда: Американський герой” (2015) розповідає його історію. Фонд його імені підтримує театри, а Джейн і Пітер (до його смерті в 2019-му) продовжували акторську династію. Фонда — вічний: його ролі вчать боротися за правду, а скромність — приклад для зірок.

Наші дні

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”