Сповіщення
Чарльтон Гестон
Останні новини
ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Чарльтон Гестон - це актор-епоха, чиї ролі в біблійних епосах і sci-fi зробили його голосом долі на екрані. Його гранітне обличчя, грімкий голос і харизма втілювали героїв, що борються з богами та імперіями, надихаючи мільйони. Від Мойсея до астронавта, Гестон був мостом між Голлівудом і міфами, а його життя - це сага про славу, політику та тиху боротьбу з долею. Чарльтон Гестон (справжнє ім'я Джон Чарльз Картер) народився 4 жовтня 1923 року в Еванстоні, Іллінойс, США, у сім'ї Лілли Чарльтон і Рассела Вітфорда Картера. Батько працював на лісопилці, і раннє дитинство пройшло в сільській ідилії Мічигану, де малий Чарльтон полював і рибалив, формуючи любов до природи й незалежності.
Школа і освіта
Освіта Гестона була класичною, але перерваною війною. Він навчався в New Trier High School у Вілметті, де виграв стипендію на драматичний курс у Northwestern University (1941–1942). Там він зустрів майбутню дружину Лідію Кларк і знявся в студентському фільмі “Peer Gynt”. Війна покликала: у 1944-му вступив до ВПС США, служив радистом на Алеутських островах. Після демобілізації повернувся до театру, керуючи з Лідією театром в Ашвілі, але справжня школа – Нью-Йорк, Бродвей і телевізійні драми 50-х. “Я вчився не ролям, а тому, як бути голосом історії”, – казав він, покладаючись на природний талант і дисципліну.
Мойсей від сина. У “The Ten Commandments” немовля Мойсея грав його тримісячний син Фрейзер – Де Мілль “кастинг” зробив сімейним, а Гестон жартував: “Він украв мою роль з пелюшок”.
Кар’єра
Кар’єра Гестона – це грандіозний епос із понад 100 фільмами, де він грав богів, пророків і бунтарів. Дебют – 1941-й, студентський фільм, але прорив у Голлівуді – “Dark City” (1950). У 1952-му Сесіл Б. Де Мілль обрав його на роль у “The Greatest Show on Earth” (Оскар за найкращий фільм). Злет – біблійні блокбастери: Мойсей у “The Ten Commandments” (1956), де його “Нехай мій народ іде!” стало легендарним. “Ben-Hur” (1959) приніс “Оскар” за головну роль – гонки на колісницях досі вражають.
60-ті – вершина: “El Cid” (1961), “55 Days at Peking” (1963), Мікеланджело в “The Agony and the Ecstasy” (1965). Sci-fi додав свіжості: Тейлор у “Planet of the Apes” (1968), “The Omega Man” (1971), “Soylent Green” (1973). Режисерські спроби – “Antony and Cleopatra” (1972), “Mother Lode” (1982). Пізні ролі: “True Lies” (1994), “Tombstone” (1993). Театр і ТБ – “Julius Caesar”, “Macbeth”. Політика: президент Гільдії акторів (1965-1971), марші за права з Мартіном Лютером Кінгом. Загалом – “Оскар”, 3 “Золоті глобуси”, “Еммі”, Медаль свободи (2003).
NRA як пристрасть. Президент NRA (1998-2003), Гестон тримав рушницю з фразою “З моїх холодних мертвих рук” – символ для одних, контроверсія для інших.
Сім’я
Сімейне життя Гестона – зразок вірності в хаотичному Голлівуді. Зустрів Лідію Кларк у Northwestern, одружилися 17 березня 1944-го в Грінсборо – шлюб тривав 64 роки до його смерті. Син Фрейзер Кларк (1955, режисер, грав немовля Мойсея в “Заповітах”), усиновлена дочка Холлі Енн (1961). Були й молодші сестра Лілла та брат Алан від першого шлюбу батьків. Гестон називав Лідію “моїм компасом”, а дітей – “моїм спадком”. Дружба з Орсоном Веллсом і Марлоном Брандо додавала блиску, але сім’я була його тихою фортецею.
Марш з Кінгом. У 1963-му йшов пліч-о-пліч з Мартіном Лютером Кінгом у Вашингтоні за права, доводячи: Гестон був лібералом, перш ніж стати консерватором.
Наші дні
Чарльтон Гестон пішов з життя 5 квітня 2008 року в Беверлі-Гіллз, Каліфорнія, у 84 роки від пневмонії, ускладненої хворобою Альцгеймера (діагноз 2002-го). Останні роки – боротьба з недугою, але він тримав гідність: “Я йду з піднятою головою”. Спадщина – ролі, що вкарбувались у культурі, від “Ben-Hur” до “Planet of the Apes”, зірка на Алеї слави (1960), Медаль Кеннеді-центру. Гестон надихає: його голос досі лунає в епохах, нагадуючи, що справжні герої не вмирають.
Відмова від дублерів. У “Ben-Hur” сам керував колісницею в гонках – ризикнув життям, бо “герой не ховається за трюками”.
Таємниця Сфінкса. У документальному “The Mystery of the Sphinx” (1993) підтримував теорію про давніше походження Сфінкса, ніж прийнято – його любов до історії вийшла за екран.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
