Ранні роки та родина: Народжена для сцени

Майбутня модель Катрін Фаб’єн Дорлеак народилася 22 жовтня 1943 року в Парижі, в сім’ї акторів Моріса Дорлеака та Рене Сімоно. Її дитинство пройшло в атмосфері мистецтва, адже театр і кіно були невід’ємною частиною життя родини. У Катрін було три сестри – Даніель, Франсуаза та Сільві, і всі вони обрали акторську кар’єру. Найвідомішою була Франсуаза Дорлеак, старша сестра Катрін, яка трагічно загинула в автокатастрофі 1967 року у віці 25 років. Ця втрата стала важким ударом для Катрін і вплинула на її життя та кар’єру.

Сім’я Дорлеак жила на бульварі Мюрат у 16-му окрузі Парижа. Дівчат виховували в дусі високої культури: їх навчали музики, танців, іноземних мов і гарних манер. Катрін закінчила престижний ліцей Жан-де-ла-Фонтен, але її справжньою школою стало кіно. Вона взяла псевдонім «Деньов» – дівоче прізвище матері – щоб відрізнитися від сестри Франсуази, яка вже здобувала популярність як актриса.

Особисте життя Катрін завжди було оповите таємницею. Вона була одружена лише раз – із 1965 по 1972 рік за фотографом Девідом Бейлі. У неї двоє дітей: син Крістіан Вадим (нар. 1963) від режисера Роже Вадима та дочка К’яра Мастроянні (нар. 1972) від актора Марчелло Мастроянні. Обоє дітей пішли стопами матері, обравши акторську професію. Катрін має п’ятеро онуків: троє від Крістіана та двоє від К’яри. У 2006 році актриса зізналася, що має молодшого на 25 років партнера, але його ім’я так і залишилося таємницею, що лише підтверджує її любов до приватності.

Початок кар’єри: Від скромних ролей до зіркового статусу

Катрін дебютувала в кіно у 13 років, знявшись у драмі Андре Юнебеля «Гімназистки» (1957). Тоді вона ще використовувала своє справжнє ім’я – Катрін Дорлеак. Її молодша сестра Сільві також з’явилася в цьому фільмі, але саме Катрін привернула увагу режисерів своєю ніжною красою та природною харизмою. У 17 років вона познайомилася з режисером Роже Вадимом, який став її першим великим коханням і від якого народився її син Крістіан. Вадим ввів юну Катрін у світ богемного життя, але вона залишалася скромною і зосередженою на кар’єрі.

Справжній прорив стався 1964 року, коли Катрін зіграла головну роль у мюзиклі Жака Демі «Шербурзькі парасольки». Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, а образ юної Женев’єви, яка страждає від розлуки з коханим, зробив Деньов зіркою світового масштабу. Її тендітна краса та емоційна гра підкорили глядачів, а пісні з фільму стали культовими.

Наступного року Катрін закріпила успіх, знявшись у психологічному трилері Романа Поланського «Відраза» (1965). Цей фільм, перший англомовний проєкт режисера, показав її здатність перевтілюватися в складних, багатогранних персонажів. Її героїня Керол – молода жінка, яка бореться з психічними розладами, – стала однією з найяскравіших ролей у кар’єрі актриси.

Золоті роки: Від Нової хвилі до світової слави

1960-ті та 1970-ті роки стали піком кар’єри Деньов. Вона стала однією з ключових фігур французької Нової хвилі, співпрацюючи з такими режисерами, як Франсуа Трюффо, Луїс Бунюель і Жак Демі. У 1967 році вона знялася разом із сестрою Франсуазою у мюзиклі «Дівчата з Рошфора», де їхній дует сестер Гарньє став справжньою окрасою фільму. Трагічна загибель Франсуази того ж року затьмарила успіх картини, але Катрін продовжила працювати, присвячуючи себе мистецтву.

У 1970 році Деньов зіграла у фільмі Бунюеля «Трістана», де її холодна елегантність ідеально доповнила сюрреалістичний стиль режисера. А в 1980 році роль у драмі Трюффо «Останнє метро» принесла їй премію «Сезар» за найкращу жіночу роль. У цій картині Катрін зіграла актрису, яка керує театром у окупованому Парижі, демонструючи силу духу та внутрішню боротьбу.

Її співпраця з Жаком Демі продовжилася у казковому фільмі «Шкіра віслюка» (1970), де вона зіграла принцесу, що стала культовим образом для багатьох поколінь. У 1983 році Деньов отримала ще одну номінацію на «Сезар» за роль у трилері «Голод», де вона зіграла вампірку разом із Девідом Бові та С’юзен Сарандон. Цей фільм показав її готовність експериментувати з жанрами та ролями.

Пізня кар’єра: Нев’януча зірка

Катрін Деньов не зупинилася на досягнутому, продовжуючи активно зніматися у XXI столітті. У 2001 році вона з’явилася в мюзиклі Франсуа Озона «8 жінок», де разом із Ізабель Юппер, Еммануель Беар і Фанні Ардан створила незабутній ансамбль. Фільм отримав нагороди на Берлінському кінофестивалі та став ще одним доказом її акторської майстерності.

У 2008 році вона зіграла в драмі Арно Деплешена «Різдвяна казка», де її героїня, хвора на лейкемію, стикається зі складними сімейними стосунками. У 2019 році Деньов знялася у фільмі Андре Тешіне «Прощання з ніччю», де зіграла бабусю, яка намагається врятувати онука від радикалізації. Того ж року вона зіграла у сімейній драмі «З днем народження», підтверджуючи свою здатність залишатися актуальною в будь-якому віці.

У 2019 році Катрін пережила ішемічний інсульт, але швидко відновилася і повернулася до роботи, демонструючи неймовірну силу духу. Її роль у фільмі «Правда» (2019) Хірокадзу Корееди, де вона зіграла легендарну актрису зі складними стосунками з донькою, отримала схвальні відгуки критиків.

Підсумок: Вічна зірка

Катрін Деньов – це більше, ніж актриса. Вона – символ епохи, втілення французької культури та кінематографу. Її кар’єра – це історія про талант, наполегливість і вміння залишатися собою. Від юної дівчини в «Шербурзьких парасольках» до зрілої актриси в «Правді», вона продовжує надихати режисерів, акторів і глядачів у всьому світі. Її життя – це мистецтво, яке вона створює як на екрані, так і поза ним, залишаючись загадкою, яку хочеться розгадувати знову і знову.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”