Дитинство та юність: Від Донецька до сцени

Майбутній актор Сергій Анатолійович Сивохо народився 8 лютого 1969-го року в Донецьку, Українська РСР, у родині інженера-металурга Анатолія Феодосійовича Сивоха та Світлани Олексіївни Сивохо. Батько закінчив Донецький політехнічний інститут і працював у Донецькому НДІ чорної металургії. У дитинстві Сергій часто хворів на бронхіт із астматичним компонентом, через що набрав зайву вагу.

Його захоплення включали історичну літературу, документальні есе та фантастику. Мати помітила його творчий потенціал і відвела до музичної школи, де він опанував гру на баяні.

У шкільні роки Сергій здобув професію водія-автомеханіка, а після школи – слюсаря-деревопротезиста. Після закінчення школи, коли його батьки перебували в тривалій поїздці в Індії, він вступив до Донецького політехнічного інституту, де здобув спеціальність інженера-металурга («обробка металів тиском»). Пізніше отримав другу освіту за спеціальністю «економіст-юрисконсульт» і закінчив Донецький інститут підприємництва за напрямом «менеджмент організацій».

Під час служби в армії він освоїв спеціальність оператора підйомно-козлових пристроїв, але за жодною з цих професій не працював, обравши творчий шлях.

Творча кар’єра: Від КВК до телебачення

Сергій Сивохо здобув популярність як гравець КВК у кінці 1980-х – на початку 1990-х. Він виступав за команду Донецького політехнічного інституту (ДПІ), створену в 1989 році, а також за команди «Дрім-Тім», «Збірна СНД» і «Збірна XX століття». Команда ДПІ двічі доходила до фіналу чемпіонатів КВК, але не здобула перемоги.

Сивохо став одним із найвідоміших гравців КВК в СРСР, прославившись як автор перших музичних пародій у цьому шоу. Він пародіював Луї Армстронга, Сергія Крилова, Володимира Преснякова-молодшого, Сергія Челобанова та Тома Джонса, отримавши в 1990 році нагороду найкращого шоумена від «Останкіно».

Після КВК Сивохо перейшов на телебачення, де вів численні розважальні програми: «Раз на тиждень» (РТР, ТВ-6 Москва), «Біс» (ТВ-6 Москва), «Як стати зіркою!» (1+1, ТВ-6 Москва), «Прихована камера» (1+1, СТС), «Моя хата скраю» (Інтер), «Вирваний із натовпу» (Інтер). У 2009-2010 роках він знімався в гумористичній програмі «На кухне.tv», а в 2011–2013 роках був креативним продюсером шоу «Велика різниця по-українськи».

У 2011 році став капітаном команди телеканалу «Інтер» у проєкті «Що? Де? Коли?». З 2015 по 2019 рік Сивохо був членом журі та тренером у шоу «Ліга сміху», повернувшись у п’ятому сезоні після перерви через стан здоров’я.

Як актор Сивохо знімався в комедійних серіалах і фільмах, зокрема: «Імітатор» (1990, сцена Дикого Заходу), «Капітан Крокус» (1994, Бувалий), «33 квадратних метри» (1998–2005, Сергій Анатолійович, сусід по дачі), «Моя прекрасна нянька» (2005, камео), «Богдан-Зиновій Хмельницький» (2006, полковник Заславський), «Один у Новорічну ніч» (2007) і «Щасливі разом» (2008, ведучий дитячої програми).

Він також був співвласником і продюсером донецької радіостанції «Мега-радіо», де вів програми в образі Джедая Суржика, та вів шоу «Хто прийшов до Сивоха?» на радіо «П’ятниця» (2015–2018).

У 2015 році Сивохо приєднався до студії «Квартал 95» як креативний продюсер, що стало новим етапом його кар’єри. Його співпраця з «Кварталом» посилила його зв’язки з майбутнім президентом України Володимиром Зеленським.

Політична діяльність: Суперечки та ініціативи

У 2014 році Сивохо брав участь в акціях «Антимайдану» на підтримку Партії регіонів, що викликало критику з боку проукраїнських активістів. У 2019 році він підтримав Володимира Зеленського на президентських виборах і балотувався до Верховної Ради від партії «Слуга народу» по мажоритарному округу №49 (Костянтинівка та Дружківка, Донеччина), але посів третє місце, поступившись Валерію Гнатенку («ОПЗЖ») та Борису Колеснікову (Опозиційний блок).

Під час кампанії київська PR-компанія Pragmatico, пов’язана з Віктором Медведчуком, використовувала ботів для підтримки Сивоха у Facebook, що додало суперечностей до його політичного іміджу.

З жовтня 2019 по березень 2020 року Сивохо був позаштатним радником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) з питань реінтеграції та відновлення Донбасу. Він відповідав за створення «Національної платформи примирення і єдності», спрямованої на мирне врегулювання конфлікту на Донбасі.

У березні 2020 року презентація платформи в Києві була зірвана ветеранами війни на Донбасі, зокрема представниками «Національного корпусу», які звинуватили Сивоха в зраді за його позицію про «внутрішньоукраїнський конфлікт». Під час сутички Сивоха штовхнули, і він упав, що призвело до судового розгляду.

Фракція «Слуга народу» вимагала його звільнення з посади радника, і в березні 2020 року він залишив РНБО. Після цього Сивохо продовжував працювати над платформою, доставляючи гуманітарну допомогу та питну воду в зони бойових дій.

Сивохо висловлював думку, що Зеленський у перші місяці президентства мав можливість «притиснути» тих, хто підтримує війну, але не скористався нею. Його позиція щодо Донбасу викликала неоднозначну реакцію: одні вважали її спробою примирення, інші – зрадою національних інтересів.

Особисте життя: Сім’я та здоров’я

Сергій Сивохо був одружений із Тетяною Сивохо (дівоче прізвище Решетняк), ведучою телевізійних новин, із якою познайомився під час зйомок. У подружжя народився син Савва Сивохо в листопаді 2000 року. Сім’я була важливою частиною життя Сергія, хоча він рідко ділився подробицями.

Здоров’я Сивоха було проблемним із дитинства через бронхіт із астматичним компонентом. Гормональна терапія в дитинстві призвела до набору ваги, яка сягала 195 кг. У 2017 році в нього діагностували виразку шлунка, і лікарі наполягли на схудненні. Сивохо скинув 50 кг, але проблеми зі здоров’ям не закінчилися: через малорухливий спосіб життя в легенях накопичувалася рідина, що вимагало штучної коми.

У 2021 році він відкрито розповів про ці проблеми в інтерв’ю «Зірковому шляху». Сергій Сивохо помер 17 жовтня 2023 року в Німеччині від хронічної хвороби легень у віці 54 років. Його смерть підтвердили близька подруга Світлана Бердецька, актор Дмитро Лаленков і пресслужба артиста. Хибні чутки про смерть у Донецьку спростували, уточнивши, що він помер у Німеччині. Сивохо поховали в тимчасово окупованому Донецьку.

Громадянська позиція та спадщина

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Сивохо призупинив медійну діяльність і зник із публічного простору, зосередившись на благодійності через «Національну платформу примирення і єдності». Його дописи в соцмережах обмежувалися привітаннями зі святами. Його діяльність на Донбасі, особливо спроби реінтеграції, залишалися суперечливими, але гуманітарна робота демонструвала його прагнення допомагати людям у зоні конфлікту.

Вплив і спадщина

Сергій Сивохо залишив яскравий слід в українській культурі як один із піонерів музичних пародій у КВК і популярний телеведучий. Його програми, такі як «Прихована камера» та «Моя хата скраю», стали культовими для покоління 2000-х. Робота в «Лізі сміху» та «Кварталі 95» закріпила його статус наставника молодих коміків. Політична діяльність, попри суперечності, показала його прагнення до примирення на Донбасі, хоча його ідеї не завжди знаходили підтримку.

Сивохо був харизматичною постаттю, чиї жарти та пародії пам’ятають мільйони. Його смерть у 2023 році стала втратою для української сцени, але його гумор і внесок у КВК та телебачення залишаться частиною культурної спадщини.

Сергій Сивохо — це історія людини, яка з Донецька підкорила сцени КВК, телебачення та радіо, ставши символом гумору й експромту. Від музичних пародій до спроб реінтеграції Донбасу, його життя було сповнене контрастів. Попри здоров’я, скандали та критику, він залишався відданим своїй справі, підтримуючи гумор і благодійність. З дружиною Тетяною та сином Саввою він побудував сім’ю, а з шанувальниками — спадщину, яка житиме в його жартах і проєктах.