Олександр Положинський народився 28 травня 1972 року у Луцьку. Він ще з юних років захоплювався музикою та виступав на дитячих садочках і шкільних святах. Після завершення 8 класу Луцької школи №15 Положинський вступив до Львівського республіканського спеціалізованого ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, а потім здобув вищу освіту за економічним фахом у Луцькому державному технічному університеті.

У початкові роки навчання був близький до відрахування, проте з третього курсу став успішним студентом і навіть включився до команди КВК. У студентські роки Олександр також активно брав участь у протестних акціях.

З 1995 по 1997 рік Положинський працював на радіостанції «Луцьк», де вів власні програми «Грандж-Помаранч», «Музичний Всесвіт ARC» та «Надзвичайно потрібна музика».

У період з 1990 по 2000 рік Олександр Положинський працював у літніх дитячих таборах, де був наставником і організатором культурних подій.

Творчість

Музична діяльність Положинського почалася з участі у луцькому ансамблі «Мухи в чаї», де Олександр вперше з’явився перед публікою з декількома власними композиціями. Пізніше він приєднався як артистичний виконавець до панк-проєкту «Макаров & Петерсон».

У 1996 році митець вирішив взяти участь у змаганні «Червона рута», подавши заявку відразу від двох гуртів: «Макаров & Петерсон» — у номінації рок-музики та від новоствореного «Тартака» — у номінації сучасної танцювальної музики.

Ансамбль «Тартак»

Саме так виник колектив «Тартак» із чотирма піснями на фестиваль. Незабаром долучилися інші виконавці, офіційно сформувався гурт, і Положинський став його очільником та автором слів, заклавши фундамент для численних відомих хітів.

У 1997 році гурт «Тартак» здобув першу нагороду в жанрі «танцювальна музика» на Червоній Руті.

У «Тартаку» Олександр виконував ключові функції: він був художнім керівником, вокалістом, артистом, а також автором текстів. З виходом платівок «Тартак» утвердився як один із провідних українських гуртів, а їхні пісні «Мене вже немає», «Не кажучи нікому», «Я не один» стали символом для багатьох прихильників. Твори Положинського вирізняються тим, що кожне з них несе в собі певну ідею, звернення до слухачів, спонукання до змін або заклик до об’єднання.

У 2006 році, маючи прагнення популяризувати український фольклор, Олександр співпрацював із колективом «Гуляйгород», створивши альбом, де народна творчість набула сучасного відтінку. Згодом він записав альбом «ПоНеДіЛоК» з Орестом Крисою та Едуардом Приступою, у якому поєднав фрагменти з творами українських класиків.

У 2009 році Положинський започаткував музичний проєкт «СП», де представив декілька гострих композицій, зокрема «Обери мене!» (2009) та «Цицідупа» (2010), які привернули увагу до суспільних проблем і критично розглянули певні сторони шоу-індустрії.

У 2007 році Положинський також розпочав взаємодію з **Кузьмою Скрябіним**, а також випробував себе як режисер, знявши відеокліп для колективу «Тартак» у 2012 році.

Дискографія гурту «Тартак»:

2001 — «Демографічний стрибок»;
2003 — «Нервова система»;
2004 — «Лист щастя у музиці»;
2005 — «Гуляйгород»;
2006 — «Сльози та нежить»;
2010 — «Опір речовин»;
2012 — «Сімка»;
2015 — «Ввічливість»;
2017 — «АнТАРТАКтида. Друга частина»;
2018 — «АнТАРТАКтида. Перша частина».

2002 — «Перевірка мікрофону»;
2006 — «Україно, забивай!»;
2014 — «Висота / Ніхто, окрім нас»;
2017 — «Стара школа».

Інші збірки:

* 2007 — «ПоНеДілОК» (проєкт Положинського у складі «Тричі»);
* 2008 — «Українська Героїчна Пісня» (колекція за участю «Тартака»).

