Дата і місце народження

1980 рік у Донецьку, де промислові тіні Азову вирізьбили перші лінії в душі хлопця, народився Сергій Майдуков – син художника й архітектора, чиє ім’я згодом стане підписом під обкладинками світових гігантів.

Школа і освіта

Дитинство в творчій родині – це перша палітра, де архітектурні креслення батька чергувалися з художніми ескізами матері, а Донецьк вчив бачити форму в хаосі. Навчався в Донецьку, де освоював основи малюнка, але справжня школа чекала в Києві: з 2006-го переїзд і вивчення графіки, що стало трампліном до ілюстрації, – освіта не дипломами, а самонавчанням у ритмі вуличних ліній і модерністських мрій.

Кар’єра

Карьєра Майдукова – це глобальний тур ліній і кольорів, де ілюстрація оживає як діалог з архітектурою: з 2011-го – прорив у світові видання, де конструктивізм 30-х змішується з бруталізмом для The New Yorker, The New York Times, The Guardian, The Washington Post, The Financial Times, The Economist. Понад 120 ілюстрацій на рік: обкладинки для Harvard Business Review, The Atlantic, Die Zeit; серії про урбанізм і соціум, натхненні американським і європейським живописом 30-70-х. 

Авторські проєкти: артбук “KYIV by Sergiy Maidukov” (2021, 50+ ілюстрацій Києва 2018-2021), “Заграва” (про Донецьк), ілюстрації до “Executed Renaissance” (Osnovy Publishing), “2001: A Space Odyssey” (Moppet Books), “Російський колоніалізм” Максима Ераставі (2024, спецвідзнака World Illustration Awards). Виставки: Бібліотека Конгресу США, Одеський художній музей, Берлін, Гонконг, Париж; майстер-класи по містах України (2015-2022). Нагороди: Erich Maria Remarque Peace Prize (2022, відмовився через росіянку Лію Уліцьку, €5 тис. на ЗСУ), Her Art Award (2025, за постер The New Yorker), ADC Annual Awards. Під час війни – документальні ілюстрації для книги про окупацію, колаборація з іноземними кореспондентами в Києві (2022), бо “інформація – зброя”.

Сім’я

Сім’я Майдукова – це тиха основа для гучних ліній: ріс у донецькому гнізді художника й архітектора, де форми були спадщиною, а переїзд до Києва врятував від окупації. Особисте життя тримає в тіні, як ескіз перед публікацією: без згадок про шлюб чи дітей, аби фокус лишався на творах, а не на портретах, – родина евакуювалася з Києва на початку вторгнення, залишивши його малювати опір.

Сучасність

У 45 Сергій – на хвилі глобального визнання: живе й творить у Києві, де сирени додають текстури до серій про війну й урбанізм, а студія – лабораторія нових обкладинок. У 2025-му – один з 100 ілюстраторів ювілейного постера The New Yorker (метро-мозаїка “100”), готується до презентації документальної книги про окупацію, колабів з Google, Adobe. Волонтерить ілюстраціями для ЗСУ, майстер-класами для єдності, інтерв’ю про “Київ як кохання, що змінило життя”. Плани? Нові артбуки про поствоєнну Україну, бо “малюй більше – кількість стає якістю, а війна – новою перспективою”.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”