Дитинство та юність

Майбутній письменник Стівен Едвін Кінг народився 21 вересня 1947 року в Портленді, штат Мен, США. Його дитинство було непростим: коли Стівену було два роки, батько, Дональд Кінг, покинув сім’ю, залишивши матір, Неллі Рут Піллсбері, самотньою з двома синами – Стівеном і його старшим братом Девідом. Неллі працювала на кількох роботах, щоб прогодувати дітей, а сім’я часто переїжджала між штатами Мен, Вісконсин і Коннектикут. Ці переїзди та відчуття нестабільності вплинули на уяву юного Стівена, який знаходив розраду в читанні коміксів, фантастики та жахів.

У дитинстві Кінг захоплювався творами Г. Ф. Лавкрафта, Едгара По та фільмами жахів 1950-х, які він дивився в кінотеатрі. У семирічному віці він написав своє перше оповідання – переказ коміксу, який відправив до журналу, але отримав відмову. У 12 років він із братом видавали саморобну газету «Dave’s Rag», яку продавали сусідам за п’ять центів. У підлітковому віці Стівен почав писати короткі історії жахів, надсилаючи їх до журналів, але успіх прийшов не одразу.

Після закінчення школи в 1966 році Кінг вступив до Університету Мена в Оrono, де вивчав англійську літературу. Там він писав для студентської газети, брав участь у протестах проти війни у В’єтнамі та працював на кількох роботах, щоб оплатити навчання. У 1970 році він отримав диплом бакалавра, але через слабке здоров’я не зміг піти в армію. Натомість він працював учителем англійської в школі та писав у вільний час, мріючи про літературну кар’єру.

Початок кар’єри

Перші кроки Кінга в літературі були скромними. У 1967 році він опублікував своє перше професійне оповідання «Скляна підлога» в журналі «Startling Mystery Stories», отримавши $35. Протягом 1960-х і початку 1970-х він надсилав десятки оповідань до журналів, часто отримуючи відмови. У 1971 році він одружився з Табітою Спрюс, також письменницею, яка стала його головною підтримкою. Живучи в трейлері та виховуючи двох дітей, Кінг працював учителем і писав ночами.

Переломним моментом став 1973 рік, коли його роман «Керрі» – історія про дівчину з телекінетичними здібностями – прийняли до видавництва Doubleday. Кінг отримав аванс у $2500, а згодом права на книгу в м’якій обкладинці продали за $400 000, що змінило його життя. У 1974 році «Керрі» стала бестселером, а екранізація 1976 року режисера Брайана Де Пальми принесла Кінгу світову славу. У 1975 році вийшов другий роман, «Салемове Лігво», про вампірів у маленькому містечку, який закріпив його репутацію майстра жахів.

Розквіт творчості

У 1977 році Кінг випустив «Сяйво» – роман про письменника, якого переслідують надприродні сили в ізольованому готелі. Книга стала класикою, а екранізація Стенлі Кубрика 1980 року, хоч і викликала суперечки через відхилення від оригіналу, увійшла в історію кінематографа. У 1978 році вийшла епічна «Протистояння» – постапокаліптична сага про боротьбу добра і зла, яку Кінг вважає своїм найкращим твором. У 1980-х він створив такі шедеври, як «Куджо» (1981), «Крістіна» (1983), «Воно» (1986) і «Мізері» (1987), які зміцнили його статус літературного феномену.

Кінг також експериментував із псевдонімами. Під ім’ям Річард Бахман він опублікував сім романів, зокрема «Довгу прогулянку» (1979) і «Худнучий» (1984), щоб перевірити, чи вдасться досягти успіху без свого відомого імені. Після розкриття псевдоніму в 1985 році він «убив» Бахмана, видавши його «смерть» за рак. У 1990-х і 2000-х Кінг розширив межі жанру, пишучи психологічні трилери («Гра Джералда», 1992), фентезі («Темна Вежа», 1982-2012) і драми («Зелена миля», 1996), які отримали визнання критиків.

Пізні роки та сучасність

У 1999 році Кінг пережив серйозну аварію: його збив фургон під час прогулянки, що призвело до множинних переломів і тривалого відновлення. Цей досвід вплинув на його творчість, зокрема на романи «Містер Мерседес» (2014) і «Доктор Сон» (2013). Незважаючи на травми, він не припиняв писати, випускаючи щонайменше один роман щороку. У 2000-х і 2010-х вийшли такі хіти, як «Під куполом» (2009), «11/22/63» (2011) про подорожі в часі та «Відродження» (2014).

Кінг також активно працював над екранізаціями. Він написав сценарії до кількох фільмів і серіалів, зокрема «Калейдоскоп жахів» (1982) і «Касл-Рок» (2018-2019). У 2017 році екранізація «Воно» стала найкасовішим фільмом жахів, зібравши $700 млн. У 2023 році вийшов роман «Голлі», продовження трилогії про детектива Голлі Гібні, а в 2024 році Кінг працював над новою збіркою оповідань. На 2025 рік запланована екранізація «Салемового Лігва» та вихід нового роману, подробиці якого тримаються в таємниці.

Родина

Стівен Кінг одружений із Табітою Спрюс із 1971 року. Вони познайомилися в бібліотеці Університету Мена, і Табіта стала не лише його дружиною, а й першим критиком. У них троє дітей: Наомі (1970), Джо (1972) і Оуен (1977). Наомі – священниця, Джо та Оуен – письменники, відомі як Джо Гілл і Оуен Кінг. Сім’я живе в Бангорі, штат Мен, де Кінг черпає натхнення для своїх історій. Табіта врятувала рукопис «Керрі» від смітника, коли Стівен вважав його невдалим, що стало ключовим моментом у його кар’єрі.

Сучасність і спадщина

У 78 років Стівен Кінг залишається активним письменником і культурним феноменом. Його книги продано тиражем понад 350 млн примірників, перекладених 40 мовами. Він отримав численні нагороди, зокрема премію Брема Стокера, Всесвітню премію фентезі та Національну книжкову премію за внесок у літературу. Кінг також відомий своєю активною присутністю в соцмережах, де він коментує політику, культуру та літературу. Його творчість надихає режисерів, письменників і читачів, а історії про страх, надію та людяність залишаються актуальними для поколінь.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”