Ранні роки: Дитинство та юність

Майбутня акторка Світлана Ходченкова народилася 21 січня 1983 року в Москві, Росія. Її дитинство пройшло в місті Желєзнодорожний (нині район Балашихи), де вона жила з матір’ю, Тетяною Володимирівною, після розлучення батьків, коли Світлані було два роки. Мати виховувала доньку самотужки, працюючи на будівництві, прибиральницею та двірником, щоб забезпечити сім’ю. Попри труднощі, вона підтримувала мрії Світлани про акторство. У 2025 році Тетяна Володимирівна керує власною будівельною бригадою, що стало можливим завдяки успіху доньки.

У школі Світлана була тихою та сором’язливою, її називали «зубрилкою» та «чудачкою». У 7 років вона мріяла стати акторкою, але після невдалого кастингу задумалася про професію ветеринара. Однак хімія та біологія виявилися складними, а страх крові остаточно перекреслив цю ідею. У старших класах, за порадою матері, Світлана вступила до модельної школи при Домі моди В’ячеслава Зайцева. У 16 років вона підписала контракт із модельним агентством і пів року працювала в Японії, заробивши перші гроші, які витратила на встановлення домашнього телефону.

Після школи Світлана вступила до Інституту світової економіки, але покинула його через кілька місяців, перевівшись на факультет реклами. Проте й там вона не затрималася, зрозумівши, що її покликання – акторство. У 2001 році вона вступила до Театрального інституту імені Бориса Щукіна на курс Михайла Борисова, який закінчила в 2005 році. На вступному іспиті вона читала байку «Звірі на полюванні», що вразила викладачів.

Кар’єра: Від дебюту до міжнародного визнання

Ще на першому курсі Щукінського училища Світлану помітив режисер Станіслав Говорухін, який шукав акторку на головну роль у фільмі «Благословіть жінку» (2003). Її природна краса та щирість ідеально підійшли для образу Віри, дружини командира-червоноармійця. Дебют став тріумфальним: Світлана отримала номінацію на премію «Ніка» за найкращу жіночу роль, а також призи на кінофестивалях «Стожари» в Києві та «Література і кіно» в Гатчині. Цікаво, що на момент кастингу Світлана важила понад 70 кг через адаптацію до студентського життя. Після зйомок вона скинула 20 кг, що викликало невдоволення Говорухіна, який вважав її попередню зовнішність більш автентичною.

Шлях до популярності

Після успіху дебюту Світлана отримала ролі в серіалах «Мисливці за іконами» (2004, Неждана), «Карусель» (2004, Тамара Онєгіна) і «Талісман кохання» (2005, ясновидиця Кассандра), який приніс їй перше масове визнання. У 2005 році вона зіграла в іншому фільмі Говорухіна «Не хлібом єдиним» (Надія Дроздова) і мелодрамі «Самотність кохання». Її роботи в серіалах «Моя Пречистенка» (Агнія) і «Ріелтор» (Маша) зміцнили її репутацію.

У 2007-2009 роках Світлана знялася в картинах «Нульовий кілометр» (Аліна), «Мала Москва» (Віра Свєтлова, приз за найкращу жіночу роль на Фестивалі польських фільмів у Гдині) і комедії «Реальний тато» (Людмила). Її співпраця з режисером Марюсом Вайсбергом у трилогії «Любов у великому місті» (2009-2013, Настя) разом із Вірою Брежнєвою, Анастасією Задорожною та Володимиром Зеленським стала комерційно успішною.

Голлівуд і міжнародні проєкти

У 2011 році Світлана дебютувала в Голлівуді, зігравши розвідницю Ірину в трилері «Шпигун, вийди геть!» разом із Гері Олдманом і Бенедиктом Камбербетчем. Вона самостійно записала проби для ролі Гадюки у фільмі «Росомаха: Безсмертний» (2013) і була затверджена студією Fox. Робота з Г’ю Джекманом стала для неї новим досвідом, хоча спільних сцен було небагато. Попри труднощі з американським акцентом, її виступ отримав схвальні відгуки. Світлана вирішила не залишатися в Голлівуді, обираючи баланс між російськими та міжнародними проєктами.

Подальші успіхи

У 2011-2012 роках Світлана зіграла в серіалі «Метод Лаврової» (Катерина Лаврова), комедії «Службовий роман. Нині» (Людмила Калугіна) і фільмі «П’ять наречених» (Настя). Її роль у серіалі «Короткий курс щасливого життя» (2012, Саша Усова) режисера Валерії Гай Германіки стала викликом через контраст із її власним характером. У 2013-2016 роках вона знялася в історичних картинах «Василиса» (Василиса Кожина, приз Пхеньянського кінофестивалю), «Вікінг» (Ірина) і «Кривава леді Баторі» (Єлизавета Баторі).

