Ранні роки та сім’я

Майбутня акторка Ольга Сумська народилася 22 серпня 1966 року у Львові в артистичній родині, де сцена була частиною повсякденного життя. Її батько, В’ячеслав Сумський, і мати, Ганна Опанасенко-Сумська, були акторами Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві. 

Ольга стала другою дитиною в сім’ї: її старша сестра, Наталія Сумська (нар. 22 квітня 1956), також стала відомою актрисою та телеведучою. Сестри зростали в атмосфері творчості, але між ними згодом виникли напружені стосунки, про що Ольга згадувала в інтерв’ю, зокрема в 2024 році, коли вона публічно говорила про розрив із сестрою через особисті розбіжності.

Дитинство Ольги минуло в Києві, куди сім’я переїхала незабаром після її народження. Вона змалку захоплювалася театром, часто відвідуючи репетиції батьків. У школі Ольга брала участь у театральних гуртках, а її природна харизма та виразність уже тоді привертали увагу. 

У 1987 році вона закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, здобувши фах актриси театру та кіно. Її наставники відзначали її вміння перевтілюватися та передавати глибокі емоції, що стало основою її майбутнього успіху.

Початок кар’єри театр і перші ролі

Після закінчення інституту Ольга приєдналася до трупи Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки в Києві, де працювала з 1988 по 2006 рік. На цій сцені вона зіграла десятки ролей у класичних і сучасних п’єсах, демонструючи свою універсальність. Її театральні роботи, такі як ролі в п’єсах Чехова та Шекспіра, отримували схвальні відгуки критиків.

У кіно Ольга дебютувала ще в студентські роки, знявшись у невеликих ролях у радянських фільмах. Її перша помітна роль була в історичній драмі «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983), де вона зіграла Панночку. Ця роль, хоч і епізодична, показала її здатність передавати містичну атмосферу. У 1980-х роках вона з’являлася в таких фільмах, як «Кармелюк» (1986) і «Запорожець за Дунаєм» (1986), але справжній прорив відбувся в 1990-х.

Зірковий час «Роксолана» та визнання

Справжня слава прийшла до Ольги Сумської в 1997 році, коли вона зіграла головну роль у серіалі «Роксолана» – екранізації історії про Хюррем Султан, дружину османського султана Сулеймана Пишного. Її героїня, українка Анастасія Лісовська, яка стала однією з найвпливовіших жінок Османської імперії, зачарувала глядачів своєю силою, розумом і чуттєвістю. 

Серіал став культурним феноменом в Україні, а Ольга отримала статус національної зірки. За цю роль у 1996 році вона була удостоєна Національної премії України імені Тараса Шевченка, ставши однією з наймолодших лауреаток.

Після «Роксолани» Ольга знялася в низці популярних фільмів і серіалів, зокрема «Золоте курча» (1993), «Тіні забутих предків» (1990) і «Кілька любовних історій» (1994). Її роботи вирізнялися глибиною та емоційною щирістю, що зробило її улюбленицею глядачів.

Телевізійна кар’єра та громадська діяльність

Окрім акторської роботи, Ольга Сумська прославилася як телеведуча. Вона вела популярні програми, такі як «Цвіт нації» і «Сніданок з 1+1», де її теплота та харизма приваблювали аудиторію. У 2006 році вона спробувала себе в політиці, балотуючись на посаду мера Києва, але не здобула перемоги. Цей досвід вона згадує як спробу зробити внесок у розвиток рідного міста, хоча й зізнається, що політика – не її стихія.

Ольга активно підтримує українську культуру та мистецтво. У 2021 році вона була нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня за внесок у розвиток культури. Під час війни, що почалася в 2014 році, і особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року, вона брала участь у благодійних концертах і заходах на підтримку Збройних Сил України, а також ділилася особистими переживаннями через свій блог в Instagram.

Пізніші роботи

Ольга Сумська продовжує активно зніматися в кіно та серіалах. У 2019-2021 роках вона зіграла Софію Косач у костюмованій драмі «Кріпосна» на телеканалі СТБ, де її роль матері великої родини отримала схвальні відгуки за глибину та емоційність. Вона також з’явилася в серіалах «Свати» (2010) і «Слуга народу» (2015), демонструючи свою здатність до комедійних ролей.

У 2024 році Ольга брала участь у театральних постановках і концертах, а також активно вела соціальні мережі, де ділилася новинами про свою творчість і особисте життя. Її Instagram став платформою для спілкування з шанувальниками, де вона публікує світлини, роздуми про життя та підтримку України.

Особисте життя та цікаві факти

Особисте життя Ольги Сумської було сповнене драм і романтики. Її першим чоловіком був актор Євген Паперний, з яким вона познайомилася в театрі. У 1990 році в них народилася донька Антоніна Паперна, яка також стала актрисою, але нині живе в Росії, що викликало напругу в стосунках із матір’ю через війну. Шлюб із Паперним завершився розлученням у 1990 році через складні стосунки та появу нового кохання.

На знімальному майданчику серіалу «Роксолана» Ольга познайомилася з актором і музикантом Віталієм Борисюком, який став її другим чоловіком. Їхній роман розгорнувся на очах у Паперного, що призвело до напружених ситуацій, включно з нічними з’ясуваннями стосунків. З Віталієм Ольга одружилася в 1997 році, і в 2002 році в них народилася донька Анна. Подружжя разом уже понад 20 років, і їх вважають однією з найміцніших пар українського шоу-бізнесу.

Майбутнє Ольги Сумської

У 2025 році Ольга Сумська продовжує свою творчу діяльність, поєднуючи роботу в театрі, кіно та на телебаченні. Її енергія, харизма та відданість мистецтву роблять її нев’янучою зіркою української сцени. Вона планує нові театральні проєкти та концерти, а також продовжує вести активне життя в соціальних мережах, де надихає шанувальників своєю щирістю та оптим7змом.

Ольга Сумська – це не просто актриса, а культурне явище, яке уособлює красу, талант і силу української жінки. Її історія – це приклад того, як любов до мистецтва та наполегливість можуть зробити людину легендою, чия слава долає покоління.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”