В’ячеслав Соломка - ведучий з душею оповідача, чий голос став саундтреком для тисяч, що прокидаються під його розмови. Від студентських репетицій до програм про натхнення: його шлях - це тиха симфонія, де ефір оживає, ніби сцена в серці міста, а кожна історія - ковток натхнення в буденності. Інформації про В’ячеслава Соломку не дуже багато - він фігура скромна, без скандалів чи надмірної публічності, тож біографія виходить стислою, але щирою, на основі відомих фактів з медіаархівів.
28 липня 1988 року, під літнім сонцем Лева, у динамічному серці Києва – місті, де мрії народжуються на пагорбах, – з’явився на світ В’ячеслав Соломка. Лев за знаком зодіаку, він з дитинства вбирав столичну ауру: театри, радіо, перші ефіри в уяві, ніби сцена, що кличе до мікрофона.
Шкільні роки пройшли в київській школі №29 – типовому ритмі уроків і перших мрій про великий світ, де, ймовірно, зародилася любов до слова серед однокласників і шкільних свят. У 2005 році, щойно закінчивши школу, В’ячеслав вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого – елітного вишу для майбутніх зірок медіа. Тут, серед лекцій про драму ефіру та майстер-класів з ведення, теорія ожила в практиці: диплом став пропуском у світ радіо, де талант оповідача відточується, як інструмент у руках майстра.
Кар’єра В’ячеслава – це тихий злет від студентських ефірів до професійних студій, з фокусом на радіохвилях. Початок припав на 2000-ні: після вишу – перші кроки в радіомедіа, де голос став його візитівкою. Сьогодні – ведучий на Українському радіо, де програми про людей і натхнення роблять його голосом ранку: розмови, що надихають, ніби кава з видом на Поділ. Також асоціюється з програмою «Людина на мільйон» на Київ FM, де історії успіху переплітаються з гумором – стиль спокійний, але чарівний, з акцентом на людському факторі. У 37 років кар’єра – як київська мелодія: не гучна, але запам’ятовується, без яскравих скандалів, зате з теплом для слухачів.
В’ячеслав оберігає родинний затишок від софітів, де приватне – як закритий ефір для чужих вух. Деталі про батьків чи близьких лишаються в тіні: народжений у київській сім’ї, ймовірно, з творчими коренями, що виростили сина з душею ведучого. Заміжжя, діти? Ці сторінки порожні в публічних джерелах – у 37 років фокус на кар’єрі, де баланс з особистим – свідомий вибір, як пауза в ефірі. “Сім’я – це моя тиха підтримка”, – мабуть, його девіз, де близькі – невидимі, але міцні опори в столичному ритмі.
Сьогодні В’ячеслав Соломка продовжує линути в ефірі Українського радіо та Київ FM, де програми надихають на нові мрії, а голос – як знайомий мотив у буденний день. Живе в Києві, ближче до студій і серця подій, де мікрофон – не робота, а покликання. У 2025-му – у тіні мейнстріму ТБ, але з лояльною аудиторією в радіоефірі, де розмови про успіх стають мостом до слухачів. Інформації справді обмаль, тож портрет – ескіз з теплом, загадковий, як ненаписаний сценарій.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис