Ранні роки: Від танців до сцени

Майбутня акторка Кетрін Зета-Джонс народилася 25 вересня 1969 року в місті Свонсі, Уельс, Велика Британія, і виросла в сусідньому містечку Мамблз. Її батько, Девід Джеймс «Дай» Джонс, володів фабрикою солодощів, а мати, Патриція Фейр, була швачкою ірландсько-католицького походження. Ім’я Кетрін походить від її бабусі по материнській лінії, а «Зета» – від бабусі по батьковій лінії, названої на честь корабля, на якому плавав її прадід. У Кетрін є два брати: старший Девід (1967) і молодший Ліндон (1972), який працює в її продюсерській компанії.

З дитинства Кетрін була гіперактивною, тож у чотири роки мати віддала її до школи танців Гейзел Джонсон, де вона опанувала балет і чечітку. У 11 років вона виграла національний конкурс із чечітки, виконуючи пісню Ширлі Бессі, а її талант помітили місцеві ЗМІ. Сім’я Кетрін не була заможною, але виграш у 100 000 фунтів у бінго змінив їхнє життя, дозволивши оплатити її уроки танців і акторські заняття. У школі Дамбартон Хаус у Свонсі вона брала участь у театральних виставах, а в 10 років зіграла головну роль у постановці «Енні» в місцевому театрі.

У 15 років Кетрін покинула школу, щоб приєднатися до турне мюзиклу «Піжамна гра», а в 17 отримала проривну роль у лондонському Вест-Енді в мюзиклі «42-га вулиця». Спочатку вона була другою дублеркою головної героїні, але одного вечора, коли зірка і перша дублерка захворіли, Кетрін отримала роль Пеггі Сойєр і виконувала її протягом двох років. У 1989 році вона зіграла Мей Джонс у постановці «Вулична сцена» Англійської національної опери.

Початок кар’єри: Від телевізійної слави до Голлівуду

Першою екранною роллю Кетрін став французько-італійський фільм «1001 ніч» (1990), де вона зіграла Шехерезаду, але стрічка не мала успіху. Справжній прорив настав у 1991-1993 роках, коли вона зіграла Маріетт Ларкін у британському комедійно-драматичному серіалі «Милі бруньки травня» на ITV. Ця роль зробила її однією з найпопулярніших телевізійних акторок Великої Британії, але водночас закріпила за нею образ «милої дівчини», від якого вона прагнула позбутися.

Щоб уникнути стереотипів, Кетрін переїхала до Лос-Анджелеса в середині 1990-х. Спочатку їй було складно пробитися в Голлівуд, і вона знімалася в телефільмах, таких як «Повернення на батьківщину» (1994) і «Катерина Велика» (1995), де зіграла головну роль російської імператриці. Її гра в мінісеріалі «Титанік» (1996) привернула увагу Стівена Спілберга, який порекомендував її режисеру Мартіну Кемпбеллу для фільму «Маска Зорро» (1998). Роль Елени Монтеро поряд із Антоніо Бандерасом і Ентоні Гопкінсом стала її голлівудським проривом, принісши міжнародну славу.

Розквіт кар’єри: Оскар і великі ролі

Після «Маски Зорро» Кетрін утвердилася в Голлівуді, зігравши у трилері «Пастка» (1999) із Шоном Коннері та в хорорі «Привид будинку на пагорбі» (1999) з Ліамом Нісоном. У 2000 році вона зіграла дружину наркоторговця в оскароносному «Трафіку» Стівена Содерберга, отримавши номінацію на «Золотий глобус». Того ж року вона вийшла заміж за актора Майкла Дугласа, з яким познайомилася на кінофестивалі в Довілі в 1998 році.

Найвизначнішим моментом у кар’єрі Кетрін стала роль Велми Келлі в мюзиклі «Чикаго» (2002). Її вокал, танці та харизма принесли їй «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, а також премії BAFTA, SAG і Critics’ Choice. Вона стала першою і єдиною валлійською акторкою, яка отримала цю нагороду. Фільм зібрав понад 300 мільйонів доларів у прокаті, а Кетрін, вагітна другою дитиною, виступила на церемонії «Оскар» із піснею «I Move On».

