Дата і місце народження

1975 рік у Києві, де міські вітри вирізьбили перші контури в душі хлопця, народився Олексій Сай – син інтелігентної родини, чиє ім’я згодом стане підписом під творами, що пульсують ритмом цифрового бунту.

Школа і освіта

Дитинство в столиці – це перші уроки форми, де київські стіни вчили бачити шаблони в повсякденному. У 1990–1993 роках – Київський художньо-промисловий технікум на відділенні графічного дизайну, де освоював основи візуальної комунікації. Далі – 1995–2001 роки в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури на відділенні станкової графіки, де майстерня вчила не просто малювати, а деконструювати реальність, – освіта стала трампліном до самонавчання в корпоративному софті, де Excel перетворився на палітру.

Кар’єра

Карьєра Сая – це серія клітинок і проекцій, де графіка оживає як діалог з рутиною: з 2004-го – винахідник Excel-арту, практики, де стандартна програма стає візуальною мовою для серій “Excel-art” (пейзажі, портрети, абстракції в таблицях), натхненних корпоративним світом і боротьбою з “громіздким матеріалом”. Перші тріумфи: участь у PinchukArtCentre Prize (2009), де молодий художник привернув увагу. 

Понад 50 групових і персональних виставок: “Tryvoha” (Voloshyn Gallery, 2025), “Avert Your Eyes” (2024), “No Grey Zones” (2023), “Road to Freedom” (Ukrainian Institute of America, Нью-Йорк, 2014), “Ours” (Yermilov Centre, Харків, 2014), Saatchi Gallery (Лондон, 2013), Black Square Gallery (Маямі, 2013). Ключові проєкти: “Cornu Hmaru” (скульптура для Burning Man 2025), “No Fate” (2025), постери проти агресії (2022, як пропаганда: “Моя робота – це пропаганда”), “Volia” (2023), “Phoenix” (відродження). Представлений Voloshyn Gallery (Київ, Маямі), твори в колекціях світу, аукціонах Goldens (“All Colours of Our Monitors”, 2010). 

Громадський діяч: реорганізація Мінкульту, волонтерство, кураторство. Під час війни – постери для фронту, скульптури на Burning Man як символ опору, бо “мистецтво – це обов’язок, хоч заздрю тим, хто з гвинтівкою”.

Сім’я

Сім’я Сая – це тиха основа для гучних клітинок: ріс у київському гнізді, де батьки закладали любов до слів і форми, але деталі – як приватна таблиця. Особисте життя тримає в тіні, аби фокус лишався на творах, а не на портретах, – без згадок про шлюб чи дітей, бо приватність для нього – ще один кордон проти інтерпретацій, де “домашній балкон у Києві – це зараз улюблене місце”.

Сучсність

У 50 Олексій – на піку проекцій: живе й творить у Києві, де сирени додають рядків до серій про війну й свободу, а студія – лабораторія нових Excel-циклів і скульптур. У 2025-му – на Burning Man з “Cornu Hmaru”, курує “Tryvoha” у Voloshyn, готується до “A Letter from the Front” у Haus der Kunst (Німеччина), бо “війна змінює все – від подорожей до кавових звичок, але мистецтво тримає”. Волонтерить постерами для ЗСУ, лекціями про корпоративний абсурд як опір, інтерв’ю про “зміну соціальних зв’язків і психози сьогодення”. Плани? Нові NFT і інсталяції про поствоєнну “волю”, де Excel – не рутина, а нова форма: “Художник реагує клітинкою, бо без графіки Україна – сіра таблиця”.

Інформації про Олексія Сая достатньо – його шлях від академічних ескізів до венісійських бієнале задокументований виставками, преміями й галерейними каталогами. Біографія виходить повною, як його Excel-полотна, де кожен квадрат – частина великої мозаїки опору.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”