Одрі Тоту - це не просто актриса, а поетеса екрану: від монмартровських вуличок до кодів Да Вінчі, де її грація оживає як весняний дощ. Її кар'єра - як французький десерт: солодка, несподівана і з тією іскрою, що робить життя - казкою. Народжена в ритмі галльських вітрів, вона стала символом сучасної Франції, зачаровуючи світ своєю дитячою безпосередністю. А тепер - розкриємо її чарівну книгу, сторінка за сторінкою, без зайвого цукру.
9 серпня 1976 року в Бомон, регіон Овернь-Рона-Альпи, Франція, у родині стоматолога з’явилася на світ Одрі Тоту. Її тато, Бернар Тоту – дантист і хірург, мама Евелін – вчителька і колишня актриса аматорського театру. З корінням французьким і в’єтнамським (через бабусю), Одрі ростила старшою з трьох дітей (сестра Наталі, брат Ніколя). З дитинства мріяла про приматологію, спостерігаючи за мавпами в зоопарку, але сцена перемогла. “Паризькі дощі шепотіли мені казки”, – згадувала вона, дивлячись на альпійські пагорби, де сонце грало в хованки з хмарами.
Юність Одрі минала в ліцеї Жака Декура в Бомоні, де захоплювалася літературою (Бальзак, Оскар Вайлд) і драмою – грала в шкільних спектаклях. У 16 років переїхала до Парижа: курси акторства в Cours Florent – престижна школа, де вивчала техніку Станіславського і міміку. Паралельно – університет Париж III: Сорбонна-Нувель, де вивчала сучасну літературу, але покинула заради кіно в 18. “Книги дали мені душі персонажів, сцена – тіла”, – казала вона. Освіта стала для неї не дипломами, а подорожжю: від провінційних класів до паризьких студій, де Камю і Пруст були вчителями емоцій. Цей мікс загартував її – інтелект плюс інтуїція, як ідеальний рецепт для Амелі.
Карьєра Одрі – це феєрверк злетів, де кожен фільм – нова магія. Дебют у 1993-му: ТБ серіал “Cœur à prendre”. 90-ті: епізоди в “Les Cordier, juge et flic”, “Le Boiteux”. Вибух – “Venus Beauty Institute” (1999) як Марі – наївна перукарка, Сезар за найкращу дебютантку. Апогей – “Amélie” (2001) Жана-П’єра Жене як Амелі Пулен – дівчина, що творить дива в Парижі; фільм зібрав 170 млн доларів, 5 номінацій на Оскар, Одрі – зірка світу, Сезар номінація.
2000-ті: “The Da Vinci Code” (2006) як Софі Неве – криптологиня з Томом Генксом; “Priceless” (2006) комедія з Гадом Ельмалехом; “Coco avant Chanel” (2009) як юна Коко Шанель – біографія модниці, Сезар номінація. 2010-ті: “Thérèse Desqueyroux” (2012); “Mood Indigo” (2013) Бориса Віана; “The Odyssey” (2016) як дружина Кусто. Нещодавно – “The Jesus Rolls” (2019) з Джоном Туртурро; серіал “Calls” (2021, голос). У 2025-му – “Amélie 2” чутки, “Nina and the Hedgehog’s Secret” (анімація, голос). Театр: “A Doll’s House” (2004). Одрі – муза Жене, з 50+ ролями, девіз “Граю диваків, бо життя – фантазія” – від романтики до драм, зробивши французьке кіно глобальним.
Сім’я для Одрі – як тихий сад у Парижі: приватна, з ароматом книг і тиші. Батьки розлучилися в юності, але мама Евелін – натхнення (актриса в душі). Романів вистачало: з Матьє Кассовіцем (1998–2002), Етьєном Девіде (2004-2007), але приватність – правило. З 2012-го з Яном Гозланом – актором і режисером, але без шлюбу чи дітей. “Я не поспішаю з ролями мами в житті”, – каже вона, фокусуючись на кар’єрі. Брат і сестра – близькі, але подалі від софітів. Сьогодні – самотність за вибором, з котами і книгами в паризькій квартирі на Монмартрі.
У 49 Одрі – у розквіті елегантності: посол UNICEF з 2004-го, відвідує Африку для дітей; вегетаріанка, колекціонерка старовинних книг, грає на піаніно. У 2025-му знімається в “The Book of Solutions” продовженні, запускає подкаст про літературу, живе в Парижі з видом на Сену. Після пандемії – театр у “Le Petit Prince” адаптації. “Життя – як Амелі: шукай маленькі дива”, – її кредо. Актуальна, загадкова, готова до нових чарів – з монмартровським серцем і французьким шармом.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис