Дата і місце народження

Джессі Адам Айзенберг з’явився на світ 5 жовтня 1983 року в Асторії, районі Квінс у Нью-Йорку, США. Народжений у творчій родині з єврейськими коренями з Польщі, Росії та України, він одразу влився в ритм великого міста, де мрії про сцену народжуються на кожному кроці.

Школа і освіта

Дитинство Джессі минало в Іст-Брансвіку, Нью-Джерсі, де він відвідував місцеві школи: початкову Фрост, середні Гаммаршольд і Черчилль, а згодом старшу школу Іст-Брансвік. Шкільні роки були не найлегшими – тривожний розлад змушував його плакати щодня в першому класі, а в шостому його навіть перевели на домашнє навчання. Та сцена стала порятунком: з семи років він грав Олівера Твіста в дитячих виставах, а в 12 став дублером у бродвейській постановці “Літньої спеки та диму”. У старших класах перевівся до Професійної школи виконавських мистецтв у Манхеттені, де відкрився як актор. Замість Нью-Йоркського університету обрав Нью-скул у Грінвіч-Віллідж, де вивчав антропологію та сучасну архітектуру, зосередившись на демократії та культурному плюралізмі. Ця освіта додала його ролям глибини, ніби архітектурні креслення для душі.

Кар’єра

Кар’єра Джессі – це калейдоскоп жанрів, де інді-драми переплітаються з супергеройськими блокбастерами, а комедії – з глибокими психологічними портретами. Дебютував на ТБ у серіалі “Реальний світ” (1999–2000), а на великому екрані – головною роллю в інді-фільмі “Роджер Доджер” (2002), де завоював приз Сан-Дієго за найкращого новачка. Ранні хіти: “Кальмар і кит” (2005) з номінацією на Independent Spirit, “Пригоди в Аґленді” (2009) та “Зомбіленд” (2009), де його нервовий гумор сяяв поряд із Вуді Гаррельсоном. Прорив стався 2010-го з “Соціальною мережею” Девіда Фінчера – за роль Марка Цукерберга він отримав номінацію на Оскар, BAFTA та Золотий глобус. Далі пішли голос Блу в мультфільмах “Ріо” (2011) та “Ріо 2” (2014), ілюзіоніст Дені Атлас у франшизі “Тепер ти мене бачиш” (2013, 2016), Лекс Лютор у “Бетмен проти Супермена” (2016) – хоч ця роль і принесла “Золоту малину” за найгіршого актора другого плану, Джессі зізнався, що вона вдарила по кар’єрі. Не забував театр: написав і зіграв у п’єсах “Асунсьйон” (2011), “Ревізіоніст” (2013), “Спадок” (2015) та “Щаслива розмова” (2019). У літературі дебютував книгою оповідань “Bream Gives Me Hiccups” (2015), писав для The New Yorker. Режисерський дебют – “Коли ти закінчиш рятувати світ” (2022) з Джуліан Моур, а вершина 2024-го – “Справжній біль”, де він режисер, сценарист і актор поряд із Кіріаном Калкіном. Фільм приніс BAFTA за найкращий оригінальний сценарій, номінацію на Оскар і Золоті глоби. Загалом – понад 70 ролей, де Джессі майстерно грає “розумних диваків”, наче розкручуючи клубок власних страхів.

Сім’я

Родина – це як фундамент для Джессі: міцний, але з тріщинами минулого. Батько Баррі – професор соціології, який керував таксі й лікарнею; мати Емі Фішман – клоунеса на дитячих святах під псевдонімом Бонабіні, нині викладачка культурної чутливості в госпіталях. Дві сестри: старша Холлі – колишня дитяча зірка з реклами Pepsi, молодша Керрі (тепер Керрі Лі) – актриса, активістка за права тварин і художниця в Нью-Йорку. У 2002-му Джессі познайомився з Анною Страут на зйомках “Клубу імператора”, вони розійшлися на 2012-й, але возз’єдналися 2015-го. Одружилися 2017-го в тихій церемонії. Мають двох дітей: сина Баннера (нар. 2017), який уже знявся в камео у “Справжньому болю” як син героя Джессі, та другого малюка (стать не розголошена). Родина ділить час між Нью-Йорком і Блумінгтоном, Індіана, де Анна викладає в школі, а Джессі волонтерить у притулку для жертв домашнього насильства.

Сучасність

На 2025 рік Джессі – 41-річний митець на піку: у березні отримав польське громадянство від президента Анджея Дуди в Нью-Йорку, щоб зміцнити зв’язки між євреями та поляками (його предки з Красистава, де Холокост забрав родичів). Живе переважно в Блумінгтоні, де почувається “найкомфортніше”, балансуючи кар’єру з родиною – діти білінгвальні, а дружина надихає на творчість. Волонтерить у притулку свекрухи, зібравши майже мільйон доларів на нього. У роботі – режисура музичної комедії з Джуліан Моур і Полом Джаматті, де сам пише музику. Активіст: підтримує біженців через UNHCR, ветеранів у Theater of War, права тварин у Farm Sanctuary. Джессі уникає соцмереж (“Я в них лише 20 секунд”), грає на барабанах з восьми років і фанатіє від гурту Ween. Його життя – як його ролі: хаотичне, але щире, з нотками оптимізму.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”