Факти про сім’ю

Майбутня акторка Емілі Блант народилася 23 лютого 1983 року в лондонському районі Вондзворт у сім’ї вчительки Джоанни Макі, яка раніше була акторкою, та адвоката Олівера Саймона Пітера Бланта. Вона була другою з чотирьох дітей: у Емілі є старша сестра Фелісіті, молодший брат Себастьян і молодша сестра Сюзанна. Її дід, генерал-майор Пітер Блант (1923–2003), був кавалером медалі Георга, а дядько Кріспін Блант – відомий британський політик і член парламенту. Сім’я Блант була тісно пов’язана, і хоча мати Емілі залишила акторську кар’єру заради виховання дітей, вона передала доньці любов до мистецтва. Ця творча атмосфера стала основою для майбутньої кар’єри Емілі.

Ранні роки: Подолання викликів і перші кроки

Емілі виросла в заможній лондонській сім’ї, але її дитинство не було безхмарним. У віці восьми років вона почала заїкатися, що стало значним викликом для сором’язливої дівчинки. Проте в 12 років учителька драматичного мистецтва запропонувала Емілі спробувати говорити іншим голосом, і цей метод допоміг їй подолати заїкання. Цей досвід не лише зміцнив її впевненість, а й підштовхнув до акторської кар’єри. Емілі навчалася в міжнародній школі-пансіоні Гартвуд Гаус, де захопилася театром, а в 16 років вступила до престижного приватного акторського коледжу, щоб поглибити свої навички.

Її улюбленими фільмами в дитинстві були «Мисливець на оленів» (1978) Майкла Чіміно та мелодрама «Дорогоцінності» (1992) Роджера Янга, що свідчить про її ранній інтерес до глибоких і драматичних історій. У 17 років Емілі взяла участь у театральному фестивалі, після чого отримала власного агента, що стало початком її професійного шляху.

Кар’єра: Від театру до Голлівуду

Емілі дебютувала на сцені в 2001 році в постановці «Королівська сім’я» в лондонському Haymarket Theatre, де зіграла разом із Джуді Денч. За роль Гвен Кавендіш вона отримала нагороду Evening Standard як найкраща нова акторка. У 2003 році відбувся її телевізійний дебют у історичній драмі «Будіка» (Королева воїнів), де вона зіграла Ізольду. Того ж року вона з’явилася в ролі Катерини Говард у драмі «Генріх VIII» та в серіалі «Війна Фойла». У 2004 році роль Тамзін у драмі «Моє літо кохання» принесла їй визнання критиків і нагороди як найкращій новій акторці від BBC і Variety. У 2005 році вона зіграла Наташу в телевізійній драмі «Дочка Гідеона», за яку отримала «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану на телебаченні.

2006–2009: Прорив у Голлівуді

Справжнім проривом для Емілі стала роль снобістської асистентки Емілі Чарлтон у фільмі «Диявол носить “Прада”» (2006) разом із Меріл Стріп і Енн Гетевей. Її яскрава гра затьмарила головних героїнь, принісши номінації на «Золотий глобус» і BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану. Entertainment Weekly назвав її «крадійкою сцен». У 2007 році вона з’явилася в таких фільмах, як «Війна Чарлі Вілсона» з Томом Генксом і Джулією Робертс, «Життя по Джейн Остін» і «Закохатися у наречену брата» зі Стівом Кареллом. У 2008 році вона зіграла в драмі «Чищення до блиску», а в 2009 році втілила королеву Вікторію в історичній драмі «Молода Вікторія», отримавши третю номінацію на «Золотий глобус» за найкращу драматичну жіночу роль.

2010–2015: Різноманітність жанрів

У 2010 році Емілі зіграла принцесу Мері в «Мандрах Гулівера» та озвучила Джульєтту в мультфільмі «Гномео та Джульєтта». У 2011 році її роль Елізи Селлас у фантастичному трилері «Змінюючи реальність» показала її здатність грати сильних і незалежних героїнь. Того ж року вона з’явилася в комедії «Риба моєї мрії», за яку отримала четверту номінацію на «Золотий глобус». У 2012 році вона зіграла Сару в «Петлі часу» разом із Джозефом Гордоном-Левіттом, а в 2014 році – сержанта Ріту Вратаскі в науково-фантастичному бойовику «На межі майбутнього» з Томом Крузом. Її вокальні здібності сяяли в мюзиклі «У темному-темному лісі» (2014), де вона зіграла дружину Булочника, отримавши п’яту номінацію на «Золотий глобус». У 2015 році роль Кейт Мейсі в трилері «Сікаріо» принесла їй ще одну номінацію на премію AACTA International Awards.

