Ранні роки та початок шляху

Майбутній актор Станіслав Боклан народився 12 січня 1960 року в селищі Брусилів Житомирської області, що в Україні. Дитинство його пройшло в скромних умовах: родина була небагатою, але дружною. У Станіслава є молодший брат Микола, який також став відомим актором і Народним артистом України. Брати часто жартують, що їх плутають через схожість, але кожен із них має унікальний стиль і харизму.

Після закінчення школи родина Бокланів переїхала до Києва, де Станіслав почав шукати свій шлях. Юність його була далека від сцени: він працював на заводі «Кристал», вимірюючи електричні параметри мікромодулів. Ця робота була нудною, але дала йому час подумати про майбутнє. Натхненний своїм напарником, який мріяв про театральний інститут, Станіслав вирішив спробувати вступити до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. Перша спроба в 1983 році була невдалою – у приймальній комісії йому сказали, що він «не має таланту». Проте Боклан не здався: через рік, у 1984-му, він вступив на курс Бориса Ставицького, що стало початком його акторської кар’єри.

Театральна кар’єра: від Молодого театру до визнання

Після закінчення інституту в 1984 році Станіслав Боклан приєднався до Донецького академічного театру, де пропрацював кілька років, відточуючи акторську майстерність. У 1994 році він повернувся до Києва і став частиною трупи Київського академічного Молодого театру. Саме там розкрився його талант актора широкого діапазону. Глядачі та критики відзначали його унікальну пластику, емоційність і тонке відчуття жанру. Боклан міг однаково переконливо зіграти комедійного персонажа, драматичного героя чи навіть лиходія. Його театральні ролі в спектаклях Молодого театру стали справжньою школою майстерності, яка підготувала його до кінематографа.

Окрім сцени, Станіслав займався педагогічною діяльністю, викладаючи в Національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Він ділився досвідом із молодими акторами, наголошуючи на важливості щирості та дисципліни в професії.

Кінематографічний прорив: від епізодів до головних ролей

Хоча театр залишався основою його творчості, справжню популярність Станіславу Боклану принесло кіно. У 1990-х він з’являвся в епізодичних ролях, але з початком 2000-х його кар’єра в кіно стрімко пішла вгору. Однією з перших помітних робіт стала роль у фільмі «Поводир» (2013), де він зіграв селянина Івана Сорочана. Цей фільм, який розповідає про трагічні сторінки української історії, приніс Боклану визнання кінокритиків.

У 2015 році Станіслав зіграв у фільмі «Битва за Севастополь», де його образ батька героїні Людмили Павличенко був сповнений тепла і глибини. Та справжнім проривом стала роль прем’єр-міністра Юрія Чуйка в серіалі «Слуга народу» (2015–2019), де він зіграв разом із Володимиром Зеленським. Його персонаж – хитрий і корумпований політик – став настільки переконливим, що глядачі часто асоціювали Боклана з цією роллю. Сам актор жартує, що після «Слуги народу» його почали впізнавати на вулицях навіть у інших країнах.

Ще одним хітом стала роль Олександра Меркулова в серіалі «Папик» (2019–2021), де Боклан зіграв пенсіонера, який несподівано стає «спонсором» молодої дівчини. Його комедійний талант і природна харизма зробили персонажа улюбленцем глядачів. У серіалі «Кріпосна» (2019–2021) він втілив образ жорстокого поміщика Петра Червінського, продемонструвавши свою здатність грати складних і багатогранних персонажів.

Серед інших помітних робіт – ролі в серіалах «Століття Якова» (2016), «Центральна лікарня» (2016) та фільмі «Я, ти, він, вона» (2018). У 2024 році Боклан знявся в новому проєкті – серіалі «Дім за склом», де його роль знову викликала захват у шанувальників. Загалом його фільмографія налічує понад 80 робіт, що робить його одним із найдорожчих і найзатребуваніших акторів України.

Сім’я та особисте життя: любов на все життя

Особисте життя Станіслава Боклана – це історія однієї великої любові. Майже 40 років він одружений з актрисою Наталією Кленіною, яку зустрів під час роботи в Донецькому театрі. Їхнє знайомство було романтичним: Наталія згадує, що Станіслав одразу привернув її увагу своєю харизмою та гумором. Пара одружилася в 1980-х, і з того часу вони разом долали всі життєві виклики. У них є донька Марія, яка також обрала акторську кар’єру і знімалася в серіалі «Кріпосна».

Станіслав і Наталія – приклад міцного шлюбу в світі шоу-бізнесу. Вони підтримують одне одного як у творчості, так і в житті. Наталія часто супроводжує чоловіка на зйомках, а Станіслав зізнається, що її підтримка допомагає йому справлятися з напруженим графіком. У 2024 році пара відсвяткувала майже 40 років разом, що стало приводом для зворушливих постів у соцмережах від їхніх шанувальників.

Брат Станіслава, Микола Боклан, також є відомим актором, і брати часто жартують про свою схожість. Вони підтримують близькі стосунки, хоча кожен із них має власний творчий шлях. Микола знявся в понад 100 проєктах, і їхнє дружнє суперництво додає родині Бокланів особливого шарму.

Виклики та сучасність

Останні роки принесли Станіславу Боклану нові виклики, зокрема через війну в Україні. Він активно підтримує країну, беручи участь у благодійних проєктах і закликаючи до єдності. У 2022 році його звернення до світу через соцмережі стали вірусними, показавши його як не лише актора, а й патріота.

У свої 65 років, які він відсвяткував у 2025 році, Боклан залишається одним із найзатребуваніших акторів України. Його графік розписаний на місяці вперед, а нові проєкти, як-от «Дім за склом», підтверджують його статус «найдорожчого актора країни». Водночас він не втрачає людяності: у інтерв’ю він часто говорить про важливість сім’ї, друзів і щирих емоцій.

Підсумок

Станіслав Боклан – це актор, який своїм талантом і харизмою підкорив український театр і кіно. Від скромного дитинства в Брусилові до статусу Народного артиста, від невдачі на вступних іспитах до головних ролей у культових серіалах – його шлях вражає наполегливістю та любов’ю до мистецтва. Його ролі – це не просто образи, а живі історії, які залишаються з глядачами надовго. Станіслав Боклан – це душа українського кіно, яка продовжує сяяти, надихаючи нові покоління.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”