Дитинство та юність: Творча династія та бунтівна натура

Майбутній актор Алфі Еван Аллен народився 12 вересня 1986 року в районі Гаммерсміт, Лондон, Великобританія, в сім’ї, де мистецтво було способом життя. Його мати, Елісон Оуен, – відома кінопродюсерка, яка працювала над такими фільмами, як «Єлизавета» (1998). Батько, Кіт Аллен, – актор, комік і сценарист, відомий ролями в стрічках Денні Бойла, таких як «На мілині» та «На голці». Старша сестра Алфі, співачка Лілі Аллен, прославилася своїм дебютним альбомом Alright, Still, у якому пісня «Alfie» була присвячена її братові. У тексті пісні Лілі з гумором критикує юного Алфі за його ледарство та захоплення комп’ютерними іграми, що відображає їхні жартівливі, але близькі стосунки. Дядько Алфі, Кевін Аллен, також актор і режисер, а співак Сем Сміт є його троюрідним братом.

Дитинство Алфі було позначене творчою атмосферою, але також і труднощами. Він навчався в кількох престижних школах: Windlesham House School у Сассексі, Embley Park School поблизу Ромсі, St John’s College у Портсмуті та Fine Arts College у Гампстеді, де здобув середню освіту (A-levels). Однак у юності Алфі мав репутацію бунтаря.

За даними Daily Mail, у нього діагностували синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), і він був одним із перших у Великобританії, кого лікували риталіном. У підлітковому віці він мав проблеми з наркотиками, що призводило до виключень зі шкіл. Попри ці виклики, підтримка сім’ї та його власна рішучість допомогли йому знайти свій шлях у акторстві.

Перший професійний досвід Алфі отримав у 12 років, зігравши епізодичну роль у комедійному шоу Channel 4 You Are Here (1998), створеному Меттом Лукасом і Девідом Волліамсом. Того ж року він разом із сестрою Лілі з’явився у фільмі «Єлизавета», спродюсованому їхньою матір’ю. Ці ранні ролі стали першими кроками до його майбутньої кар’єри.

Сім’я: Творчі зв’язки та особисте життя

Сім’я Алфі Аллена відіграла ключову роль у його становленні. Його батьки, Елісон і Кіт, хоча й розлучилися, коли Алфі був молодим, створювали атмосферу, де мистецтво було на першому плані. Лілі Аллен, його старша сестра, не лише підтримувала брата, а й додала йому популярності завдяки своїй пісні «Alfie». Попри жартівливі звинувачення в ледарстві, Лілі завжди тепло відгукувалася про брата, а їхня співпраця в «Єлизаветі» стала символом їхньої близькості.

Особисте життя Алфі було менш стабільним, ніж його кар’єра. З 2007 по 2014 рік він мав стосунки з акторкою Джеймі Вінстон, дочкою актора Рея Вінстона. Пара заручилася в 2008 році, але весілля так і не відбулося, і вони остаточно розійшлися в 2014-му після кількох спроб примирення. У 2016 році Алфі почав зустрічатися з американською діджейкою та моделлю Еллі Тейлз. У жовтні 2018 року в них народилася дочка Арроу, про що Алфі оголосив в Instagram. Їхні стосунки тривали до 2019 року, але Алфі залишається відданим батьком.

Алфі відомий своєю дружбою з колегами по «Грі престолів», зокрема з Айваном Реоном, Кітом Гарінгтоном і Річардом Медденом. Він також палкий фанат футбольного клубу «Арсенал», тоді як його батько вболіває за «Фулгем».

Кар’єра: Від театру до світової слави

Кар’єра Алфі Аллена почалася з невеликих ролей у фільмах і телесеріалах. Після дебюту в «Єлизаветі» він з’явився в таких стрічках, як «Агент Коді Бенкс 2: Пункт призначення – Лондон» (2004), режисером якого був його дядько Кевін Аллен, і «Спокута» (2007) із Джеймсом МакЕвоєм і Кірою Найтлі. У 2008 році він зіграв у мінісеріалі BBC Casualty 1907, втіливши образ юного Ноббі Кларка. Того ж року Алфі отримав значну роль у театральній постановці «Еквус», замінивши Деніела Редкліффа в національному турі Великобританії. Його сміливе виконання, зокрема сцени з оголеною появою на сцені, привернуло увагу критиків.

Справжній прорив стався в 2011 році, коли Алфі отримав роль Теона Грейджоя в «Грі престолів». Спочатку він пробувався на роль Джона Сноу, але режисерський склад побачив у ньому ідеального кандидата для складного образу Теона – амбітного, але розірваного між вірністю та особистими прагненнями спадкоємця Залізних островів. Щоб підкреслити відчуженість свого персонажа від батька, Балона Грейджоя (Патрік Малахайд), Алфі уникав спілкування з колегою поза знімальним майданчиком, що додало їхнім сценам автентичності. Його гра отримала високу оцінку, а в 2019 році принесла номінацію на «Еммі» за найкращу роль другого плану.

Паралельно з «Грою престолів» Алфі активно знімався в кіно. У 2012 році він зіграв у британському трилері «Ув’язнення», а в 2014-му – Іосефа Тарасова у «Джоні Віку», де його персонаж став каталізатором подій фільму. У 2018 році Алфі з’явився в ролі Лінча в «Хижаку», а в 2019-му зіграв Фінкеля в оскароносній чорній комедії Тайки Вайтіті «Кролик Джоджо» та Джона Кайта в «Як збудувати дівчину».

У 2016 році Алфі взяв участь у документальному проєкті History Channel Football: A Brief History, де досліджував історію футболу, демонструючи свою пристрасть до цього виду спорту. Того ж року він зіграв у мінісеріалі BBC Two Close to the Enemy та приєднався до лондонської постановки п’єси Джессі Айзенберга The Spoils. У 2020 році він зіграв Бретта Коллінза в кримінальній драмі ITV White House Farm, а в 2022-му дебютував на Бродвеї в п’єсі Мартіна МакДонаха Hangmen, отримавши номінацію на премію «Тоні» за роль другого плану. Того ж року Алфі зіграв Джока Льюїса в серіалі BBC One SAS: Rogue Heroes. У 2024 році його роль терориста Тімоті МакВея у фільмі McVeigh отримала схвальні відгуки після прем’єри на Tribeca Film Festival.

Підсумок

Алфі Еван Аллен – це актор, чий шлях до слави був сповнений як особистих, так і професійних викликів. Від ролей у сімейних проєктах до міжнародного визнання завдяки «Грі престолів» і «Кролику Джоджо», він довів, що талант і наполегливість здатні подолати будь-які перешкоди. Його артистична сім’я, любов до театру та відданість складним ролям роблять його однією з найцікавіших постатей сучасного кіно. Алфі продовжує вражати своєю універсальністю, а його майбутні проєкти, такі як McVeigh, обіцяють ще більше розкрити його потенціал.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”