2016–нині: Вершина слави

У 2016 році Емілі зіграла Рейчел Вотсон у трилері «Дівчина у потягу», отримавши номінації на BAFTA і премію Гільдії кіноакторів США. У 2017 році вона озвучила персонажів у мультфільмах «Мій маленький поні в кіно» та «Зверокрекери». У 2018 році роль Евелін Ебботт у горорі «Тихе місце», режисером якого був її чоловік Джон Красінскі, принесла їй премію Гільдії кіноакторів за найкращу жіночу роль другого плану. Того ж року вона втілила Мері Поппінс у фільмі «Мері Поппінс повертається», отримавши шосту номінацію на «Золотий глобус». У 2020 році вона повернулася до ролі Евелін у «Тихе місце 2» і зіграла Лілі Гоутон у «Круїзі по джунглях». У 2022 році Емілі зіграла Корнелію Локк у серіалі «Англійка», а в 2023 році втілила Кетрін Оппенгеймер у фільмі «Оппенгеймер» Крістофера Нолана, отримавши номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. У 2024 році вона зіграла Джоді Морено в «Каскадерах» і озвучила єдинорога в «Уявних друзях». Серед майбутніх проєктів – «Диявол носить “Прада” 2» і «Руйнівна машина» (2025).

Особисте життя: Любов і сім’я

З 2005 по 2008 рік Емілі зустрічалася з канадським співаком Майклом Бубле. У 2009 році вона заручилася з американським актором і режисером Джоном Кразінскі, а в 2010 році вони одружилися в Італії. У подружжя є дві доньки: Гейзел Грейс (нар. 2014) і Вайолет (нар. 2016). У 2015 році Емілі отримала американське громадянство, але зберегла британське. Сім’я проживає в Лос-Анджелесі. Емілі відома своєю приватністю, але відкрито розповідає про свою боротьбу із заїканням і підтримує організації, які допомагають людям із цією проблемою.

Фільмографія (вибране)

2004: «Моє літо кохання» – Тамзін

• 2006: «Диявол носить “Прада”» – Емілі Чарлтон
• 2009: «Молода Вікторія» – королева Вікторія
• 2011: «Змінюючи реальність» – Еліза Селлас
• 2012: «Петля часу» – Сара
• 2014: «На межі майбутнього» – Ріта Вратаскі
• 2015: «Сікаріо» – Кейт Мейсі
• 2016: «Дівчина у потягу» – Рейчел Вотсон
• 2018: «Тихе місце» – Евелін Ебботт
• 2018: «Мері Поппінс повертається» – Мері Поппінс
• 2020: «Круїз по джунглях» – Лілі Гоутон
• 2023: «Оппенгеймер» – Кетрін Оппенгеймер
• 2024: «Каскадери» – Джоді Морено

Нагороди та номінації

• Золотий глобус (2007): Перемога за «Дочку Гідеона»; номінації за «Диявол носить “Прада”», «Молода Вікторія», «Риба моєї мрії», «У темному-темному лісі», «Мері Поппінс повертається», «Оппенгеймер».
• Премія Гільдії кіноакторів США (2019): Перемога за «Тихе місце»; номінації за «Дівчина у потягу», «Мері Поппінс повертається», «Оппенгеймер».
• Оскар (2024): Номінація за «Оппенгеймер».
• BAFTA (2007, 2017): Номінації за «Диявол носить “Прада”», «Дівчина у потягу», «Оппенгеймер».
• Сатурн (2012): Перемога за «Змінюючи реальність».

Підсумок

Емілі Блант – це акторка, яка поєднує талант, наполегливість і людяність. Від подолання особистих викликів до створення незабутніх образів на екрані, вона довела, що може бути одночасно зіркою Голлівуду та прикладом для наслідування. Її кар’єра продовжує розвиватися, а майбутні проєкти обіцяють ще більше вражаючих ролей. Емілі – це історія про те, як праця, сміливість і любов до мистецтва можуть змінити світ.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”