У 2014 році він розпочав новий проєкт під назвою «Бувє», з яким випустив дві платівки — у 2015 та 2019 роках. Окрім цього, для підтримки національної футбольної команди записав пісню «Ось моя долоня» у співпраці з телеканалами «Футбол 1/2».

У 2019-му разом із лідером гурту «Karta Svitu» Іваном Маруничем створив дует «Ол. Ів.Є».

5 лютого 2020 року Олександр Положинський повідомив своїм слухачам про те, що більше не співпрацює з колективами «Тартак» та «Був’є».

8 квітня 2020 року на офіційному YouTube-каналі «Тартака» відбувся віртуальний концерт, де глядачам був представлений новий вокаліст гурту — Сергій Строян, який також є учасником гурту «Чумацький Шлях».

У 2021 році Олександр Положинський презентував свою сольну програму «Вишневий джем» на фестивалі «Бандерштат».

20 січня 2022 року музиканти офіційно повідомили на сторінці колективу у Facebook про припинення діяльності у складі «Тартака» та плани розпочати роботу над новим творчим проєктом.

Найкращі композиції гурту “Тартак”

1. Тартак за участі Світязя «Ні, я не ту кохав» — рання пісня гурту «Тартак», що розкриває тему нещасливого кохання та внутрішніх переживань ліричного героя.

Робота на телебаченні та радіо

Попри значні обов’язки у гурті «Тартак», Сашко Положинський знаходив час для роботи ведучим на телебаченні та радіо. У період з 2001 по 2002 рік він був ведучим іронічної програми «русские горки» на ICTV та М1, де висміював російську поп-музику, що допомогло гурту забезпечити фінансування для свого дебютного альбому «Демографічний вибух». У цей самий час він вів програму «Свіжа кров» на М1, яка заохочувала молоді українські колективи.

У 2007 році разом з Романом Давидовим, Андрієм Кузьменком та Ігорем Пелихом він вів ранкове «ДСП-шоу» на радіо «Європа плюс».

Суспільна діяльність

Олександр Положинський завжди брав активну участь у суспільному житті. Він не раз висловлював свою думку з важливих соціальних та політичних питань в Україні. Під час Революції гідності Олександр Положинський активно підтримав події, ставши членом Ради народного об’єднання «Майдан» та надаючи підтримку протестувальникам.

У 2015 році разом з музикантами «Riffmaster» виступав перед військовими 3-го окремого полку спеціального призначення та 72-ї окремої механізованої бригади. Також спільно з Іваном Маруничем (партнером по проєкту «Ол. Ів.Є») вони давали концерти для бійців у Волновасі. Разом із Арсеном Мірзояном підтримував солдатів 128-ї ОГШБр, а з гуртом «Ukiez» — військовослужбовців Національної гвардії.

Олександр Положинський є одним з ініціаторів акції «Не залишайся осторонь», що охопила 14 музично-інтерактивних виступів у містах центральної України на підтримку державної мови. Він також долучився до кампанії «Відчувай себе європейцем – спілкуйся українською!» на радіостанції «Луцьк».

З початком бойових дій на сході України у 2014 році Положинський став одним з найбільш дієвих помічників, підтримуючи Збройні Сили України та допомагаючи передовим підрозділам. Його громадянська стійкість та підтримка захисників стали прикладом для багатьох людей. Положинський також сприяв створенню благодійного фонду для реставрації архітектурної перлини національного значення – Тартаківського палацу.

Він активно бере участь у громадських проєктах. Разом з Іваном Маруничем Положинський виступив проти забудови гірського хребта Свидовець, започаткувавши інформаційний ресурс Free Svydovets. У 2018 році він зняв відеозвернення на захист українського кінорежисера Олега Сенцова, який перебував у російському полоні.

Положинський також є Почесним Пластуном. З колективом «Бувє» він записав композицію «Легіон» спеціально для організації «Пласт» та пластового табору «Легіон». У 2020 році ширилися повідомлення про те, що він планує балотуватися на посаду міського голови Луцька, проте він заперечив цю інформацію, підкресливши, що бажає залишитися незалежним.

