Олександр Шелест - це журналіст з Луганщини, чиї ток-шоу, наче магніт, притягують скандали й гострі думки, перетворюючи звичайні розмови на політичні дуелі, де правда бореться з пропагандою, а аудиторія затамовує подих. Народжений у серці Донбасу, де вуличні протести формують характер, він пройшов шлях від регіональних хвиль до YouTube-арени, де кожне інтерв'ю - це виклик системі, а слова - зброя в інформаційній війні. Його біографія - це хроніка трансформацій: від ведучого на окупованих землях до фігури, що балансує на межі, провокуючи дебати про свободу й маніпуляції.
15 березня 1988 року в Лисичанську, Луганська область, УРСР, у родині, де праця на землі чергувалася з мріями про велике, з’явився на світ Олександр Олександрович Шелест. Місто, що дихає вугіллям і конфліктами, стало його першим учителем: юний хлопець ріс серед вуличних розмов про владу, де перші іскри журналістської пристрасті запалилися від локальних новин, ніби від лампи в шахті.
Шкільні роки в Лисичанську пройшли в атмосфері допитливості, де уроки історії та літератури чергувалися з першими кроками в медіа – деталі про конкретну школу лишаються завісою, але відомо, що Олександр уже тоді мріяв про ефір. Освіта – це загадка публічних архівів: немає точних згадок про університет чи фах, але його майстерність ведучого натякає на самоосвіту в хаосі подій, де справжніми лекціями стали репортажі з фронтів і студій, перетворюючи досвід на диплом незалежності.
Карьера Шелеста – це динамічний серіал поворотів, де кожен етап додає гостроти до його репутації провокатора. Початок у 2010-х – робота на регіональному ТБ Луганщини, де він вів програми на каналах, близьких до проросійських кіл, а в лютому 2014-го став ведучим сепаратистського мітингу в Луганську, закликаючи до “референдуму” – крок, за який згодом вибачався, називаючи його “закликом до децентралізації”.
Переїзд до Києва після Майдану: з 2017-го – ведучий квіз-шоу “Рідна Україна” на “UA: Донбас”, де його голос лунав про єдність. До 2021-го – автор і ведучий “Шоу Шелест” на “112 Україна”, де дискусії кипіли про політику. Після закриття каналу – стрибок на YouTube: канал “Александр ШЕЛЕСТ” (з 2021-го) зібрав мільйони переглядів інтерв’ю з “експертами”, але з 2018-го його гості сіють проросійські наративи про “англосаксонський поділ світу” та “рабство в Україні“. Скандали не уникали: у 2025-му РНБО ввела санкції, звинувачуючи в маніпуляціях, а Центр протидії дезінформації блокує контент. Нагороди? Лише критика від “Детектора медіа” за шлях “від Рідної України до пропаганди”. Сьогодні – голос у цифровому ефірі, де дебати – це поле битви за наративи.
Сімейне життя Олександра – це фортеця, куди не проникають камери: публічних згадок про дружину чи дітей немає, ніби приватність – його єдиний щит у штормі скандалів. Корені в Луганщині навчили стійкості, а переїзд до столиці, мабуть, став уроком для близьких про ціну слів. У інтерв’ю Шелест рідко ділиться: “Родина – це те, що тримає в реальності за кадром”, – натякаючи на опору в тихих розмовах, де політика не сідає за стіл.
У 2025-му Олександр Шелест – на хрестоматії викликів, як ведучий, що не мовчить попри санкції: YouTube-канал продовжує дискусії про війну й владу, де гості провокують дебати про “режимних собак” і глобальні змови, а перегляди киплять, ніби в котлі. Активний у Facebook з тисячами фоловерів, де коментує новини з позиції “незалежного”, але нещодавно, у червні, Babel розкрив його зв’язки з псевдоекспертами, а СБУ працює над блокуванням. Як блогер, менторує молодих у цифрових медіа, нагадуючи: “Дебати – це не шоу, а пошук істини”. У часи, коли правда – міна, Шелест балансує на лезі, перетворюючи критику на паливо для нових ефірів.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис