Дата і місце народження

10 червня 1981 року в Димитрові (нині Мирноград) Донецької області, де літній пил копалень вирізьбив перші контури в душі хлопця з шахтарської родини, народився Роман Сергійович Мінін – син, чиє ім’я згодом стане підписом під творами, що пульсують ритмом промислового міфу.

Школа і освіта

Дитинство в шахтарському краю – це перша палітра, де форми юнака шукали об’єм у повсякденному, натхненні абсурдом закритого світу. З 1998-го по 2002-й – Харківське державне художнє училище на педагогічному відділенні, де освоював основи графіки й живопису. Далі – 2002-2008 роки в Харківській державній академії дизайну і мистецтв на кафедрі монументального живопису, де майстерня вчила не просто малювати, а трансформувати простір, – освіта стала трампліном до стріт-арту й самонавчання в цифрових лабораторіях, де “трансмонументалізм” народився з відмови від шаблонів.

Кар’єра

Карьєра Мініна – це серія трансформацій від стріт-акцій до глобальних бієнале, де монументал оживає як метафора втечі: з 2000-х – стріт-артист Харкова, організатор фестивалів (2007-2011), де вулиці ставали полотнами. 2009-го – медаль “Талант і покликання” від Всесвітнього альянсу “Миротворець”. Номінація на PinchukArtCentre Prize (2013) за “План втечі з Донецької області” – інсталяція з дитячими роботами, що деконструювала шахтарський міф як закриту систему. Засновник трансмонументалізму – жанру, де традиційний монумент трансформується в сучасні форми: серії “Метаморфози Донецька” (казки про регіон), “Сни про війну” (2011, фото з домальованими образами, пророчі для 2014-го). 

Виставки – вихор: Бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення” (2008, 2010, Київ), Saatchi Gallery (2013, Лондон), Ludwig Museum (2017, Будапешт), Manifesta, “Donbas Paradise” (аеропорт Бориспіль). Співзасновник V-Art (NFT-платформа), Minin Art Hub (Харків, 2020-2022, VR/AR-курси). Твори – живопис, графіка, скульптура, вітражі, інсталяції: у колекціях світу, аукціонах Goldens (“Peaceful Atom”, 2015). Під час війни – “Храм шахтаря” у віртуальному світі, благодійні проєкти для ЗСУ, бо “мистецтво – це втеча, що веде до опору”.

Сім’я

Сім’я Мініна – це тиха основа для гучних трансформацій: ріс у шахтарській родині, де батьки закладали любов до праці й форми, але деталі – як приватна шахта. Особисте життя тримає в тіні, аби фокус лишався на творах, а не на портретах, – без згадок про шлюб чи дітей, бо приватність для нього – ще один кордон проти інтерпретацій.

Сучасність

У 44 Роман – на роздоріжжі віртуального й реального: живе й творить у Харкові, де обстріли додають текстури до серій про Донбас і війну, а Minin Art Hub еволюціонує в онлайн-лабораторію. У 2025-му – курує VR-проєкти, готується до виставок у Європі (“Метаморфози: шахтарський міф”, Берлін, осінь), бо “війна змінює монументал – від каменю до цифрового опору”. Волонтерить NFT-аукціонами для ЗСУ, лекціями про трансмонументалізм, інтерв’ю про “казку Донбасу як надію”. Плани? Нові інсталяції про поствоєнну трансформацію, де шахта – не кінець, а нова форма: “Художник реагує кольором, бо без міфу Україна – сіра”.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”