Особисте життя

Олександр Положинський ніколи не укладав шлюб і зазвичай не розголошує деталі свого приватного життя. Проте йому неодноразово приписували романтичні зв’язки з відомими українками.

Поширювалися чутки, що між Положинським і співачкою Bazhana (Ольга Бажана) виникли стосунки, а поштовхом до цього стала їхня спільна робота над піснею Сука війна.

У мене чимало спільних робіт з жінками, і якщо кожній приписувати любовний зв’язок, то я справжній Дон Жуан. Та я не такий, романтичні стосунки в мене нечасто виникають. І точно не з кожною вокалісткою, з якою в мене є спільна композиція,

– зауважив виконавець в одній з бесід.

Відзнаки

• Лауреат відзнаки іменіВасиля Стуса (2013) — за сприяння розвитку української культури та активну суспільну діяльність.
• Орден «За заслуги» III ступеня — проте Положинський відмовився від цієї відзнаки. Він вважав, що Президент Зеленський мав нагородити орденом музиканта Андрія Антоненка («Ріффмастер»), лікаря Юлію Кузьменко та медсестру Яну Дугарь, які були фігурантами справи про загибель журналіста Павла Шеремета.
• Премія «Золота Жар-птиця» — багаторазові номінації за значний внесок у розвиток української музики.
• Премія YUNA — номінований разом із колективом «Тартак» за досягнення в українській музичній індустрії.
• Премія M1 Music Awards — номінація за популярність пісні гурту «Тартак» на українському телебаченні.

Цікаві відомості про Олександра Положинського

1. Любить кататися на сноуборді та грати у футбол.
2. Має помешкання в Києві, але постійно мешкає в Луцьку.
3. Улюблені музичні гурти: «Bush», «Papa Roach».
4. Книга, що справила глибоке враження: «Алхімік» Пауло Коельйо. Принципово не читає інші твори цього автора, щоб не зіпсувати відчуття.
5. Улюблена фраза: «Потрібно жити так, щоб було комфортно мені, і водночас не шкодити іншим».

Діяльність в період повномасштабної агресії

Перед початком повномасштабної війни з росією, у лютому 2022 року, Положинський підписав угоду на службу в резерві ЗСУ. У травні того ж року він долучився до 47 батальйону, який згодом трансформувався на 47 штурмовий полк та 47-му окрему механізовану бригаду.

Положення пройшов бойове хрещення під обстрілами та відсвяткував свій п’ятдесятий день народження на передовій, хоча не прагне, щоб його іменували героєм або оборонцем.

Минулого року музикант закінчив службу в 47 ОМБр «Маґура» та приєднався до іншого підрозділу ЗСУ. Пізніше у нього виникли серйозні недуги, через що цього року Олександр Положення переніс дві операції з поправки зору.

З лютого 2023 року він перебував у столиці, де продовжував віддалену підтримку військовим своєї бригади. У листопаді того ж року він остаточно перейшов до іншої частини.

З квітня 2024 року Олександр Положення долучився до радіостанції Армія FM, ставши голосом програми «Вечірній По». Про це він заздалегідь сповістив у своїх соціальних мережах, підкресливши, що це не було його власне рішення:

З понеділка, 1 квітня, розпочнеться моя передача на “Армія ФМ”. Це не був мій добровільний вибір, але в армії, на жаль, за тебе часто визначають інші особи. Але раз наказано, з усіх сил спробую зробити її захопливою та змістовною, – поділився музикант.

Олександр Положення продемонстрував, що музика може бути не лише джерелом відпочинку, а й дієвим засобом впливу на громаду, наголошуючи на значущих цінностях, таких як воля, патріотизм і згуртованість. Його приклад є важливим для майбутніх поколінь, адже він доводить, що можна залишатися відданим своїм поглядам, активно підтримуючи свою державу і свою культуру.