Протягом 2000-х Кетрін знімалася в успішних проєктах: романтичній комедії «Нестерпна жорстокість» (2003) з Джорджем Клуні, «Терміналі» (2004) Стівена Спілберга з Томом Генксом, «Дванадцять друзів Оушена» (2004) і «Легенда Зорро» (2005). Її кар’єра сповільнилася в кінці 2000-х, коли вона взяла перерву, щоб зосередитися на сім’ї та здоров’ї, але вона повернулася з тріумфом у 2009 році, дебютувавши на Бродвеї в мюзиклі «Маленька нічна музика» разом із Анджелою Ленсбері. За роль Дезіре Армфельдт вона отримала премію Tony у 2010 році.

Останні роки: Телебачення і нові горизонти

У 2010-х Кетрін стала більш вибірковою у виборі ролей, віддаючи перевагу сімейному життю в Бермуді. Вона зіграла в мюзиклі «Рок на віки» (2012), бойовику «Червоне 2» (2013) і комедії «Татова армія» (2016). У 2017 році вона повернулася на телебачення, зігравши Олівію де Гевіленд у серіалі «Ворожнеча: Бетт і Джоан», отримавши схвальні відгуки. У 2018-2019 роках вона виконала головну роль у серіалі «Королева Америки» на Facebook Watch, а в 2022 році зіграла Мортішу Аддамс у серіалі Netflix «Венздей», що став одним із найпопулярніших шоу платформи. У 2022-2023 роках вона з’явилася в серіалі Disney+ «Національний скарб: На межі історії», де її гру назвали «найкращою частиною шоу».

Окрім акторства, Кетрін запустила власну лінію декору для дому Casa Zeta-Jones на QVC у 2017 році, пропонуючи постільну білизну, рушники та килими. Вона також активно займається благодійністю, підтримуючи Elizabeth Glaser Pediatric AIDS Foundation і Motion Picture and Television Fund. У 2010 році її удостоїли звання Командора Ордена Британської імперії (CBE) за внесок у кіно та благодійність.

Особисте життя: Любов, сім’я і боротьба

Кетрін вийшла заміж за Майкла Дугласа 18 листопада 2000 року на розкішній церемонії в Нью-Йорку, де співала її подруга, валлійська співачка Бонні Тайлер. Подружжя має двох дітей: сина Ділана Майкла (2000) і доньку Керіс Зету (2003). Цікаво, що Кетрін і Майкл народилися в один день – 25 вересня, з різницею в 25 років. Вони також є мачухою і вітчимом для Камерона, сина Майкла від попереднього шлюбу. Їхній шлюб пережив складні періоди, зокрема боротьбу Майкла з раком і тимчасове розлучення в 2013 році, але вони примирилися і залишаються разом.

Кетрін відкрито розповідає про свою боротьбу з біполярним розладом другого типу, діагностованим у 2011 році. Вона двічі проходила лікування в реабілітаційних центрах (2011 і 2013), наголошуючи, що розлад можна контролювати. Її відвертість допомогла багатьом людям звернутися по допомогу. Кетрін також підтримує здоровий спосіб життя, займаючись йогою, медитацією та дотримуючись збалансованої дієти.

Підсумок

Кетрін Зета-Джонс – це втілення валлійської душі та голлівудського блиску. Від дитячих виступів у Свонсі до «Оскара» за «Чикаго», вона довела, що талант і наполегливість можуть підкорити будь-які вершини. Її здатність поєднувати кар’єру, сім’ю, благодійність і боротьбу з особистими викликами робить її надихаючою постаттю. Кетрін продовжує сяяти на екрані та поза ним, залишаючись іконою, яка пишається своїм корінням і надихає мільйони.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”