У 2018 році Світлана отримала премію «Золотий орел» за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі «Довлатов», де зіграла подругу письменника. Її роботи в серіалах «Домашній арешт» (2018, Ілона) і «Секта» (2019, Ліля Ісакова) показали її здатність перевтілюватися в різнопланові образи. У 2020 році вона зіграла саблистку в спортивній драмі «На вістрі», для якої опанувала фехтування, а в 2021 році виступила продюсеркою і виконавицею головної ролі в картині «Інше ім’я».

У 2023 році Світлана знялася в серіалі Федора Бондарчука «Актриси» (Поліна) і зіграла Анну Кареніну в серіалі Netflix «Анна К» (2024), що стало сучасною інтерпретацією роману Толстого. У 2025 році вона з’явилася у фільмах «Пророк. Історія Олександра Пушкіна» (Авдотья Голіцина) і «Волшебник Изумрудного города» (Бастинда).

Театр і кліпи

Паралельно з кіно Світлана грала в антрепризах Незалежного театрального проєкту: «Госпіталь „Мулен Руж“» (2005), «Дід Мороз – негідник» (2006), «Театр за правилами і без» (2008) і «Історія кохання» (2014). Вона також знялася в кліпах «Літо завжди!» («Дискотека Аварія»), «Осколки пам’яті» (Тимур Родрігез) і «Екстаз» («Ленінград»), де її смілива роль викликала ажіотаж.

Особисте життя: Шлюби та романи

13 грудня 2005 року Світлана вийшла заміж за актора Володимира Яглича, з яким познайомилася в Щукінському училищі. Вони разом знімалися в серіалі «Тихий московський дворик» (2002). Шлюб тривав до 2010 року, розпавшись через чутки про невірність Яглича. Під час шлюбу Світлана взяла прізвище Яглич, але в кіно використовувала дівоче.

З 2011 року вона зустрічалася з бізнесменом Георгієм Петришиним. У травні 2015 року він зробив їй пропозицію на сцені театру, але в лютому 2016 року пара розійшлася. У 2016 році в ЗМІ з’явилися чутки про роман із актором Дмитрієм Малашенком, але вони не підтвердилися. У 2018 році Світлану бачили з Петришиним на Балі, але про відновлення стосунків інформації немає. Станом на 2025 рік Світлана не коментує своє особисте життя, зосереджуючись на кар’єрі.

Благодійність і суспільна діяльність

Світлана є членкинею Спілки кінематографістів Росії та партії «Єдина Росія». Вона брала участь у модних показах L’Oréal у Парижі (2019) разом із Хелен Міррен і Євою Лонгорією. Інформація про її благодійну діяльність обмежена, але вона підтримує культурні проєкти та популяризацію російського кінематографа.

Статки та вплив

Станом на 2025 рік статки Світлани Ходченкової оцінюються в 3-5 мільйонів доларів, зароблені завдяки зйомкам у кіно, серіалах, кліпах і рекламі (L’Oréal, Avon, ВТБ). Вона є однією з найзатребуваніших російських акторок, знімаючись у 3-5 проєктах щороку. Її фільми, такі як «Любов у великому місті» та «Вікінг», зібрали мільйони в прокаті, а голлівудські ролі зміцнили її міжнародний статус.

Виклики та сучасність

Світлана зіткнулася з критикою за участь у базі «Миротворець» через політичну позицію, але це не вплинуло на її кар’єру. Вона продовжує активно зніматися, поєднуючи комерційні проєкти («Однокласниці», «Любов у великому місті») з авторським кіно («Довлатов», «Анна К»). У 2025 році Світлана зосереджена на нових ролях, зокрема в історичних і фантастичних проєктах, і залишається однією з найяскравіших зірок російського кінематографа.

Підсумок

Світлана Ходченкова – акторка, чий талант і харизма дозволили їй пройти шлях від модельного подіуму до голлівудських екранів. Її ролі в «Благословіть жінку», «Росомаха: Безсмертний» і «Довлатов» демонструють діапазон від ніжних героїнь до складних драматичних образів. Попри виклики в особистому житті та індустрії, вона залишається символом професіоналізму та жіночності, надихаючи мільйони шанувальників.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”